Д.е.н. Янковська Л.А., Іващук О.В.

Львівський університет бізнесу та права, Україна

Управління інтегрованим ризиком

зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Оптимізація діяльності кожного підприємства повинна ґрунтуватися на системному підході щодо його управління у цілому та управління ризиками зокрема. Системний підхід включає у себе розробку цілісної програми управління усіма видами ризику на підприємстві, в тому числі ризиком зовнішньоекономічної діяльності. Оцінювати динаміку роботи підприємства і прогнозувати її на майбутнє не можливо без врахування усіх факторів ризику, які загрожують чи можуть загрожувати підприємству у майбутньому.

Поняття ризику має істотне значення як з точки зору фінансів, так і щоденної практичної діяльності підприємств. Ризик – це економічна категорія в діяльності суб’єктів господарювання, пов’язана з подоланням невизначеності, конфліктності в ситуаціях оцінювання, управління, неминучого вибору [1, c. 29]. Ризик становить об’єктивно неминучий елемент будь-якого економічного процесу, бо він є невід’ємною характеристикою умов господарювання і передусім в умовах ринку [2, с. 73].

Під факторами (джерелами) ризику розуміють систему (множину) умов і обставин, які мають істотний, а навіть вирішальний вплив на розміри і підсилення дії ризику. Ризики за походженням можна поділити на зовнішні та внутрішні. Джерелами зовнішнього ризику для підприємства, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність можуть бути:

v різноманітні процеси загальносвітового характеру;

v трансформаційні події у внутрішній економічній системі країни;

v політичні та адміністративні зміни у країнах ділових партнерів;

v зміни фінансового стану партнерів, постачальників, покупців та інших суб’єктів, пов’язаних з діяльністю підприємства.

Натомість внутрішні джерела ризику для підприємства найчастіше пов’язані з наступними чинниками:

Ø неправильні прогнозні оцінки щодо розвитку подій у зовнішньому середовищі, які призвели до створення невідповідних операційних та стратегічних планів;

Ø неповна та/або несвоєчасна інформація, на підставі якої складаються плани та приймаються управлінські рішення.

Процес управління ризиками включає широкий спектр дій, які у систематизованому вигляді можуть бути представлені як послідовність наступних етапів [3]:

· ідентифікація – усвідомлення ризику, встановлення причин його виникнення та ризикових сфер;

· квантифікація – вимірювання, аналіз та оцінка ризику;

· мінімізація – зниження (обмеження) ризиків за допомогою відповідних методів управління;

· моніторинг – здійснення постійного контролю за рівнем ризиків з механізмом зворотного зв’язку.

Процес управління інтегрованим ризиком загалом, як і ризиком зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, повинен передбачати аналізування як внутрішніх, так і зовнішніх джерел ризику, його оцінювання, прийняття управлінських рішень щодо контролю над рівнем ризику та способів його зниження або уникнення. Процес управління ризиком повинен бути невід’ємною частиною загального процесу управління підприємством (Рис. 1).

Загалом можна говорити про чотири основні методи управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності підприємств, а саме:

o повне уникнення, тобто припинення того виду діяльності, який міг би призвести до збитків;

o зниження (неповне уникнення), яке передбачає здійснення заходів щодо зменшення рівня ризику;

o контроль на основі опрацьованих показників рівня ризику;

o трансфер (передача і/або перерозподіл ризику) іншій особі/особам за відповідну оплату;

o прийняття (утримання ризику) – погодження з ризиком у повному обсязі або частково.

Рис. 1. Включення управління ризиком у процес управління підприємством

Уникнення ризику належить до так званих негативних методів управління ризиком. У цьому випадку менеджери відмовляються акцептувати ризик будь-якого рівня. Окрім того, цей метод дуже складно застосувати на практиці. Метод зниження ризику полягає у розробці підходів, які зменшують негативні наслідки ризику при утриманні виду діяльності, пов’язаного з ризиком. Контроль ризику повинен запобігати втратам і редукувати їх потенційні розміри. При цьому опрацьована система показників допомагає швидко приймати рішення щодо подальшої поведінки у ситуації, яка склалася. Натомість трансфер ризику полягає на перенесенні ризику на інший суб’єкт шляхом застосування певних юридичних механізмів та організаційних дій (напр. умова про охорону об’єкта, про страхування деяких видів діяльності чи передбачуваних негативних для підприємства подій).

Слід зазначити, що метод утримання ризику у багатьох випадках є найкращим методом управління. Застосування цього методу може випливати з двох причин, або зі свідомого прийняття рішення, або внаслідок «незнання».

На кожному підприємстві необхідно розробляти загальну стратегію управління усіма видами ризиків (тобто інтегрованим ризиком), які можуть загрожувати підприємству під час його функціонування. Іншими словами, розробляти цілісну систему управління ризиком (Рис. 2).

Рис. 2. Цілісне управління інтегрованим ризиком підприємства

Таким чином, система управління інтегрованим ризиком на підприємстві повинна вирішувати такі завдання: створення системи показників, на підставі яких можна ідентифікувати прояви ризику; формування такої шкали для оцінювання ризику, яка б зазначала рівень допустимого і недопустимого ризику; опрацювання різноваріантних стратегій управління ризиком; ідентифікування ризику за допомогою спеціально опрацьованих показників та методів їх аналізу; оцінювання масштабу ризику за допомогою кількісних методів та порівняння його рівня із максимально допустимим рівнем ризику; вибір відповідної для даного прояву ризику і його рівня відповідної стратегії управління ним; реалізація вибраної стратегії управління ризиком; організація контролю за реалізацією стратегії управління ризиком; вимірювання ефективності впровадження даної стратегії управління ризиком; аналіз отриманих результатів і прийняття на його основі рішень щодо майбутнього управління ризиками.

Україна сьогодні є активним учасником міжнародної торгівлі. Про це свідчать зростаючі обсяги проведених в останні роки зовнішньоекономічних операцій. З метою управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності на багатьох підприємствах створюються спеціалізовані підрозділи. Зважаючи на значну нестабільність світової економіки, яка черговий раз підтвердилася у 2008 році, важко переоцінити важливість створення згаданих вище структур і методів управління інтегрованим ризиком зовнішньоекономічної діяльності.

Література:

1. Вітлінський В.В. Економічний ризик: ігрові моделі: Навчальний посібник / В.В. Вітлінського, П.І. Верченко,А.В. Сігал, Я.С. Наконечний. – К.: КНЕУ, 2002. – 446 с.

2. Васюренко О.В. Ризик як складова економічних процесів / О.В. Васюренко, О.В. Таран // Фінанси України. – 2005. –№ 7. – С. 68-74.

3. Примостка Л.О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти: Монографія / О.Л. Примостка – К.: КНЕУ. – 2001. – 263 с.