Жигалкіна К. Ю.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Міжбюджетні відносини в Україні в умовах ринкового розвитку

В наш час в Україні продовжується формування бюджетної системи, яке було розпочато ще після проголошення незалежності. Цей процес досить тривалий та непростий. Про це свідчить велика кількість законів, розпоряджень, наказів з приводу реформування бюджетної системи України. Прийняття Бюджетного кодексу в червні 2001 р. – значна подія в становленні та упорядкуванні відносин, які складаються з приводу формування бюджетів різних рівнів, використання бюджетних коштів та контролю за їх використанням. Але прийняття Бюджетного кодексу України не вирішило всіх проблем бюджетної системи. Актуальними в наш час залишаються питання про склад доходів та видатків місцевих бюджетів, міжбюджетних взаємовідносин та міжбюджетного регулювання. Особливо гострою залишається проблема наповнення місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків та зборів, а також тих коштів, що залишаються в розпорядженні органів місцевого самоврядування після обов'язкового відрахування частини загальнодержавних податків та зборів.

Останнім часом у періодичній та науковій літературі досить часто розглядаються проблеми місцевих бюджетів, особливо в частині формування доходів та видатків. Зокрема, цим питанням присвячені праці таких вчених, як В. І. Кравченко, О. П. Кириленко, І. О. Луніна, В. М. Опарін, О. Д. Василик. Проте визначенню міжбюджетних відносин, їх стану та розвитку, складу та змісту приділяється незначна увага.

Міжбюджетні взаємовідносини – це форма взаємозв'язків і взаємозалежностей між окремими ланками системи місцевих бюджетів, а також між місцевими бюджетами та державним бюджетом України. Нинішня система міжбюджетних взаємовідносин в Україні поєднує в собі як інструменти, що склалися в бюджетній практиці колишніх СРСР та УРСР, так і інструменти, запроваджені вже в період 90-х років [1, 257].

Діючі фінансові відносини, в тому числі практика формування місцевих бюджетів України, зберігають у своїй основі багато елементів старої командно-адміністративної системи. В такій системі, як відомо, держава виступала в ролі головного розпорядника матеріальних та фінансових ресурсів країни. Для фінансування розвитку виробництва, утримання закладів невиробничої сфери у безпосередньому розпорядженні держави була значна частина національного доходу країни. Така централізація коштів створювала широкі можливості для їх перерозподілу у вирішальні галузі економіки.

Найважливішими складовими системи міжбюджетних взаємовідносин в

Україні є: 1) розмежування видатків бюджетів відповідно до розподілу повноважень між державною владою і місцевим самоврядуванням; 2) забезпечення бюджетів доходами, достатніми для виконання покладених на них завдань; 3) підтримка «бідних» у фінансовому розумінні територій (і відповідних бюджетів); 4) вилучення коштів у відносно «багатих» у фінансовому розумінні територій (з відповідних бюджетів); 5) різні форми відносин, що виникають у процесі виконання бюджетів.

Визначальне місце посідають відносини, відображені в пунктах 1 і 2, адже виконання повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування потребує здійснення певних видатків із відповідних бюджетів, за рахунок яких вони утримуються. Гарантією фінансування видатків є надання бюджетам відповідних дохідних джерел, достатніх для виконання покладених на них завдань. Отже, основою міжбюджетних відносин є розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи, проведене відповідно до розподілу повноважень органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. Протее розмежування доходів, проведених на єдиних засадах для бюджетів відповідного рівня, не дає змоги збалансувати абсолютно всі бюджети. Причиною цього є значні відмінності у формуванні доходів та у складі й обсягах видатків бюджетів територіальних утворень, які мають об'єктивний характер та були описані вище

В Україні на сучасному етапі існує чотири форми взаємовідносин між ланками бюджетної системи: бюджетне субсидіювання, вилучення коштів, бюджетні позички, взаємні розрахунки бюджетів.

Бюджетне субсидіювання – передача коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги. Існує три види

бюджетного субсидіювання: бюджетні субсидії, бюджетні субвенції, бюджетні

дотації. Бюджетна субсидія може бути цільовою (на конкретні видатки) і знеособленою. Вона не пов'язується з фінансовим станом бюджету, який її отримує. Бюджетна субвенція – різновид цільової субсидії, яка передбачає участь у фінансуванні певних заходів і програм бюджету, що її видає, та бюджету, що її отримує. Бюджетна дотація – цільова фінансова допомога на покриття дефіциту відповідного бюджету [3, 124]. Особливим видом субсидіювання є встановлена Бюджетним кодексом України дотація вирівнювання. Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує. Суть дотації вирівнювання полягає в тому, що таким способом забезпечується можливість здобуття освіти, доступ до програм охорони здоров'я та соціального захисту громадян України однаковою мірою незалежновід регіону проживання. Кожен регіон, кожна окрема територія мають, з одного боку, однакові можливості отримання доходу, з іншого боку, кількість споживачів послуг є також різною в різних територіальних громадах. Дотації вирівнювання покликані усунути ці нерівності і дати можливість місцевому самоврядуванню надавати соціальні послуги на приблизно однаковому рівні для всього населення країни. Запровадження системи вирівнювання відповідає принципам Європейської Хартії про місцеве самоврядування [2, 243].

Вилучення коштів є явищем, зворотним до дотації, тобто передача коштів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюджету вищого рівня.

Бюджетні позички – це отримання коштів на покриття тимчасового касового розриву. Згідно з Бюджетним кодексом бюджетні позички отримуються органами місцевого самоврядування в комерційних банках.

Взаємні розрахунки бюджетів – це не що інше, як передача коштів з одного бюджету до іншого в зв'язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджетів [3, 125].

У 2002 р. було прийнято державний та місцевий бюджети вперше на основі положень Бюджетного кодексу України, в основу якого було покладено принципово нову систему планування і виконання місцевих бюджетів та визначення міжбюджетних трансфертів.

Можна стверджувати, що як бюджетна система України в цілому, так і міжбюджетні відносини зокрема знаходяться на етапі свого становлення та постійного реформування. Для побудови ефективної системи міжбюджетних відносин необхідно повністю позбутися рис, що були притаманні формуванню місцевих бюджетів та міжбюджетним відносинам в колишньому СРСР та УРСР. Натомість необхідно застосовувати кращі доробки та досвід розвинених демократичних країн у сфері побудови таких відносин.

Треба зазначити, що Бюджетний кодекс чітко визначив форми взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи України: бюджетне субсидіювання, що включає бюджетні субсидії, бюджетні субвенції, бюджетні дотації та дотації вирівнювання; вилучення коштів; бюджетні позички та взаємні розрахунки бюджетів. У практиці бюджетного регулювання України особливо широко використовуються такі форми, як бюджетні субвенції, бюджетні субсидії, дотації вирівнювання, а також вилучення коштів.

Але, незважаючи на використання досить широкого кола інструментів регулювання міжбюджетних відносин, органи місцевого самоврядування не можуть повністю виконати свої повноваження із забезпечення населення послугами на рівні хоча б мінімальних соціальних потреб. Для успішного запровадження реформи бюджетної системи необхідно розмежувати видатки між державою та територіальними громадами. Такому процесу повинно передувати формування економічно і фінансово самодостатніх громад шляхом їх укрупнення або ж адміністративно-територіальна реформа. Також необхідно остаточно перевести бюджети громад на власну доходну базу. Така база повинна формуватись саме за рахунок місцевих податків і зборів. Потрібно запровадити систему державних соціальних стандартів видатків. Видатки на всій території України, які фінансуються за рахунок бюджету, повинні нормуватись.

Література:

1. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – К.: Знання, КОО, 1999.

2. Крайник О. П. Економічний розвиток регіону: Монографія / За ред. акад. М. І. Долішного. – Л.: Ліга-Прес, 2002.

3. Опарін В. М., Малько В. І., Кондратюк С. Я., Коломієць Г. Б. Бюджетна система: Навч.-метод. посібник – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002.