Кость Світлана Петрівна

Львівський державний університет внутрішніх справ

ЗНАЧЕННЯ НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ СПІЛКУВАННЯ В СИСТЕМІ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ДЛЯ ПРАВНИКІВ

Постановка проблеми. Відомо, що деякі особливості комунікації, зокрема темп мовлення, етикетні ритуали, відстань між мовцями, паралінгвістичні засоби, обумовлені належністю комуніканта до певної культури, нації, етносу тощо. Оскільки для сучасної професійної діяльності правоохоронця характерним є спілкування з представниками різних культур, то невербальним особливостям спілкування слід приділяти особливу увагу в міжкультурній комунікації (міжкультурна комунікація – це «спілкування носіїв різних культур, які послуговуються різними мовами» [1; 252] ), тому що саме вони можуть стати причиною комунікативних непорозумінь, на подолання яких потрібні неабиякі зусилля і час.

Аналіз останніх досліджень. Теоретичною основою нашого розвідки є наукові праці з основ комунікації і психології таких українських та зарубіжних учених: Ф. Бацевича, А. Піза, Р. Бервідстелла, П. Еклана, Е. Халла.

Мета статті полягає у дослідженні значень парамови у процесі міжкультурної комунікації для правників.

Американський антрополог Рей Бердвістелл, вивчаючи ступінь невербального спілкування між людьми, констатував, що середньостатистична людина говорить приблизно 10 – 11 хвилин щодня, а середнє речення триває усього 2,5 секунди. Вербальний компонент міжособистісного спілкування не перевищує 35 %, а 65 % інформації, яка передається у процесі спілкування, припадає на невербальні засоби. Учений також зазначив, що людина може відтворити і розпізнати біля 250 тисяч виразів обличчя [2, с. 17].

Жести і міміка - це зовнішній вияв емоційного стану людини. Кожен порух тіла є ключем до почуттів, які переживає людина у певний час. Проте люди рідко усвідомлюють, що їхні пози, жести і міміка говорять зовсім не те, що вони намагаються висловити словами.

Важливе значення для перебігу комунікації має простір, у межах якого перебувають її учасники. Проксеміка — це просторові стосунки людей у процесах спілкування.

Перебіг комунікації залежить від простору навколо людини (індивідуальний простір комунікації). Цей простір свідомо або неусвідомлено охороняється кожним учасником спілкування. Суттєво впливає на міжособистісне спілкування дистанція між учасниками спілкування. Е. Халл, наприклад, відстань спілкування диференціює так: інтимна (0 - 45 см); індивідуальна (45 см - 1,2 м) - розмова між рідними, друзями; товариська (1,2 м - 3,6 м) - спілкування товарисько-службове; публічна (3,6 м - межа бачення і слухання) - спілкування у випадках, коли особисте знайомство учасників спілкування не є обов'язковим [1, с. 66].

Проксемічні особливості спілкування є культурно обумовленими і мають велике значення у міжкультурній комунікації.

Наприклад: для американців, китайців, австралійців комфортною вважаються відстань між співрозмовниками 1,5 м, а для англійців і японців ще більша; для представників арабського світу та європейців відстань спілкування є коротшою, ніж для перелічених вище представників.

Ставлення до тілесних доторків під час спілкування залежить від національності комунікантів. Наприклад, французи і італійці постійно торкаються один одного впродовж розмови. Англійцям така манера спілкування не до вподоби. Винятком є лише футбольні матчі, коли футболісти демонстративно обіймаються на очах численних болійників.

Країни, в яких практикуються доторки між співрозмовниками: Індія, Туреччина, Франція, Італія, Греція, близькосхідні країни.

Держави, у яких не можна торкатися співбесідника: Німеччина, Японія, Англія, США, Канада, Естонія, Португалія.

Далі розглянемо національні відмінності у тлумаченні сигналів, які передаються за допомогою пальців рук.

1. Великий і вказівний пальці у вигляді кільця, середній, безіменний і мізинець – випрямлені.

Європа, Північна Америка: усе гаразд; Середземномор’я, Росія, Бразилія, Туреччина: отвір; сексуальна образа; гомосексуаліст; Туніс, Франція, Бельгія: нуль; нікчемність; Японія: гроші; монети; хабар.

2. Випрямлений вказівний палець.

Країни Заходу: одиниця; вибачте мені; Бог бачить; ні! (звертаючись до дитини).

3. Вказівний і середній пальці випрямлені (англ. літера V).

Британія, Австралія, Нова Зеландія, Мальта: іди геть!; США: два; Німеччина: перемога; Франція: мир.

4. Великий і вказівний пальці випрямлені.

Європа: два; Британія, Австралія, Нова Зеландія: один; США: офіціант; Японія: образа.

Чотири пальці, крім великого, випрямлені.

5. Країни Заходу: чотири; Японія: образа.

6. П’ять пальців випрямлені.

Країни Заходу: п’ять; Греція, Туреччина: Іди геть!; Міжнародне розуміння: стоп, зупинись!

7. Випрямлений мізинець.

Середземномор’я: натяк на чоловічий орган; Острів Балі: погано; Японія: жінка; Південна Америка: тонкий; Франція: ви мене не обдурите.

8. Середній палець випрямлений.

США: іди геть!

9. Великий палець випрямлений.

Європа: один; Австралія, Греція: іди геть!; Японія: чоловік, п’ять; Міжнародне розуміння: автостоп, добре, усе гаразд; [2, с. 130 - 132].

Висновки. Отже, невербальні сигнали мають велике значення у процесах організації та перебігу комунікації, особливо міжкультурної, впливаючи на її результат. Оскільки невербальні засоби несуть значну частину інформації, вони можуть сприяти, перешкоджати або навіть унеможливлювати міжособистісне спілкування. Саме тому для ефективної міжкультурної комунікації правників дуже важливим є вміння адекватно тлумачити значення компонентів невербальних засобів спілкування.

Література:

1. Бацевич Флорій. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник / Флорій Бацевич. – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – 344 с. (Альма – матер)

2. Пиз А. Язык телодвижений. Розширенная версия / Аллан Пиз, Барбара Пиз; [По пер. с англ. Т. Новаковой]. – М.: Эксмо, 2009. – 464 с.: ил.