Секція «Економічні науки»
Гресь Н.Л., Верхоробова В.І., Шматко Я.С.
Державний
ВНЗ «Національний гірничий університет»
ВНУТРІШНІЙ АУДИТ В УКРАЇНІ
З
переходом України до ринкових відносин економічне життя у державі поповнилося
різноманітними новими поняттями і термінами. Наразі, практично у всіх державах
світу з ринковою економікою, існує громадський інститут аудита зі своєю
правовою і організаційною інфраструктурою. Поява перших аудиторських фірм в
Україні пов’язана зі створенням спільних підприємств із часткою в статутному
фонді іноземного капіталу, з виникненням необхідності у підтверджені
результатів фінансово-господарської діяльності таких суб’єктів господарювання. З прийняттям у квітні 1993
року Закону України “Про аудиторську діяльність ”, аудиторська діяльність стає
офіційно визнаною як самостійна підприємницька діяльність. Терміни “аудит ” і
“аудитор ” набувають популярності. Перевірки починають називати – аудитом, а
осіб, які їх здійснюють – аудиторами. Тлумачення та застосування в професійному
спілкуванні термінів повинно відбуватися відповідно до чинного законодавства, в
іншому випадку ці терміни втрачають свій юридичний та економічний зміст.
Основним нормативним документом, що визначає головні засади аудиторської
діяльності є Закон України “Про аудиторську діяльність ” [1]. Закон України «Про аудиторську діяльність»
(в старій редакції) визначає аудит як
перевірку «публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та
іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання
з метою визнання достовірності їх
звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та
встановленим нормативам ” [1, ст. 4]. Чинний Закон України «Про аудиторську
діяльність» тлумачить аудит як перевірку «даних бухгалтерського обліку і
показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення
незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та
відповідність вимогам законів України, положень (стандартам) бухгалтерського
обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно
із вимогами користувачів» [1, ст. 3]. В сучасному економічному житті перевірку
та ревізію, частіше за все, називають аудитом. Ми зустрічаємося з такими
поняттями як “внутрішній аудит ”, “енергетичний аудит ”, “екологічний аудит ”,
“аудит маркетингу ”, комп'ютерний аудит», «педагогічний аудит». На нашу думку,
вживання професійних термінів фахівцями повинно відбуватися відповідно з чинним
законодавством. Результати дослідження визначення поняття «внутрішній аудит»
наведено у табл.
Таблиця
Визначення поняття «внутрішній аудит» у науковій та довідковій літературі
|
Джерело |
Визначення поняття «внутрішній аудит» |
|
2, с. 51 |
Перевірка працівниками підрозділу внутрішнього аудиту підприємства
відповідності здійснених господарських операцій вимогам нормативних
документів щодо ведення бухгалтерського обліку |
|
3, с. 11 |
Це перевірка стану бухгалтерського обліку, фінансової звітності
відповідними працівниками підрозділу внутрішнього аудиту |
|
4, с. 26 |
Незалежна оцінка діяльності, проведена в середині підприємства в
результаті надання їй послуги. Це контроль, котрий виконується шляхом
перевірки і оцінки адекватності і ефективності інших видів контролю |
|
5 |
Внутрішній аудит здійснює
внутрішня аудиторська служба підприємства, що періодично здійснює перевірки
та оцінює: а) адекватність й ефективність заходів та системи
внутрішньо-технологічного контролю; б) управління господарськими та
фінансовими ризиками; в) повноту, своєчасність і достовірність фінансової та
іншої звітності; г) дотримання принципів і внутрішніх процедур обліку; д) відповідність
регулятивним вимогам |
«Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами
(у штаті яких є хоча б один аудитор, що має чинний сертифікат), які
уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення» [1, ст. 3 аб. 4].
Наразі вчені
України у своїх підручниках за суб’єктами здійснення аудит поділяють на
внутрішній і зовнішній. В цілому внутрішній і зовнішній аудит на їх думку може
охоплювати всі види аудиту залежно від обраного об’єкта, різниця полягає лише в
тому, що внутрішній аудит здійснюється кваліфікованим працівником самого
підприємства – внутрішнім аудитором, а зовнішній – сертифікованим аудитором на
договірній основі. Всі автори наголошують, що внутрішні аудитори є залежними і
підпорядковані керівництву підприємства, не зобов’язані мати сертифікат
аудитора. Ст. 20 “Спеціальні вимоги ” Закону України “Про аудиторську
діяльність ” забороняє проведення аудиту: «1) аудитором, який має прямі родинні
стосунки з членами органів управління суб’єкта господарювання, що
перевіряється; 2) аудитором, який має особисті майнові інтереси в суб’єкта
господарювання, що перевіряється; 3) аудитором – членом органів управління,
засновником або суб’єкта господарювання, що перевіряється; 4) аудитором –
працівником суб’єкта господарювання, що перевіряється; 5) аудитором –
працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва
суб’єкта господарювання, що перевіряється …».
Внутрішній аудитор є найманим (залежним) працівником господарюючого
суб’єкта, що ним перевіряється; виконує свої функціональні обов’язки без
укладання договору на проведення аудиту. Те, що сьогодні розглядається як
внутрішній аудит, є внутрішнім
контролем, який виконують фахівці із бухгалтерського обліку, економісти та інші
фахівці суб’єкта господарювання. Таким чином, наразі в Україні, аудит за
суб’єктом може бути тільки зовнішнім, тобто здійснюватися незалежним аудитором
або аудиторською фірмою на договірній основі.
Література:
1. Про аудиторську діяльність: Закон України № 3125-XII. [Електронні
текстові дані]. – Комп’ютерний довідник “Ліга бізнесінформ”. – Ліга: закон
версія 7.7.1.
2. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансово-економічний словник. / А. Г. Загородній,
Вознюк Г.Л. – К.:Знання, 2007. – 1072 с.
3. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для
студентів вищих закладів освіти. – К.: «Каравелла»; «Львів»: «Новий світ –
2000», 2002. – 504 с.
4. Адамс Р. Основи аудиту: Переклад з англ. / Під ред. Я. В. Соколова. – М.
: Аудит, ЮНІТІ, 1995. – 398 с.