Водясов А.Г.

 

                                                                                  Баширов И.Х., проф.

Донецький національний університет економіки и торгівлі                              імені Михайла Туган-Барановського

 

ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА ТОРГІВЛІ

 

         В сучасних умовах ринкових відносин в Україні гостро стає питання адаптації підприємств до швидкозмінюючихся умов діяльності, що обумовлює перехід до нової концепції управління – концепції стратегічного маркетингу. Підприємство являє собою відкриту систему, і основною передумовою успіху є те, наскільки підприємство зможе пристосуватися до зовнішнього середовища. Умови невизначеності й ризику, обумовлені високим ступенем нестабільності зовнішнього середовища, організаційна непідготовленість до них підприємств, поява нових несподіваних можливостей для бізнесу, новизна завдань, які вирішуються підприємством, привели до підвищення значимості стратегічного управління й необхідність його використання вітчизняними підприємствами.

Використання принципів стратегічного маркетингу дозволить вчасно оцінювати ринкову ситуацію, її можливі наслідки, вживати заходів щодо контролю ситуації, вчасно коректувати розроблену систему стратегій підприємства.

         У сучасній економічній літературі велика увага приділяється концепції стратегічного управління підприємствами (ці аспекти розглядали такі автори як Аакер Д., Ламбен Ж.-Ж., Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж., Володькіна М.В., Шершньова З.Є., Оборська С.В., Майдебура Е.В.), зокрема формуванню конкурентних стратегій  (Портер М.,  Азоєв Г.Л., Куденко  Н.В.,  Фатхутдінов А.А.), а також концепції переорієнтації підприємств на маркетинг (Ассель Г., О’Шонессі Дж., Бєляєвський І.К., Шевченко Л.С.) для підвищення успішності їх бізнесу, поширення можливостей виходу підприємств на нові ринки збуту, оволодіння ефективними інструментами протистояння у конкурентній боротьбі, задоволення потреб споживачів.

         До кінця 60-х років поняття  «Стратегічне планування» мало на увазі визначення перспективних напрямів розвитку фірм. В цей час практично не проводилося меж між поняттями стратегічного і довгострокового планування. Такий підхід багато в чому визначався характером виробничо-господарської діяльності фірм, що склався, переважанням однотипних товарів, чіткими межами певних ринків, їх однорідністю. Використовувалися в основному екстраполяційні методи, довгострокові цілі визначалися у вигляді кількісних показників збільшення об'єму виробництва. Планування носило характер фінансового або бюджетного, і цикл його складав, як правило, 1 рік. При такому плануванні «провалювався» «стратегічний акцент», при цьому в розрахунок не бралися можливі зміни зовнішнього економічного середовища. З середини 60-х років в результаті НТР відбувається посилення конкурентної боротьби, нестабільності економіки.   Виникнення нових галузей на основі нових технологій, різка диференціація виробництва, зміну структури промисловості кардинально розширили і змінили рамки ринків збуту. Різке збільшення швидкості змін умов господарювання зажадало перенесення акценту на аналіз зовнішнього середовища і маркетинг. Відділи збуту перетворяться у відділи маркетингу.

            Є різні підходи до розуміння основних результатів стратегічного планування. Прихильники формування формалізованих планових структур до таких результатів відносять плани, програми, окремі проекти. Прихильники іншої точки зору (практики і управлінські консультанти), приділяють особливу увагу повсякденній діяльності менеджерів, яка повинна будуватися на основі розуміння стратегічних цілей фірми, шляхів їх досягнення, а також спиратися на поглиблений якісний аналіз. Хоча
загальний підсумок стратегічної роботи виходить далеко за рамки складання
стратегічних планів, але проте, головним результатом стратегічного планування є розробка стратегічної програми (2,9). Основні етапи розробки і реалізації стратегії відповідають класичному управлінському циклу ухвалення рішення: стратегічний аналіз і прогностичне забезпечення;

 - постановка цілей;

- розробка альтернативних варіантів; - оцінка, вибір і контроль
реалізації. Стратегічний аналіз і прогностичне забезпечення
складають початкову базу і займають одне з центральних місць в
розробці стратегічного плану. По спрямованості
аналитико-
прогностичні роботи можна підрозділити на три основні групи:
- маркетингові дослідження;

- аналіз ситуації у фірмі:

- аналіз зовнішнього середовища (або сканування зовнішнього середовища).
         На завершальному етапі здійснюється ув'язка заходів програм, направлених на реалізацію вибраної стратегії, між собою і по всіх рівнях управління фірмою. Програми (тактичні плани) представляють структуровану, розподілену в часі послідовність дій на 6-8 місяців (3,13), що включає опис заходів, оцінку пріоритетності і графік виконання, відповідальних за реалізацію і процедуру контролю. Широке розповсюдження принципів стратегічного планування в американських і західноєвропейських корпораціях привело до формування відповідної спеціалізованої організаційної структури управління -
інтегрованої системи стратегічних господарських центрів (СХЦ).