Гавалешко С.В.
Наук. кер. Меленко О.В.
БДФА, м. Чернівці
Проблеми
визначення та управління державним боргом
Інститут державного боргу є унікальним за своїм значенням і впливом на
фінансову стабільність держави, тому дослідження і державного боргу і
управління ним є досить актуальним.
Дослідження регулювання державного боргу ґрунтуються на працях
науковців-правників: проф. Воронової Л.К. проф. Пацурківського П.С., проф.
Селіванова А.О., док. юр.наук Заверуха
І.Б., та ін.
Сьогодні юристи часто вживають поняття „державний борг”, і
використовують його у правотворчій та
правозастосовчій практиці. Проте чіткості і однозначності у розумінні його
змісту ще немає. Різні науковці по різному трактують дану категорію, а саме:
док. юр. наук О. П. Орлюк зазначає, що державний борг – це загальний обсяг
накопиченої заборгованості уряду власникам цінних паперів, який дорівнює сумі
минулих бюджетних дефіцитів за вирахуванням бюджетних надлишків, проф. М. П.
Кучерявенко - як заборгованість держави в процесі формування і використання
додаткових грошових ресурсів держави за рахунок тимчасово вільних грошових
коштів [1,224].
Факт різноманіття думок засвідчує про актуальність проблеми і необхідність
її єдиного розуміння з метою чіткого правового закріплення. Та потрібно
зауважити особливості державного боргу перед його дефініцією, а саме: змістом
державного боргу є кредитно-фінансові відносини з приводу залучення державою
додаткових фінансових ресурсів, тобто здійснення запозичень, позичальником і
боржником у цих відносинах є держава, формою державних запозичень є державні
цінні папери, позичкові ресурси [2, 362].
Складності структури державного боргу, проблеми обліку, визнання боргових
зобов’язань вимагають нової моделі класифікації державного боргу та її
адекватного і єдиного розуміння економістами, фінансистами та юристами. Йдеться
про види боргу: державного внутрішнього і зовнішнього; капітального і
поточного; монетизованого і немонетизованого; публічного і державного та ін.
Власне виникнення державного боргу є, зазвичай, результатом фінансування
дефіциту державного бюджету. Крім емісії державного боргу (боргових зобов’язань
уряду), бюджетний дефіцит може покриватись шляхом оподаткування (що само по
собі означає скорочення доходів населення і всього приватного сектора
економіки), або ж надходжень від приватизації.
На жаль, в Україні не створено надійних джерел погашення створюваного
боргу. Головна причина боргової напруги полягає у недостатньому економічному
зростанні країни.
Загалом, можна констатувати факт драматичності стану державного боргу в
Україні. За даними Міністерства фінансів, державний борг у березні 2011 року
виріс на 0,4% до 56,4 мільярда долара і становив приблизно 35% ВВП, очікуваного
в 2011 році [3].
Головний економіст «Dragon Capital» Олена Білан зазначила, "Ми
прогнозуємо уповільнення темпів зростання державного боргу в 2011 році, у
порівнянні з 36% у минулому році, завдяки зниженню дефіциту бюджету та
збільшення доходів від приватизації держмайна". За її словами, з урахуванням
6 мільярдів доларів кредитної підтримки МВФ, запланованого на цей рік,
державний борг на кінець 2011 року може досягти 68 мільярдів доларів, що
відповідає 42% ВВП [4].
Тому терміново потрібно вирішувати проблему державного боргу, зокрема,
скорочувати видатки бюджету, вкладати державні позики у фінансування державних
капітальних вкладень (самоокупних проектів). Не збільшувати податковий тягар на
підприємців, а навіть зменшити його, що призведе до виходу із тіньового сектору
частини капіталу і поповнення державної казни, що повинно зменшити розмір
державного боргу.
Що ж до управління боргом передбачає контроль передусім за двома
параметрами – обсягом державного боргу та вартістю його обслуговування.
У процесі управління державним боргом виділяємо певні методи управління
державною заборгованістю: оптимізація державних запозичень; використання
стабілізаційних інструментів під час обслуговування державного боргу,
управління динамікою боргу; реструктуризація заборгованостей перед бюджетом;
контроль за здійсненням запозичень іншими суб’єктами; підвищення податкових
надходжень; зниження вартості обслуговування державного боргу. Універсального
методу управління державним боргом, оптимальної для будь-якого позичальника, не
існує. Вибір того чи іншого методу чи їхньої комбінації залежить насамперед від
структури боргу і конкретної економічної ситуації.
На жаль, сьогодні можемо свідчити про те, що в Україні не створено цілісної
системи законодавчого забезпечення регулювання витрат з обслуговування і
погашення державного боргу. Окремі положення щодо таких витрат визначені в
низці нормативно-правових актів, є суперечливими і не застосовуються у практиці
бюджетного планування. Законами про Державний бюджет України розміри запозичень
обмежені не потребою погашення державного боргу, а його граничними розмірами.
Також у законах про державний бюджет не реалізовано норму Бюджетного кодексу
України, зокрема, ст. 16 щодо визначення не лише меж з державних запозичень, а
й умов їх запозичень. З огляду на це, Рахункова палата рекомендує реалізовувати
цю норму завдяки затвердженню річних Програм державних запозичень у складі
Державного бюджету України [2, 380].
Чинним законодавством не врегульований також порядок витрачання коштів на
управління державним боргом. У процесі формування та затвердження Державного
бюджету України не дотримано окремих вимог Бюджетного кодексу України, зокрема,
щодо визначення показників фінансування бюджету за категоріями кредитора або
власника боргових зобов’язань. За відсутності встановленого чинним законодавством
порядку обслуговування, погашення та управління державного боргу ці операції
регулюються правовими актами Міністерства фінансів України, окремі з яких не
пройшли необхідної реєстрації. Низка положень цих документів суперечать
Бюджетному кодексу України та іншим нормативно-правовим актам з питань бюджету.
Зокрема, функції та повноваження Мінфіну і Державного казначейства України
відносно державного боргу, що визначені у їхніх Положеннях, не відповідають
нормам Бюджетного кодексу України.
Отже, проблема визначення, обслуговування та управління державним боргом є
надзвичайно гострою, адже йдеться про державні (бюджетні) видатки. І це не лише
економічна проблема, але, як бачимо, і правова, і соціальна, і політична
Література:
1.
Ірина Заверуха. Проблеми розуміння категорії "державний
борг": правові аспекти // ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ Серія юридична. 2004. Вип.
40. С. 222-227
2. Заверуха Ірина Богданівна. Проблеми правового регулювання державного боргу
України : дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Львівський національний ун-т ім.
Івана Франка. — Л., 2007. — 445арк. — Бібліогр.: арк. 360-441.
3. http://www.minfin.gov.ua/ - Інформаційна довідка щодо державного
та
гарантованого державою боргу України (станом на 31.03.2011)/[ Електронний
ресурс]/
4.http://www.epravda.com.ua/news/2011/04/28/284434/ - Державний борг України доріс до 35% ВВП /[Електронний ресурс]