К.т.н., доцент Крилова О.В., студентка 4 курсу Люцевич О.М.

Національний гірничий університет

Фінансові аспекти реформування житлово-комунального господарства в Україні

В наш час актуальним є питання реформування фінансового механізму житлово-комунального господарства, адже він має ряд недоліків, які призводять до відставання в модернізації інфраструктури. Саме тому ця галузь народного господарства знаходиться у збитковому стані, внаслідок чого погіршується якість наданих послуг, в той самий час, як їхня вартість зростає.

До головних проблем житлово-комунального господарства відносяться: збитковість діяльності підприємств та незадовільний фінансовий стан, зношеність основних фондів та велике енергоспоживання, повільний розвиток систем самофінансування підприємств, припинення належного бюджетного фінансування поточної діяльності та капіталовкладень комунальних підприємств, недосконала державна бюджетно-податкова політика, низька якість наданих послуг, відсутність належного економічного обґрунтування встановлених тарифів, політичні спекуляції навколо галузі та ухилення платоспроможних споживачів житлово-комунальних послуг від їх сплати.[1]

Значною проблемою житлово-комунального господарства є те, що собівартість наданих послуг вища за тарифи, а також непрозорість формування тарифів, які є різними у різних регіонах. В зв’язку з цим, держава має надавати підприємствам житлово-комунального господарства дотації на покриття збитків різниці тарифів або підвищувати тарифи. Так як платоспроможність населення низька, влада на такі не популярні заходи не йде. В умовах фінансово-економічної кризи держава виділяє не достатню суму дотацій на покриття збитків підприємствам житлово-комунального господарства, через що вони працюють зі збитками. Невеликі суми дотацій направляються на закупівлю матеріалів для ремонту житлового фонду, ремонт ліфтів, трубопроводу і т.д.

Ще одним недоліком фінансового механізму житлово-комунального господарства є бюджетно-податкова політика держави. Підприємства ЖКГ велику суму коштів направляють на сплату податків ( податок на прибуток, комунальний податок, податок на транспорт, податок за забруднення навколишнього середовища, ПДВ та інші). Виникає ситуація, коли об’єктом оподаткування є доходи, які фактично ще не отримані підприємствами, що надають житлово-комунальні послуги, а залишаються певний час лише на папері через існуючу платоспроможність населення.

Для вирішення цієї проблеми політика влади повинна бути направлена на те, щоб житловий фонд віддати у приватні руки шляхом організації Товариства співвласників багатоквартирних будівель, які звільняються від сплати податків. Це дозволить зекономити значну суму коштів, які можна направити на ремонт житла. Але цьому перешкоджає те, що будівлі можуть передатися у приватні руки лише після капітального ремонту, на який у організацій, що надають житлово-комунальні послуги не вистачає коштів. За надані послуги по водопостачанню, теплопостачанню, газопостачанню і водовідведенню треба встановити контроль, шляхом встановлення приладів обліку тепла, води, газу. Це дозволить сплачувати населенню кошти по факту наданих послуг, через що організації, що надають житлово-комунальні послуги будуть підвищувати їх якість. Але з іншого боку система звіряння лічильників дуже важка та невигідна для населення.

Серйозною проблемою житлово-комунального господарства є те, що населення не в повній мірі сплачує кошти за надані послуги, що призводить до недоотримання доходів та накопичення негативних господарських результатів діяльності комунальних підприємств.

Упродовж 2009 року населенням країни сплачено за житлово- комунальні послуги 25,7 млрд.грн. (92,4% нарахованих за цей період сум). Серед регіонів найвищий рівень оплати за житлово-комунальні послуги спостерігався у Хмельницькій, Вінницькій та Львівській областях (98,1–97,7%), найнижчий – у місті Севастополі, Одеській та Дніпропетровській областях (83,4–87,8%). Заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг збільшилась у грудні 2009 року порівняно з листопадом на 7,5 % і на початок січня 2010 року становила 10574,4 млн.грн., середній термін заборгованості населення за всі послуги склав 4,6 місяця. Збільшення заборгованості відбулося в усіх регіонах країни крім Вінницької області. [2]

Заборгованість населення через неспроможність сплатити за житлово-комунальні послуги спонукала державу з метою соціального захисту населення дати можливість громадянам з невисокими доходами звертатись по допомогу до служб житлових субсидій.

Але це не вирішило проблеми нестачі коштів в організаціях, що надають житлово-комунальні послуги, адже тепер існує заборгованість бюджетів перед цими організаціями. В 2009 році вона склала 90680,1 тис.грн. Для вирішення проблеми несвоєчасного отримання коштів із бюджету на відшкодування виплат за надання субсидій населенню організаціями, що надають ЖКП, треба скласти відповідний бюджет, в якому була б закладена необхідна кількість коштів.

Таким чином, житлово-комунальне господарства потребує негайного реформування, адже через недосконалість існуючої системи організації, що надають житлово-комунальні послуги неякісно обслуговують житло і працюють зі збитками.

1. Регуляторна реформа у житлово-комунальному господарстві України // Аналітична доповідь до проекту "Програма розробки політики / Регуляторна реформа у житлово-комунальному секторі України" / www.icps.com.ua.

2. http://www.ukrstat.gov.ua/ Про оплату населенням житлово-комунальних послуг у грудні 2009 року. 29.01.2010 №23