Экономические науки/10. Экономика предприятия

 

Трошина О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Використання дискримінантних моделей для 

 прогнозування банкрутства підприємств

 

Для об’єктивної оцінки фінансового стану підприємств з метою своєчасного виявлення факту їх фінансової неспроможності необхідна система науково обґрунтованих моделей прогнозування банкрутства. Їх використання допомагає розробити заходи, необхідні для ведення раціонального антикризового управління підприємством і для підтримки його успішного функціонування.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що аналіз фінансового стану, оцінка платоспроможності та прогнозування можливого банкрутства підприємств є необхідними через те, що у даний період досить велика кількість підприємств знаходиться в скрутному фінансовому становищі.

Метою статті є розгляд  найбільш прийнятних для українських підприємств дискримінантних моделей прогнозування банкрутства.

Перші дослідження, спрямовані на передбачення банкрутства, з’явились  в кінці 30-х років ХХ століття в розвинених західних країнах. Першим застосовувати аналіз співвідношень фінансових коефіцієнтів, як метод прогнозування банкрутства, почав В. Бівер. Після порівняльних методів Бівера народжувалося все більше способів вирішення проблеми. Авторами наступних моделей, які використовуються і сьогодні, стали Е. Альтман, Г. Спрінгейт, Ж. Де Палян. 

Одні із найпоширеніших в аналізі є дискримінантні моделі прогнозування. Головне завдання багатофакторного дискримінантного аналізу в контексті оцінки фінансового стану підприємств зводиться до побудови оптимальної моделі, завдяки якій можна з достатньо високим ступенем ймовірності здійснювати класифікацію аналізованих підприємств за рівнем їх фінансового стану. Але, на жаль, в Україні ще не розроблені власні дієві методики прогнозування банкрутства. Незважаючи на це, проаналізуємо дієвість вже існуючих дискримінантих моделей у нашій країні, визначимо найкращі для застосування в українській кон’юнктурі ринку.

Метод Альтмана був запропонований у 1968 році відомим західним економістом. При побудові індексу Альтман обстежив 66 підприємств, половина з яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 роками, а половина працювала успішно, і досліджував 22 аналітичних коефіцієнта, що могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства. У загальному вигляді індекс кредитоспроможності має вигляд:

Z = 1,2X1 + 1,4X2 + 3,3X3 + 0,6X4 + X5,

де Z – залежна змінна;

X1 – ;

X2 – ;

X3 – ;

X4 – ;

X5 – .

При цьому підприємства для яких Z>2,99, попадають у число фінансово стійких, підприємства, для яких Z<1,81, є безумовно-неспроможними, інтервал [1,81– 2,99] складає зону невизначеності. Так, Z –коефіцієнт Альтмана використовується для великих компаній, що котують свої акції на біржах. Пізніше, в 1983 році, був отриманий модифікований варіант формули для компаній, акції яких не котуються на біржі:

Z = 0,717X1 + 0,847X2 + 3,107X3 + 0,42X4 + 0,995X5,

де X4 –  .

Якщо Z>1,23, то ризик банкрутства мінімальний, в іншому випадку підприємству з великою ймовірністю загрожує банкрутство. Взагалі, відповідно до цієї формули, підприємства з рентабельністю вище деякої границі стають «занадто сильними». У українських компаній рентабельність окремого підприємства значною мірою піддається небезпеці зовнішніх коливань. Більшість дослідників вважає, що граничне число в моделі Альтмана через певні національні особливості є завищене для українських компаній.

Модель Спрінгейта була побудована у 1978 році за допомогою покрокового дискримінантного аналізу методом, який розробив Едуард І. Альтман. У процесі створення моделі з 19 фінансових коефіцієнтів в остаточному варіанті залишилося тільки 4:

Z = 1,03X1 + 3,07X2 + 0,66X3 + 0,4X4,

де X1 - ;

X2 - ;

X3 - ;

X4 - .       

Якщо Z<0,862, то підприємство є потенційним банкрутом. Модель Спрінгейта більш об’єктивно відображає фінансовий стан. Це пояснюється тим, що Альтман виводив дискримінантну функцію за показниками підприємств 50-60-х років, до того ж вона орієнтована на використання для великих компаній і корпорацій, а модель Спрінгейта не накладає таких обмежень, і розроблена вона трохи пізніше з урахуванням та усуненням певних недоліків моделі Альтмана.

Умовам діяльності українських підприємств більше відповідає універсальна дискримінантна модель. Ця модель була побудована на основі кількох методик прогнозування банкрутства:

Z = 1,5X1 + 0,08X2 + 10X3 + 5X4 + 0,3X5 + 0,1X6,

де X1 – ;

X2 – ;

X3 – ;

X4 - ;

X5 – ;

X6 - .

Для обчислення коефіцієнта X1 використовується показник Cash Flow, який характеризує величину чистих грошових потоків, які утворюються в результаті операційної та інвестиційної діяльності й залишаються в розпорядженні підприємства в певному періоді.

Отримані результати після обрахунків можна інтерпретувати так:

·      Z>2 – підприємство вважається фінансово стійким і йому не загрожує банкрутство;

·      1<Z<2 – фінансова рівновага порушена, але за умови переходу підприємства на антикризове управління банкрутство йому не загрожує;

·      0<Z<1 – підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;

·      Z<0 – підприємство є напівбанкрутом.

В Україні використання зарубіжних дискримінант них моделей ускладнюється такими чинниками:

1.        Моделі побудовані за даними зарубіжних компаній, а будь-яка країна має свою специфіку.

2.        Критерій Z побудований у минулі десятиріччя; за останні роки економічна ситуація у світі значно змінилася і тому абсолютно очевидно, що повторення аналізу на більш пізніх даних не залишило б структурний склад моделей без змін.

3.        Існують розбіжності у врахуванні вагомості окремих показників у моделях.

4.        Значно впливає інфляція на формування деяких показників.

5.        Балансова вартість окремих активів не відповідає їх ринковій ціні.

Таким чином, незважаючи на названі недоліки, дані моделі мають високу ймовірність оцінки і досить дієві на практиці. Ці моделі можна використовувати з певною корекцією як окремо, так і в сукупності для підтвердження результатів. Найбільш помітна залежність між моделями в динаміці, бо одномоментний аналіз може і не дати вірних результатів.  

 

Список літератури:

1.     Головко В. І., Мінченко А. В., Шарманська В. М.: Фінансово – економічна діяльність підприємства: контроль, аналіз та безпека. Навч. Посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 448 с.

2.       Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник .- 2-ге вид.-Київ: Знання, 2005 .- 456 с.