Ленюк М. П.
Чернівецький факультет НТУ „ХПІ”
ГІБРИДНІ
ІНТЕГРАЛЬНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ ФУР’Є – ЕЙЛЕРА – БЕССЕЛЯ НА ДЕКАРТОВІЙ ОСІ
Запровадимо інтегральні перетворення, породжене на
множині
гібридним
диференціальним оператором (ГДО).
(1)
У рівності (1)
- одинична функція
Гевісайда [1];
- диференціальний
оператор Фур’є [2];
[2],
[3] відповідно диференціальні оператори Ейлера та Бесселя;
.
Означення. Областю визначення ГДО
назвемо множину
вектор-функцій
з такими властивостями: 1) існують такі числа
та
, що мають місце рівності
(2)
2) функції
задовольняють умови
спряження
(3)
Вважаємо,
що виконані умови на коефіцієнти:
![]()
Оскільки
ГДО
самоспряжений і має
дві особливі точки
та
, то його спектр дійсний та неперервний [4]. Можна вважати,
що спектральний параметр
. Йому відповідає комплекснозначна спектральна вектор-функція
(4)
При цьому функції
де
, повинні задовольняти відповідно диференціальні рівняння
![]()
![]()
(5)
![]()
![]()
та умови спряження (3); ![]()
Фундаментальну
систему розв’язків для диференціального рівняння Фур’є
утворюють функції
та
[2]; фундаментальну систему розв’язків для диференціального
рівняння Ейлера
утворюють функції
та
[2], фундаментальну систему розв’язків для диференціального
рівняння Бесселя
утворюють функції
Бесселя першого роду
та другого роду
[3].
Наявність
фундаментальної системи розв’язків дозволяє відшукувати функції
за правилами [2]
![]()
(6)
![]()
Умови
спряження (3) дають вісім алгебраїчних рівнянь для визначення невідомих
12-ть невідомих).
Отже, методом
спектральної
задачі Штурма-Ліувілля функції
побудувати не можна. Скористаємось методом
дельта-подібної послідовності – ядро Коші як фундаментальна матриця розв’язків
задачі Коші для сепаратної системи диференціальних рівнянь теплопровідності
параболічного типу, породженої ГДО ![]()
Побудуємо
обмежений в області
розв’язок системи
диференціальних рівнянь теплопровідності параболічного типу [5]
![]()
(7)
![]()
за початковими умовами
(8)
та умовами спряження
(9)
Припустимо,
що вектор-функція
є оригіналом за Лапласом стосовно
[6]. В зображеннях за
Лапласом задачі (7) – (9) відповідає крайова задача: побудувати обмежений на
множині
розв’язок сепаратної
системи диференціальних рівнянь Фур’є, Ейлера та Бесселя другого порядку для
модифікованих функцій
![]()
10)
![]()
за умовами спряження
(11)
У
рівностях (10) прийняті позначення:
,
, ![]()
В
подальшому зафіксуємо ту вітку двозначної функції
, на якій
.
Фундаментальну
систему розв’язків для диференціального рівняння Фур’є
утворюють функції
та
[2]; фундаментальну систему розв’язків для диференціального
рівняння Ейлера
утворюють функції
та
[2]; фундаментальну систему розв’язків для модифікованого
диференціального рівняння Бесселя утворюють модифіковані функції Бесселя
першого роду
та другого роду
[3].
Наявність
фундаментальної системи розв’язків дає можливість будувати розв’язок крайової
задачі (10), (11) методом функцій Коші [1,2]:
(12)

У рівностях (12)
- функції Коші:
(13)
(14)
(15)
У рівностях (13) – (15) беруть участь функції:
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Умови
спряження (11) для визначення величин
дають алгебраїчну
систему:
![]()
(16)
У
системі (16) прийнято, що

,
(
- символ Кронекера).
Введемо до розгляду функції:
![]()
![]()
![]()
![]()
Припустимо,
що виконана умова однозначної розв’язаності крайової задачі (10), (11): для
з
, де
- абсциса збіжності
інтеграла Лапласа, та
визначник
алгебраїчної системи (16)
(17)
Визначимо
функції впливу крайової задачі (10), (11), породжені неоднорідністю системи
(10):
![]()
![]()

(18)
![]()
![]()

![]()
![]()
У результаті
однозначної розв’язності алгебраїчної системи (16) та
підстановки одержаних значень величин
у рівності (12) одержуємо
єдиний розв’язок крайової задачі (10) , (11):
(19)
Повертаючись в рівностях
(19) до оригіналу, маємо єдиний розв’язок параболічної задачі (7) – (9) :
(20)
У рівностях (20) за означенням [6]
(21)
Особливими точками
функцій
є точки галуження
та
. Нехай
. Покладемо
. Тоді при
маємо:
Звідси випливає, що![]()
![]()
Якщо скористатись методом контурного інтеграла, лемою Жордана й
теоремою Коші [6], то формули (21) можна перетворити до розрахункових:
(22)
Тут
означає уявну частину
від виразу
.
Оскільки
, то знаходимо такі залежності:
![]()
![]()
![]()

На підставі формул обходу [7] ![]()
знаходимо співвідношення:
![]()
![]()
.
Тут
беруть участь функції:
,
,
,
.
![]()
.
На основі цих співвідношень
одержуємо безпосередньо рівності
![]()

;
![]()
,
;
,
.
Наведемо ще необхідні в подальшому залежності:

![]()

Згідно розрахункової формули (22)
знаходимо:


![]()
![]()

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()

Вимагаємо виконання рівностей:
(23)
Тут риска зверху означає комплексне
спряження, а
означає дійсну
частину виразу
, функції
визначені формулами
(6).
Одержуємо стосовно 12-ти
невідомих алгебраїчну систему із 11-ти рівнянь:
![]()
![]()
![]()
(24)
![]()
Із
алгебраїчної системи (24) при
знаходимо, що
![]()
![]()
![]()


![]()


Підставивши визначені величини
та
у рівності (6), маємо структуру
функцій ![]()

![]()
![]()
![]()
![]()

З цим комплексно значна вектор-функція
визначена.
Введемо до розгляду вагову функцію
![]()
![]()
![]()
Згідно формул (20) розв’язок параболічної задачі
(7) – (9) набуває інтегрального зображення:
(25)
Із рівностей (25) в силу початкових
умов отримуємо інтегральні зображення функцій
:
(26)
(27)
(28)
Формули (26) – (28) визначають
інтегральне зображення вектор-функції
з області визначення
ГДО
:
(29)
Інтегральне
зображення (29) визначає пряме
та обернене
гібридне інтегральне
перетворення (ГІП), породжене на множині
ГДО
, визначеним рівністю (1) [8]:
, (30)
(31)
В основі застосування
запровадженого формулами (30), (31) ГІП знаходиться основна тотожність
інтегрального перетворення ГДО
.
Теорема (про основну тотожність).
Якщо вектор-функція
неперервна на множині
, а функції
задовольняють умови
обмеженості
![]()
![]()
та умови спряження
,
то має місце основна тотожність ГІП ГДО
:
(32)
У рівності (32) прийняті
позначення:

![]()
Застосування
запровадженого в даній статті гібридного інтегрального перетворення Фурє –
Ейлера – Бесселя на декартовій осі до відповідних задач математичної фізики
неоднорідних середовищ подамо в іншій роботі.
Література:
1. Шилов Г.Е. Математический
анализ. Второй специальный курс.- М.: Наука, 1965.-328с.
2.Степанов В.В. Курс
дифференциальных уравнений. - М.:Физматгиз, 1959.-468с.
3.Ленюк М.П. Исследование основных
краевых задач для диссипативного
волнового уравнения Бесселя. – Киев, 1983. – 62с. – (Препринт / АН УССР. Ин-т
математики; 83.3).
4. Ленюк М.П., Шинкарик М.І. Гібридні
інтегральні перетворення (Фур’є, Бесселя, Лежандра). Частина1.- Тернопіль:
Економ.думка, 2004.-368с.
5.
Тихонов А.Н., Самарський А.А. Уравнения математической физики. – М.: Наука,
1972. – 735с.
6.
Лавренеьев М.А., Шабат Б.В. Методы теории функций комплексного переменного. –
М.: Наука, 1987. – 688с.
7.
Градштейн И.С. Рыжик И.М. Таблицы интегралов, сумм, рядов и произведений. – М.:
Наука, 1971. – 1108с.
8. Ленюк М.П. Гібридні
інтегральні перетворення типу Ейлера –
(Фур’є, Бесселя).- Чернівці: Прут, 2009.-76с.