Лютік О.М., Дранович М. П.

Буковинська державна фінансова академія

ПРОБЛЕМА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МОНЕТАРНОЇ ТЕОРІЇ В ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Сьогодні монетарна теорія широко застосовується більшістю розвинутих країн з метою досягнення ефективності розвитку економіки. Не без впливу світових фінансових інститутів (Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку) вона впроваджується і в Україні. Разом з тим ефективність застосування монетаризму в різних державах викликає певні сумніви, що багатьма фахівцями пов’язується як з неадекватним використанням монетаристських рекомендацій, так і з недоліками власне монетарної теорії.

Проблемами ефективного застосування монетарної теорії для економічного розвитку займалися такі вчені як Петрик О., Воронова Л., Мишкін Ф., Панчишин С., Стеблій Г., Стасишин А., Шибірін О., Федченко П., Козуб Д та багато інших [1, 2, 3, 4].

Загальноприйнято, що теоретичною й ідеологічною основою реформування економіки України і країн Східної Європи є сучасний монетаризм. Однак важко уявити, щоб економічна теорія, що дає такі катастрофічні результати, була настільки життєвою та й авторитетною. Для з'ясування питання про відповідність економічних перетворень теоретичним посилкам сучасного монетаризму розглянемо його основні положення.

На відміну від неокласичних економічних теорій Дж. М. Кейнса, Дж. К. Гелбрейта, Ф. Хайека й інших, у центр аналізу в монетаристів ставляться не фактори виробництва, а багатство у всіх його видах [1, с. 519]. Основою функціонування теорії виступає взаємодія багатства «первинних власників» (тобто населення) та багатства фірм, що ініціюють джерела грошових потоків. У рамках монетаристської моделі центральною проблемою, що вирішує кожен власник, виступає оптимізація структури приналежного йому багатства з метою отримання максимуму користі від своїх прибутків. Тим самим максимізується і корисність самого багатства. Структура багатства інерційна, гроші займають у ній стійке місце. Сукупний попит на гроші, отже, повинний бути величиною стійкою, що змінюється лише пропорційно довгостроковому темпу зміни валового національного продукту та національного багатства. Являючись однією з форм багатства, гроші є одночасно ключовим інструментом усього механізму цін, за допомогою якого функціонує ринкова система. Тому що попит на них у кожен даний момент стійкий, це гарантує стабільність платоспроможного попиту і всієї ринкової системи [4, с. 57].

Виходячи з вищевикладених передумов, монетаризм моделює господарську систему, що відповідає щонайменше трьом обов’язковим умовам.

По-перше, для оптимізації власного багатства первинні власники чи хоча б їхня більшість повинні мати реальну можливість вільного вибору між різними формами багатства. В Україні частка первинних власників, що не має спроможного вибору, перевищує половину населення країни. А там, де немає вільного вибору, між формами багатства не може повною мірою застосовуватись і теорія М. Фрідмана.

По-друге, монетаристська теорія припускає такі загальні умови, при яких національне багатство здатне приносити стійкий сукупний прибуток. Серед них найбільш значущими є прибутковість інвестування, доступ до природних ресурсів, створення умов для продуктивного використання людського капіталу. М. Фрідман оцінював національне багатство як капіталізований доход. В Україні, за оцінками експертів, за перших п’ять років проведення реформ капіталізований прибуток зменшився в півтора-два рази, даний фактор діяв у напрямку скорочення попиту на гроші.

Політика уряду щодо скорочення грошової маси в 1992-1996 рр. призвела до загального надлишку грошей в економічній системі з гострою недостачею оборотних коштів у значної частини товаровиробників, породженої як не конкурентоздатністю в умовах нової системи цін, так і падінням рівня прибутків. Оскільки підприємства в подібних умовах не були здатні ініціювати грошові потоки, то попит на гроші ще більше скорочувався [2, с. 70].

Разом з тим в умовах кризи і фактичної конвертованості національної валюти падіння прибутковості не грошових форм багатства і його знецінювання супроводжуються відносним зростанням прибутковості грошового багатства і підвищенням його порівняльної цінності. З огляду на те, що і співвідношення витрат з використання різних форм багатства також змінюється на користь їхньої грошової форми, власники багатства прагнуть значно більшу його частину, ніж у нормальних умовах перевести в грошову форму.

Отже, в сучасній Україні діють дві протилежні тенденції, одна з яких спрямована на скорочення сумарного попиту на реальний грошовий капітал, інша – на його збільшення.

По-третє, постулат монетаристів про гнучкість цін і зарплат припускає панування вільної конкуренції на ринку товарів, ресурсів і всіх інших благ, що включаються в національне багатство. Замість цього, в сучасній Україні панують монопольні ціни на енергоносії, транспортні послуги, інфраструктуру. Оплата праці в одних галузях обумовлена корпоративними перевагами підприємств, в інших (державній бюджетній сфері) – рівнем доходів держави, що власне кажучи, перетворює зарплату в соціальний посібник [3, с. 4].

Для досягнення максимального ефекту потрібно гармонізувати все різноманіття інтересів держави і господарюючих суб’єктів. З цією метою необхідно розробити і застосувати ряд методів регулювального, характеру сукупність яких покращить загальну ситуацію. Серед таких методів можна виділити такі:

- розробка та впровадження моделі розвитку промислового виробництва, орієнтованого на наукоємні технології;

- вибір пріоритетів у вирішенні проблеми прискорення науково-технічного прогресу в Україні;

- розвиток внутрішнього ринку;

- упровадження нових форм господарських зв’язків [3, c. 133].

Таким чином, використання даних методів посприяє покращенню економічної ситуації, тому що відсутність в Україні вихідних передумов функціонування господарської системи, висунутих самим монетаризмом, призводить до ще більшого руйнування багатства і прибутків значної частини населення, до поглиблення криз. Економічні дії уряду ведуть до підриву тієї об’єктивної бази, на якій у майбутньому монетаристська модель могла б бути застосована в Україні.

Список використаної літератури:

1. Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи та фінансових ринків./ Пер. з англ. С. Панчишин, Г. Стеблій, А Стасишин. – К.: Основи, 2008.

2. Передумови регулювання розвитку промисловості / О.Я. Шибірін // Економіка та держава. – 2007. – № 4.

3. Петрик О., Воронова Л. Монетарний розвиток в Україні// Вісник НБУ. – 2008, № 6.

4. Федченко П., Козуб Д. Жорстка монетарна політика та рівень монетизації в Україні // Економіка України, № 5, 1998.