Гавриш В.І.

Миколаївський державний аграрний університет

Деякі аспекти Формування концепції забезпечення сільськогосподарських підприємств україни моторними паливами рослинного походження

Збільшення світових цін на нафту змушують товаровиробників шукати шляхи зменшення витрат на енергетичні ресурси. Виходячи з світових тенденцій, слід прогнозувати подальше зростання цін на нафту [1]. Тому для Україні, як імпортера нафти, слід виробити та реалізувати стратегію щодо широкого застосування альтернативних пали. Це сприятиме зменшенню енергетичної залежності аграрного сектора економіки. В якості альтернативних моторних палив сільськогосподарської техніки можна використовувати: рослинні олії, спирти та метилові ефіри рослинних олій.

Спирти використовують в двигунах з іскровим запаленням у вигляді суміші з бензинами. Використання палива Е-10 не викликає необхідності модернізації двигуна та паливної системи. Теж саме можна сказати і про вітчизняне пальне БІО-100. Тому необхідно на державному рівні активно стимулювати застосування етилового спирту в суміші з бензинами. Для його виробництва можна використовувати як потужності існуючих заводів, так і створювати нові, з урахуванням досвіду США. В цей країні 60% заводів з виробництва етанолу належать фермерським асоціаціям.

Основою сировинної бази можуть бути сільськогосподарські культури. Ефективність отримання етилового спирту залежить від виду рослин і складає, л/т: жито – 390; пшениця – 350; картопля – 115; кукурудза (W=12%) – 380; цукровий буряк – 85.

З одного гектару площі можна отримати різну кількість етанолу (рис.1). Це значення залежить від виду рослин та їх урожайності. Розрахунки виконані з використанням статистичних даних по урожайності за останні 10 років [2]. Як видно з результатів розрахунків, найбільший вихід етилового спирту з одиниці площі в умовах України дають цукрові буряки. Кукурудза та картопля дають майже однакові результати та займають другу та третю сходинки.

Рис. 1. Залежність виходу етилового спирту з одного гектару від виду культури

Якщо довести річне виробництво цукрового буряку до рівня 1990 року (44,26 млн т) [2], то з цієї сировини можна виробити (за виключенням необхідної для виробництва цукру – 17-18 млн т [3]) до 2,2 млн м³ етилового спирту. Для порівняння у 2005 році аграрний сектор економіки витратив 888,16 тис. т бензину та 1540 тис. т дизельного пального.

Щодо дизельного біопалива, то для його виробництва використовують олійні культури (ріпак, соняшник тощо). Суміш, що містить до 30 % дизельного біопального може бути використана в усіх існуючих дизельних двигунах.

На нашу думку потрібно передбачити два можливі етапи впровадження альтернативних моторних палив рослинного походження. Реалізація першого етапу не вимагає переобладнання техніки. Другий етап більш коштовний з огляду на необхідність модернізації сільськогосподарської техніки (рис. 2).

Рис. 2. Етапи впровадження альтернативних моторних пальних

Реалізація першого етапу потребує виробництва до 516 тис. т метилового ефіру рослинних олій та майже 210 тис. т етилового спирту. Для забезпечення виробництва біопалива у зазначених обсягах необхідно відвести під рослинну сировину до 1200 тис. га орних земель. Це цілком можливо. У 2006 році посівні площі сільськогосподарських культур зменшилася в порівнянні з 1990 роком майже на 6 млн га [2].

Реалізація другого етапу (використання пального В100 та Е-85) збільшує це значення до майже 4,4 млн га (за існуючого рівня врожайності). Доцільність відведення таких значних площ під вирощування сировини для біопального залежить від співвідношення його вартості та вартості сільськогосподарської продукції, яку можна отримати з зазначених площ.

Для зменшення сільськогосподарських угідь під енергетичні потреби необхідно або підвищувати врожайність культур, або ширше застосовувати більш дешеве газоподібне паливо (біогазу, природного або скрапленого газу) [4]. Його застосування дає змогу значно скоротити потребу у біопальному. Якщо цім паливом замінити 70 % рідкого пального, що цілком можливо, то річна потреба сільського господарства у біопальному становитиме: метиловий ефір рослинних олій – 155 тис. т; етилового спирту – 63 тис. т. Для вирощування рослинної сировини для них потрібне лише 360 тис. га, що цілком прийнятно.

За статистичними даними, у 2006 році валове виробництво продукції сільським господарством склало 97,113 млрд грн.. При цьому споживання моторних палив було, млн т: дизельного – 1,54; бензину – 0,88. Що за цінами 2006 року становило 9,5 млрд грн. Визначити частку сільгоспугідь, яка витрачається на придбання моторних палив можна за формулою

де М_і – річна маса витраченого пального і-го виду, т; Ц_і – ціна пального і-го виду, грн/т; ВВП – валова вартість продукції, грн; n – кількість видів моторного пального.

За даними 2006 року, для придбання нафтового пального необхідно було реалізувати врожай, якій було вирощено на 9,8 % площі орних земель. Застосування біопалив буде доцільним тоді, коли площа земель, що необхідна для вирощування рослинної сировини не буде дане значення, тобто повинно виконуватися співвідношення

де F_j – площа земель, що відводиться під j-ту сільськогосподарську культуру – сировину для біопального; m – кількість видів сільськогосподарських культур; F – загальна площа земель.

Розрахунки показують, що при даному підході необхідно, щоб урожайність ріпаку склала 29,17 ц/га (потрібна площа 1,584 млн га). Вирощування сировини для виробництва етилового спирту на площі 0,962 млн га при врожайності, ц/га: кукурудзи – 51,7; цукрового буряку – 270 ц/га.

Сучасний рівень аграрних технологій вирощування зазначених культур, за винятком цукрового буряку (середня врожайність ріпаку – 16 ц/га; кукурудзи – 37,4 ц/га, цукровий буряк – 285 ц/га), не може, в середньому по країні, забезпечити необхідні рівні урожайностей, хоча їх досягнення можливо. Про це свідчіть досвід країн ЄС та США.

З вищевикладеного можна зробити наступні висновки. Ефективність використання дизельного біопального залежить від вартості сировини та без державної підтримки не може конкурувати з нафтовими пальними. Однак, зважаючи на економічну та енергетичну безпеку держави, даний вид палива більш перспективний.

На початковому етапі реалізації стратегії з широкого впровадження альтернативних видів палив цілком логічною та виправданою є протекціоністська політика держави, основною метою якої повинна бути підтримка сільгосптоваровиробників (фінансова, наукова, технологічна) у збільшенні врожайності та зменшення ресурсо- та енергоємності виробництва рослинної сировини. У даному напрямку дещо зроблено, але бракує конкретних впроваджень. Потрібні термінові, рішучі та узгоджені дії всіх гілок влади від Президенту до місцевих органів влади.

Література

1. James L. Williams. Oil Price History and Analysis // Energy Economics Newsletter. WTRG Economics. www.wtrg.com.

2. Статистичний щорічник України за 2006 рік. / За ред. О.Г. Осауленко. – К.: Вид-во «Консультант», 2007. – 552 с.

3. Семенюк Л. Солодкий старт /Л.Семенюк // Farmer. – 2007. – №7. – C.8-11.

4. Равич М.Б. Эффективность использования топлив / Равич М.Б. – М.: Наука, 1977. – 342 с.