Педагогические науки/ 5 Современные методы преподавания

Ст. викладач Ткач М.В., ст. викладач Малюга М.В.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького, Україна

Дидактичні картки як один із видів самостійної роботи

Самостійна робота в методиці навчання іноземної мови – це особливий вид навчальної діяльності, який відбувається за межами безпосередньої участі вчителя. Це організована вчителем активна діяльність учнів, що спрямована на виконання поставленої дидактичної мети у спеціально призначений для цього час, а саме: на пошук знань, їх осмислення, закріплення, формування та розвиток навичок і вмінь, узагальнення і систематизація знань.

Як дидактичне явище самостійна робота представляє собою, з одного боку, навчальне завдання, з другого – форму вираження відповідної діяльності: пам’яті, мислення, творчої уяви при виконанні учнем навчального завдання, яке в кінцевому випадку приводить учня або до отримання нових знань, або до поглиблення та розширення сфери застосування вже набутих.

Особливістю самостійної роботи як спеціальної форми організації навчального процесу є такі чинники:

1) самостійна робота виступає як така, що найповніше відповідає віковим психологічним особливостям старшокласників і сприяє підвищенню якості навчання;

2) самостійна робота розвиває вміння вчителя (пошук, формулювання мети, накреслення шляхів її досягнення, самоконтроль, самооцінка тощо) і таким чином сприяє становленню особистості учня й розвитку його інтелектуальних та комунікативних здібностей);

3) правильно організована самостійна робота економить час на уроці і при виконанні домашнього завдання, сприяє диференціації та індивідуалізації навчання.

При організації самостійної роботи слід враховувати всі її рівні, що тісно пов’язані між собою, бо ігнорування одного з них значно ускладнює або робить неможливим організацію ефективної самостійної роботи взагалі.

Завдання методики полягає в тому, щоб знайти найбільш ефективні способи організації самостійної роботи ті її матеріального забезпечення і здійснення результативної її перевірки. Вчитель повинен вміло мотивувати, дозувати і скеровувати самостійну роботу учнів.

Практика показує, що текст найчастіше використовують як засіб для навчання говоріння, а робота з текстом обмежується відповідями на запитання після тексту. Час, що має відводитися на навчання читання, використовується для розвитку говоріння, роботу над лексикою та граматикою.

Процес навчання читання може бути вдосконалений шляхом методично організованого застосування матеріалів для самостійної роботи, а саме: комплекту роздавальних карток.

Основною формою роздавального матеріалу є картка, яка містить дидактично організовану навчальну інформацію. Картка застосовується для індивідуальної, парної та групової самостійної роботи під час уроку. Картка повинна мати чітку структуру і складатися, як правило, з таких компонентів: завдання, зразка виконання, опори, ключа для самоперевірки або взаємоперевірки.

Крім того, кожна картка має певні умовні позначення, сигнали, що підказують учневі її функцію у навчальному процесі.

Компоненти картки можуть варіюватися залежно від виду самостійної роботи та виду картки. Так, наприклад, при парному виконанні самостійної роботи картка повинна містити також і ключі для взаємоконтролю та взаємокорекції. Картки окремих видів (наприклад, мотивуюча, інформуюча) можуть різнитися за своєю структурою. Це може бути звернення до учня, що мотивує його наступну діяльність (читання), або розповідь про певні обставини (умови), факти, від яких залежить розуміння змісту тексту. Вони, звичайно, не містять експліцитного завдання, не пропонують зразків виконання завдань і не мають ключів для перевірки.

Завдання є ключовим, найважливішим компонентом у картці. Основними вимогами до формулювання завдання є: стислість (лаконічність, конкретність), здатність спрямувати і сконцентрувати увагу учнів на певній проблемі (задачі), обмеженість і конкретність щодо предмета мовлення, теми.

Формулювання завдання окреслює конкретний результат, який повинен бути досягнутий за допомогою даної вправи. Це надає самостійній роботі цілеспрямованого характеру. Важливо, щоб у самому завданні був виділений спосіб визначення кінцевого результату.

Завдання має ще й навчальний характер, бо вчить уважно прочитувати інструкції, виявляти підказуючі елементи, так звані приховані опори.

Наявність у картці зразка виконання залежить певною мірою від рівня самостійної роботи. Він є обов’язковим на копіюючому та напівтворчому рівнях.

Такий компонент картки як опора не є обов’язковим. Наявність чи відсутність опори теж зумовлюється рівнем самостійної роботи. Наприклад, для копіюючого рівня опора є обов’язковим компонентом картки, а для творчого рівня – зайвим. До того ж опора на копіюючому рівні (зміст / смисл).

Кожна картка має містити ключ для самоконтролю і самокорекції, якщо йдеться про індивідуальне виконання самостійної роботи, і ключ для взаємоконтролю та взаємо корекції, якщо самостійна робота виконується у парному режимі. Але наявність у картці ключа залежить від рівня самостійної роботи, для якого призначається картка.

Література:

1. Шерстюк О.М., І.М. Шульга. Навчання читання з використанням дидактичних матеріалів для самостійної роботи в старших класах середньої школи// Навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. – 2003. – №1. – С. 15-20.