Турецька І.М.

Науковий керівник: Безродна С.М.

Буковинська державна фінансова академія

Стан та перспективи розвитку інноваційної діяльності в Україні

Постановка проблеми. В сучасних умовах інноваційна діяльність є основою забезпечення сталого економічного розвитку та підвищення рівня життя населення. Широке впровадження новітніх досягнень науки та техніки сприяє підвищенню конкурентоспроможності національної економіки, експортного потенціалу країни, гарантує її економічну безпеку та значне місце в світовій економіці. Саме тому основні акценти сьогодні переміщуються на завдання прискореного інноваційного розвитку, переходу до стратегії економіки, в основі якої лежать інтелектуальний капітал, наука, процеси трансферу результатів творчої діяльності у виробництво.

Метою дослідження є аналіз сучасного стану інноваційної діяльності в Україні та визначення перспектив її розвитку у майбутньому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам інноваційної діяльності в Україні приділяли увагу широке коло вітчизняних вчених, зокрема Б. М. Андрушків, Н. Б. Кирич [4], Ю. М. Бажал [2], М. П. Денисенко, Я. В. Риженко [3], Н. В. Краснокутська , С. Ф. Покропивний [5], П. С. Харів, О. М. Собко [7] та багато інших економістів. Аналіз досліджень вітчизняних авторів показує, що Україна має значний потенціал для розвитку інноваційної діяльності за умов проведення ефективної державної політики.

Виклад основного матеріалу. Для розвитку інноваційної діяльності в Україні сформовано основи нормативно-правової бази та механізми здійснення інноваційної політики, створено умови для розвитку відповідної інфраструктури тощо.

Згідно зі Законом України "Про інноваційну діяльність" [1], головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва й реалізації нових видів конкурентноздатної продукції.

Розглянемо основні показники розвитку інноваційної сфери в Україні.

Таблиця 1

Основні показники розвитку інноваційної сфери в Україні

Рік	Кількість організацій, які виконують наукові дослідженя й розробки	Чисельність науковців, осіб	Питома вага обсягу виконаних наукових і науково- технічних робіт у % до ВВП	Питома вага підприємств, що впроваджували інновації, %	Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової, %
2006	1452	100245	0,98	10,0	6,7
2007	1404	96820	0,93	11,5	6,7
2008	1378	94138	0,90	10,8	5,9
2009	1340	92403	0,95	10,7	4,8
2010	1303	89534	0,90	11,5	3,8

Як видно з даних, наведених в таблиці 1 [6], за останні роки в Україні відбулось суттєве зниження показників розвитку інноваційної діяльності. Щорічно скорочується кількість науковців, так у 2010 році порівняно з 2006 роком кількість спеціалістів, які виконували науково-технічні роботи суттєво знизилася – на 10711 осіб. На негативні тенденції у кадровому забезпеченні інноваційної діяльності, в основному, вплинули такі фактори: еміграція фахівців вищої кваліфікації, зниження доступності якісної освіти та престижності наукової праці.

За останні роки зменшилась і кількість організацій, які виконують наукові дослідження, так у 2010 році порівняно з 2006 роком – на 149, а в 2010 році порівняно з 2009 роком – на 37.

Як показують дані таблиці 1[6], інноваційна активність вітчизняних промислових підприємств протягом 2007-2009 років спадала, проте у 2010 році порівняно з 2009 роком зросла на 0,8%. Низький рівень інноваційної активності українських підприємств обумовлюється недостатністю коштів на дослідження і розробки, високими процентними ставками за кредитами та великими ризиками, що гальмують процес інвестування. В 2010 році інноваційна активність підприємств зросла за рахунок придбання машин і обладнання, пов’язаних з впровадженням інновацій за власні кошти підприємств та використання у своїй діяльності коштів іноземних інвесторів.

Обсяг реалізованої інноваційної продукції протягом 2007-2010 років знижувався, так у 2010 році порівняно з 2009 роком він зменшився на 1%. Основною перешкодою для розвитку інноваційної діяльності в Україні є недостатність фінансування.

Проаналізуємо інноваційні витрати на базі промислових підприємств України.

Таблиця 2

Інноваційні витрати промислових підприємств України

за 2006-2010 роки

Рік	Загальна сума витрат, млн. грн.	У тому числі за напрямками
		Досліджен- ня і розробки	придбання інших зовнішніх знань	підготовка виробництва для впровадження інновацій	придбання машин, обладнання та програмного забезпечення	інші витрати
2006	6160,0	992,9	159,5	954,7	3489,2	563,7
2007	10850,9	986,5	328,4	Х	7471,1	2064,9
2008	11924,2	1243,6	421,8	Х	7664,8	2664,0
2009	7949,9	846,7	115,9	Х	4974,7	2012,6
2010	8045,5	996,4	141,6	Х	5051,7	1855,8

Аналіз динаміки інноваційних витрат протягом 2006-2008 років вказує на те, що їх величина щорічно зростала й у 2008 році досягла найвищого рівня – 11924,2 млн. грн. Однак, протягом 2009-2010 років обсяг інноваційних витрат промислових підприємств скоротився та в 2010 році становив 8045,5 млн. грн.(таблиця 2 [6]).

Одним із необхідних напрямів інноваційної діяльності є дослідження і розробки. Як видно із таблиці 2 [6], обсяг витрат на дослідження і розробки у 2010 році становив 996,4 млн. грн. , однак найвищим цей показник був у 2008 році – 1243,6 млн. грн.

Інноваційні витрати на придбання інших зовнішніх знань у 2010 році порівняно з 2009 роком зросли на 25,7 млн. грн. Тобто більше коштів промислові підприємства витрачали на нові технології, у т. ч. на виключні майнові права власності, корисні моделі, промислові зразки, комерційні таємниці, проекти, товарні знаки тощо.

Протягом 2006-2008 років витрати на придбання машин, обладнання та програмного забезпечення мають тенденцію до зростання, так найбільша їх частка була у 2008 році – 7664,8 млн. грн., проте в 2009-2010 роках їх обсяг зменшився, так в 2009 році становив – 4974,7млн. грн., а в 2010 році – 5051,7 млн. грн. [4].

Частка інших витрат у інноваційній діяльності промислових підприємств протягом 2008-2010 років поступово скорочувалася, так у 2010 році воно становила 1855,8 млн. грн. [3]

Наявна структура витрат за напрямами інноваційної діяльності показує, що підприємствами, основним чином, здійснюється діяльність, пов’язана з придбанням основних фондів, виробничою підготовкою та просуванням інноваційної продукції на ринок. Таким чином, більша увага привертається використанню вже існуючих інновацій, менша – створенню нових.

Розглянемо джерела фінансування інноваційної діяльності в промисловості України.

Таблиця 3

Джерела фінансування інноваційної діяльності в промисловості протягом 2008-2010 років

	2008 рік		2009 рік		2010 рік
	млн.грн.	% від загального обсягу	млн.грн.	% від загального обсягу	млн.грн.	% від загального обсягу
Усього, у тому числі за рахунок:	11994,2	100	7949,9	100	8045,5	100
власних коштів	7264,0	60,6	5169,4	65,0	4775,2	59,4
держбюджету	336,9	2,8	127,0	1,6	87,0	1,1
Продовження Таблиці 3
коштів іноземних інвесторів	115,4	1,0	1512,9	19,0	2411,4	30,0
інших джерел	4277,9	35,6	1140,6	14,4	771,9	9,5

Як і у попередні роки, основним джерелом фінансування витрат на інновації були власні кошти підприємств, частка яких у загальному обсязі фінансування становила у 2008 році – 60,6% , у 2009 році – 65,0% і у 2010 році – 59,4 %, що на 5,6 % менше ніж у 2009 році. Обсяг фінансування інноваційної діяльності за рахунок коштів державного бюджету протягом 2008-2009 років зменшувався, так у 2010 році склав 87,0 млн. грн., що на 0,5 % менше ніж у 2009 році. Позитивною тенденцією у 2008-2010 роках є збільшення фінансування інноваційної діяльності за рахунок коштів іноземних інвесторів (таблиця 3 [6]).

Висновки. Отже, за останні роки в Україні інноваційна діяльність промислових підприємств дещо послабилася. Причинами цього стали: старіння наукових кадрів та відсутність мотивації для науковців; зменшення кількості організацій, які виконують наукові дослідження і розробки; зношення парку наукового обладнання, а також скорочення витрат на придбання нового; зменшення державної підтримки цієї сфери. Саме тому для покращення інноваційної діяльності в Україні в майбутньому необхідно:

1) ефективно використовувати кошти іноземних інвесторів;

2) збільшувати обсяги фінансування найперспективніших проектів та програм інноваційного розвитку з державного бюджету;

3) сформувати в Україні сучасний наукомісткий ринок науково-технічної та інноваційної продукції;

4) вдосконалити нормативно-правову базу державного регулювання та стимулювання інноваційної сфери;

5) сприяти експорту високотехнологічної продукції, що дозволить Україні перейти на інноваційний шлях розвитку;

6) здійснити активізацію міжнародного співробітництва в науково-технічній сфері.

Список літератури

1. Закон України “Про інноваційну діяльність” вiд 04.07.2002 № 40-IV // Джерело доступу: www.rada.gov.ua

2. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: [навчальний посібник для вузів] / Ю.М. Бажал // К.: Заповіт, 2000. – С. 240.

3. Денисенко М. П., Риженко Я. В. Стратегічна місія інноваційної діяльності та шляхи її активізації в Україні / М. П. Денисенко, Я. В. Риженко // Проблеми науки. – 2007. – № 6. – С. 10-16.

4. Кирич Н. Б. Інноваційна діяльність підприємств та організацій як метод стабілізації економіки регіонів України / Андрушків Б. М., Кирич Н. Б., Погайдак О. Б. // Вісник економічної науки України. – 2009. – №1 (15). – С. 23-25.

5. Луциків І.В. Інноваційна діяльність в Україні: реалії сьогодення та перспективи розвитку / І.В. Луциків // Інноваційна економіка. – 2010. – № 4. – С. 23.

6. Наукова та інноваційна діяльність (1990-2010) // Джерело доступу: www.ukrstat.gov.ua. – офіційний сайт Державного комітету статистики України.

7. Харів П. С., Собко О. М. Активізація інноваційної діяльності промислових підприємств регіону: [монографія] / П. С. Харів, О. М. Собко // Тернопіль: Економічна думка, 2003. – С. 184.