Погрібна О.П., Кісіль О.О.

Запорізький національний університет

Криворізький факультет

Законодавчі основи та особливості обліку і оподаткування діяльності підприємств малого бізнесу

Поняття “мале підприємство” на Україні існує досить давно. Ще в 1991р. п. 2 ст. 2 Закону України “Про підприємства в Україні” було встановлено, що до малих підприємств належать новостворені та діючі підприємства, при чому чисельність працюючих на таких підприємствах визначено законодавством в розрізі галузевих сфер діяльності.

Однак, в чинному законодавстві, а точніше в Господарському кодексі України, такі поняття, як “мале підприємство”, “суб’єкт малого підприємництва” тісно переплелися. Саме тому виникає необхідність докладного розгляду цих понять.

Поняття “малі підприємства “ є широким і включає в себе як платників єдиного податку, так і інші підприємства, що підпадають під дію п.2 ст. 2 Закону №887 , тобто основним критерієм є чисельність працівників .

Поняття “ суб’єкт малого підприємництва” дещо вужче попереднього і також має свої особливості. Згідно зі ст. 1 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” з’являється ще один критерій - обсяг виручки від реалізації, тому до цієї категорії потрапляють не всі малі підприємства.

Суб’єктами - малого підприємництва згідно із Законом України за № 2063-ІІІ [1] є юридичні особи – суб’єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких :

середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 чоловік;

обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро;

та фізичні особи, зареєстровані у встановленому законодавством порядку як

суб’єкти підприємницької діяльності ( приватні підприємці ).

Пунктом 3 статті 2 Закону № 996 визначено, що «суб’єкти підприємницької

діяльності», яким відповідно до законодавства дано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку та звітності». Виходячи з цього, можна зробити висновок, що з 2000 року суб’єкту малого підприємництва бухгалтерський (фінансовий) облік слід вести відповідно до вимог Закону № 996 в такому обсязі та аналітиці, що будуть достатні для складання фінансової звітності.

Спрощену систему оподаткування було запроваджено в Україні Указом Президента України № 727 / 98 від 3 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». Об’єктивну необхідність передбаченої Указом спрощеної системи оподаткування було продиктовано значним податковим навантаженням на новоутворені суб’єкти оподаткування, який чинить наявна податкова система, значним рівнем тінізації економіки та необхідністю стимулювання підприємницької активності громадян та малих підприємств.

Слід зазначити, що початкова редакція Указу, прийнятого відповідно до розділу ХУ «Перехідні положення» Конституції України, суттєво відрізнялись від чинного. Так, зокрема, чинною редакцією передбачається, що спрощена система запроваджується для фізичних осіб – суб’єктів підприємництва, у яких обсяг виручки від реалізації становить 500 тис. грн., та для малих підприємств – 1 млн. грн., тоді як перша редакція передбачала єдине обмеження – 250 тис. грн. для всіх

суб’єктів малого бізнесу.

Таким чином, нова редакція Указу прийнята 28 червня 1999 року (Указ Президента України № 746 / 99), суттєво розширила сферу застосування спрощеної системи оподаткування, що, на нашу думку, в наступному спричинило двоякий вплив на податкову систему загалом.

З одного боку, не можна не погодитись, що єдиний податок, запроваджений новою редакцією Указу, став одним із джерел наповнення державного бюджету, а подальше існування спрощеної системи засвідчило її життєздатність та створило прецедент вільного вибору для підприємця – платника податків. З другого боку – розширення сфери застосування та паралельне існування двох систем оподаткування призвело до певного зниження надходжень до державного бюджету [4].

Водночас паралельне існування двох систем оподаткування призвело до негативних проявів такої альтернативності. Так, зокрема, виникла можливість використання спрощеного оподаткування в оптимізаційних схемах суб’єктів великого бізнесу. Це стало адекватною реакцією суб’єктів малого бізнесу на макроекономічні умови та ринковий перерозподіл податкового навантаження,

спричинені паралельним існуванням загальної та спрощеної системи оподаткування.

Спрощена система оподаткування нерідко використовується для оптимізації податкових платежів з податку на прибуток платниками податків, що перебувають на загальній системі оподаткування. Вступаючи в контрагентські відносини з приватними підприємцями, які працюють за спрощеною системою оподаткування, вони збільшують масу валових витрат, а відповідно – зменшують базу оподаткування податком на прибуток.

У 2005 – 2006 роках, при підготовці та прийнятті Державного бюджету на 2006 рік урядом було здійснено спробу звузити можливість застосування спрощеної системи. Однак щодо широкого загалу суб’єктів малого бізнесу запропоновані зміни мали ознаки збільшення податкового тиску, що, в кінцевому рахунку, й призвело до їх денонсації. Водночас середовище, в якому розвивається мале підприємництво, негайно відреагувало на погіршення умов. Такі регуляторні дії держави призвели до зменшення темпів приросту кількості суб’єктів, які використовують у своїй діяльності спрощену систему оподаткування, з 24 – 24,1 % в 2003 – 2004 роках до 9,3 % - у 2005 році та до 13,1 % - у 2006 році ( табл. 1.) [ 4 ].

Таблиця 1

Динаміка чисельності суб’єктів малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування

Суб’єкти	Роки
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Фізичні особи – платники єдиного податку, тис. осіб	66,1	182	345,181	426,853	539,84	602,376	696,8
Юридичні особи – платники єдиного податку, тис. осіб	28,584	66,626	91,691	115,626	133,154	133,204	135,47
Разом палтників єдиного податку, тис. осіб	94,684	248,626	436,872	542,479	672,994	735,58	832,27
Темп приросту загальної кількості платників єдиного податку до попереднього періоду минулого року		162,6	75,7	24,2	24,1	9,3	13,1

Характерною рисою спрощеної системи оподаткування є її альтернативність, яка в сучасній економічній літературі розглядається в двох аспектах: зовнішньому та внутрішньому [3]. При цьому зовнішній аспект проявляється у виборі між двома системами оподаткування – спрощеною та загальною і полягає в тому, що одна й та сама діяльність може оподатковуватися лише за однією системою в залежності від вибору платника податків. Внутрішня альтернативність визначається рішенням платника податків щодо доцільності реєстрації платником податку на додану вартість та застосування ставки єдиного податку 10 % або 6 %.

Суб’єкт підприємництва в момент реєстрації платником податків стає перед вибором системи оподаткування і виходить з таких параметрів: величина виручки, яка планується; кількість персоналу майбутнього малого підприємства; оцінка попиту з врахуванням того, що ціна запропонованих товарів (робіт, послуг) не міститиме податку на додану вартість; зниження витрат на підготовку та подання податкової звітності тощо. Водночас слід підкреслити важливий морально – етичний аспект цієї альтернативності : платник податку, якого не влаштовує загальна система оподаткування внаслідок нестерпного для новоствореного підприємства податкового навантаження та складностей в механізмах визначення бази та об’єктів оподаткування, може обрати іншу, простішу та доступнішу систему, яка дасть можливість у майбутньому забезпечити достатній «запас міцності» для переходу на загальну систему оподаткування.

Отже, наявність альтернативної системи оподаткування, з одного боку, створює цивілізований прошарок платників податків, які мають високу податкову культуру, з другого – сприяє спрощенню адміністрування справляння податків та контролю. Запровадження спрощеної системи оподаткування приводить до структурних змін у валовому доході внаслідок податкового стимулювання малого й середнього бізнесу, сприяє зростанню конкурентного середовища та зайнятості населення, скорочує обсяги тіньової економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 р. №2063-III .

2. Методичні рекомендації по використанню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затв. наказом Міністерства фінансів України від 25.06.2003 р. № 422.

3. Іванов Ю.Б., Тищенко А.М. Сучасні проблеми податкової політики: Навч. посібник – Харків: ВД «Інжект», 2006 . – 327 с.

4. Лютий І.О., Романюк М.В. Проблеми та перспективи спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва в Україні // Фінанси України – 2007- № 6 – с. 31 – 38.