Калмикова М.В.

Буковинська державна фінансова академія

м.Чернівці

ВПЛИВ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНИХ

ЯВИЩ ТА СУСПІЛЬСТВА В ЦІЛОМУ.

Ми часто повторюємо вислів, що Україна перебуває в „перехідному періоді”, але розуміння того куди ми „переходимо” буває найрізноманітнішим. Реформатори нашої економіки, як правило, говорять про перехід до ринку, а ідеальним станом економіки, до якого варто було б прагнути, вважають той, що існує в розвинутих країнах Заходу. Але справа в тому, що сам Захід, його економічні і соціальні відносини швидко змінюються. І те, що декому здається ідеальним, може виявитися надбанням минулого. А це істотно впливає на всю світову ситуацію, на взаємовідносини розвинутих країн та країн, що розвиваються, створює не тільки нові можливості, але й нові складні проблеми.

Період структурної трансформації економіки будь-якого типу характеризується корінними змінами у способах розподілу ресурсів і їх правовому обґрунтуванні. У цей період відбувається становлення та закріплення нових інститутів, норм економічних відносин, які спричиняють значний вплив на темпи і якість подальшого економічного розвитку. Здійснюється формування нових відносин власності, договірних відносин одночасно з реструктуризацією існуючих та заснуванням нових техніко-виробничих, фінансових структур, суспільних організацій.

Серед сучасних дослідників у галузі трансформаційних процесів можна виділити праці з системної трансформації в постсоціалістичних країнах Зигмунта Баумана, Стівена Холмса, Хельмута Візеншталя і Андреаса Пікеля.

У вітчизняній науці проблема системної трансформації поки що широко не висвітлена. До окремих аспектів даної проблематики звертаються Гакаленко Т.М.[1], Боднар С.М.[2], Маковецький А.М.[4],[5] та інші соціологи. Найповнішою працею в даній галузі, у якій робиться спроба комплексного аналізу постсоціалістичного суспільства є монографія Є. Головахи “Суспільство, що трансформується”[3].

Актуальність дослідження зумовлена особливостями процесів сучасного соціуму, які можна назвати трансформаційними, тобто пов'язаними з істотними порушеннями балансу кількісно-якісних змін, що визначають певний вектор його розвитку. З одного боку, це трансформація індустріального суспільства, з іншого боку - перебудова радянської системи. Ці процеси стосуються й України, оскільки вона є частиною і новоєвропейської цивілізації, і пострадянського простору.

В Україні цей процес у перші роки економічної трансформації був досить складним та хаотичним. Остаточна відмова від форм господарювання, властивих централізовано-плановому господарству, природно, дестабілізувала діяльність усіх економічних агентів, що негативно відобразилося на рівні добробуту українського суспільства[1].

Зменшення рівня добробуту в період тривалого економічного спаду в 1990-х роках є цілком закономірним явищем. Утім, навіть у період економічного зростання, що спостерігається останнім часом в Україні, проблема низького рівня добробуту залишається актуальною. Таким чином, можна припустити, що з початку трансформації було створено передумови, дія яких перешкоджає підвищенню рівня добробуту відповідно до темпів економічного зростання[2].

За умов суспільних трансформацій відбувається природна зміна ціннісних орієнтирів. Складається ситуація, коли в одній і тій же соціальній системі співіснують різні, часом суперечливі ціннісні орієнтації. Процес соціалізації - засвоєння людським індивідом знань, норм та цінностей конкретного суспільства, які є значущими і для особистості, і для суспільства, тому що дозволяють людині стати повноправним членом цього суспільства, - набуває вигляду нестандартної ситуації[4]. За таких умов особистість втрачає стабільні соціальні пріоритети і знаходиться в перманентному стані пошуку та вибору. Постає питання про те, які ціннісні орієнтири вибрати, яку життєву стратегію визначити для себе як пріоритетну, і, нарешті, відповісти на запитання "хто я?". Лише ефективний механізм соціалізації, умовою якого виступає інтроекція і який містить у собі момент проекції почуттів та устремлінь людини на об'єкт інтересу, ідентифікацію з ним і закріплення ідентичності певними символами, забезпечує людям можливість адаптуватися до існуючого соціокультурного середовища шляхом адаптації політичної, правової, етичної, естетичної, наукової, філософської та релігійної культури. Внаслідок взаємодії з цим середовищем людина отримує можливість сформувати уявлення про своє місце у світі, вибудувати світ своєї суб'єктивної реальності, де вона знайде відчуття внутрішньої впевненості та соціальної необхідності[5].

Специфіка трансформаційних процесів в Україні полягає в тому, що вони відбуваються в умовах непогодженості різних варіантів їх інтерпретації різними соціокультурними групами. Зрозуміло, такі явища можна констатувати в будь-якому суспільстві, що стало на шлях трансформаційних перетворень. У тих суспільствах, де зберігається можливість діалогу, можна виробити прийнятний варіант трансформації. Він повинен, з одного боку, сприяти підвищенню ефективності найважливіших форм діяльності (економіка, політика), а з іншого, інтерпретація трансформації, що виникає в процесі діалогу, має бути освоєна значною частиною суспільства, перетворитися у внутрішній зміст його культури і діяльності. Якщо ж в процесі діалогу присутні тільки елементи розколу, які неминуче виникають при трансформації, то за відсутності діалогу мова йде про цивілізаційний розкол, що виник в ході історії, який паралізує трансформаційні процеси, спроби йти шляхом прогресу, стимули руху всього суспільства в цьому напрямку.

Слід зауважити, що трансформаційні процеси в різних регіонах, соціальних групах і сферах суспільства відбуваються нерівномірно. Сучасні засоби масової інформації, освітні інновації, різноманітні форми допомоги з боку розвинених держав у галузі інформації, – все це створює умови для випереджальних змін у соціокультурній галузі щодо економіки й політики. Найбільш адекватним до цих проблем є соціокультурний підхід, тобто розуміння суспільства як єдності культури і соціальності, яка утворюється за допомогою діяльності людини;

Отже, можна зробити висновок ,що категорія „трансформація суспільства” дає змогу більш виважено охарактеризувати сутність процесів, що відбуваються в суспільстві. За такого підходу можна уникнути, з одного боку, надмірно катастрофічних оцінок сучасності, а з іншого – схильності до безоглядно оптимістичних прогнозів; основне концептуальне положення трансформаційного підходу полягає в тому, що ми маємо говорити не про „перехід”, а про „трансформацію”, оскільки перехід має обмежені часові та просторові рамки і рано чи пізно має закінчитися, незалежно від його результату;

Список використаної літератури:

1.Бондар Ю.В. Теоретикометодологічні аспекти моделей трансформаційних процесів економіки України.- К., 2008.- С.43-47.

2.Гакаленко Т. М.Трансформаційні процеси як фактор низького рівня добробуту населення України// Економіка України.-2009.-№ 1.-С. 38.

3.Головаха Є. Суспільство,що трансформується//Буковинський журнал-2009.-№9.

4.Маковецький А.М. Трансформаційні процеси в сучасній Україні та їх оцінка// Науковий вісник Чернівецького національного університету. Вип. 240-241. Філософія.- Чернівці, 2007.

5.Маковецький А.М. Людське буття, цінності, наука: нові підходи і оцінка // Буковинський журнал.- 2008.-№ 1-2.- С.139-147.