Секція „Економічні науки”. Підсекція №6.

Кривов’язюк І.В.

Луцький державний технічний університет

ЗМІСТ ТА ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ „УПРАВЛІННЯ-ДІАГНОСТУВАННЯ-РЕЗУЛЬТАТ”

Неможливо уявити собі сучасне підприємство, взаємодія внутрішніх і зовнішніх елементів і факторів якого перебуває в абсолютному хаосі, стихійно й не скоординовано, поза існування системи управління економічними складовими його функціонування та розвитку. Водночас, справедливим є і те, що саме по собі управління ще не дає підстав для отримання в майбутньому позитивних кінцевих результатів діяльності, зокрема, чистого прибутку. Тому управління діяльністю повинне бути ефективним. З іншого боку, в своїй основі ефективне управління повинне покладатися на безупинний процес діагностування системи. Власне це і спонукає вивчати управління як триєдину систему „управління-діагностування-результат”.

Розв’язання проблеми управління діяльністю та процесами на підприємствах знайшли своє відображення в багатьох працях українських і зарубіжних вчених. В них, переважно зустрічаємо розмежування управління на цільове та управління результатами. Дослідниками першого підходу є Ф.Беа, Е.Діхтл, М.Швайтцер, О.Богашко, А.Аганбегян, В.Рапопорт, другого – В.Бовикін, Л.Лейман, Т.Санталайнен, Э.Воутилайнен, П.Поренне, И.Ниссен, ряд науковців розглядають їх разом – П.Дракер, М.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедоури та інші. Однак, проблема ув’язки їх в єдину систему розглядається лише опосередковано. Тому й вимагає більш глибокого вивчення.

Підприємство, на якому серйозно ведеться аналітична робота, здатне раніше розпізнати майбутню проблему, оперативно відреагувати на неї та уникнути її чи зменшити ступінь ризику. Діагностика дозволяє ефективно керувати ресурсами підприємства, виявляти тенденції в їх використанні, об’єктивно оцінювати стан підприємства, виявляти фактори і причини досягнутого стану, резерви покращення економіко-фінансового стану та підвищувати ефективність господарської діяльності, виробляти прогнози розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу.

Отже, виникненню більшості проблем підприємств можна було б запобігти, здійснивши повну та своєчасну їх діагностику, внаслідок якої можлива точна оцінка теперішнього стану підприємства, виявлення слабких ланок, визначення його поточних та майбутніх проблем, а також визначення шляхів їх подолання.

Серйозні проблеми, що супроводжують нині процес прийняття управлінських рішень та розвитку виробництва на кожному з етапів життєвого циклу підприємства – організаційні, виробничо-технологічні, маркетингові, управління персоналом, фінансові тощо – вирішуються швидко та результативно лише маючи підставою процес беззупинної діагностики (разової, поточної та перспективної). Це також, на нашу думку, викликає потребу додаткових досліджень системи управління підприємствами, уточнення впливу діагностики на кінцеві результати їхньої діяльності.

З цією метою ми пропонуємо розглядати системний підхід до дослідження системи управління на базі економічної діагностики, залежно від отримуваного результату управління. Таку систему слід називати як система управління-діагностування-результат (УДР). Взаємодія її складових показана нами на рис. 1. У тому випадку, якщо результат даної системи позитивний (отримано прибуток), ця система стає ефективною. Якщо ж навпаки – неефективною.

У випадку, якщо пріоритетним для підприємства є не результат, а ціль, то дана схема набуде іншої форми, де чітко прослідковується взаємозамінність загальної (цільове управління) та часткової (управління результатами) моделей управління (рис. 1, б).

Враховуючи складність функціонування системи УДР, взаємозамінність результатів і цілей не слід тлумачити як підміну понять. Адже кінцевий результат діяльності напряму залежить від цілей, поставлених підприємством.

а) управління результатами в системі УДР

б) цільове управління в системі УДР

Рис. 1. Розмежування ефективного та неефективного управління в системі УДР

Водночас, вимагає уточнення коло проблем управління та проблем розвитку підприємств, їхньої класифікації, синтезу та систематизації.

За функціональною ознакою ми пропонуємо виділяти такі часткові стратегічні проблеми розвитку підприємства: науково-технічні, техніко-організаційні, організаційно-економічні, управлінсько-інформаційні, соціально-економічні, екологічні та правові.

Загальні стратегічні проблеми розвитку підприємства ми пропонуємо поділяти на проблеми екстенсифікації та проблеми інтенсифікації, що в цілому складає коло проблем зміни якості існуючого стану підприємства.

Проблеми порушення єдності, безперервності, гнучкості й точності, запобігання виникненню кризового стану слід відносити до проблем управління.

Проблеми управління найчастіше пов’язані із неналежним виконанням притаманних йому функцій в системі функціонування підприємств. Тому ми пропонуємо виділяти наступні проблеми управління: проблеми планування, проблеми організовування, проблеми мотивування та проблеми контролювання.

Зазначене коло проблем слід визначати як коло проблем системи УДР (рис. 2), розрив якого можливий лише із застосуванням діагностики, яка повинна носити комплексний характер.

Рис. 2. Повне коло проблем системи УДР

Таким чином, управління сучасним підприємством повинне носити характер системи „управління-діагностування-результат”, що дозволить значно підвищити ефективність його господарювання.