Білорусов Олександр Сергійович

Київський Національний університет ім. Т.Г. Шевченка, м. Київ

Входження транснаціональних корпорацій на олігопольні ринки України в умовах відкритої транзитивної економіки

Глобалізація економічних стосунків і посилення конкуренції, зокрема міжнародної, значною мірою підірвали монополізуючі складові в межах багатьох національних олігополій. Одночасно склалися олігополістичні структури по окремих галузях в масштабі всього світового господарства. Характерною особливістю процесу транснаціоналізациї капіталу є створення олігополій транснаціональних корпорацій (ТНК) з високим ступенем згуртованості партнерів [ 1 ].

В рамках олігополій ТНК координують свою діяльність в окремі періоди на основі використання гнучких, іноді неформальних методів координації.

Учасники транснаціональних олігополій, що володіють приблизно однаковим потенціалом і не зацікавлені в появі нових гравців, відмовляються від руйнівної цінової конкуренції як головного знаряддя суперництва. Тому, що при приблизній рівності фінансово-технологічних ресурсів конкуруючих компаній використання цінових методів боротьби обходиться дуже дорого, а головне, практично не може привести її ініціаторів до перемоги.

Слід зазначити, що в даний час олігополії мають достатньо суперечливі стратегії стосовно використання здобутків та вкладу в розвиток науково-технічного прогресу. З одного боку, великі масштаби господарювання дають змогу концентрувати великі фінансові ресурси, кваліфіковані кадри для науково-дослідних конструкторських робіт. Але, з іншого боку, «монопольне» становище на ринку, можливість одержувати стабільний прибуток шляхом встановлення узгоджених цін не сприяє розвиткові науково-технічного прогресу. Технічний прогрес в олігополії пов'язаний, насамперед, з науковим характером самої галузі, в тому числі, глобальної, в якій стратегічні позиції конкурентів на основних географічних чи національних ринках зазнають фундаментального впливу їхніх загальних глобальних позицій (електроніка, авіакосмічна галузь тощо). Так, наприклад, лідируючі американські, японські, європейські фірми, що оперують у висококонцентрованих галузях економіки, водночас є лідерами технічного прогресу. Серед них такі компанії, як “Кодак”, “Ай Бі Ем”, “Дюпон”, “Ксерокс”, “Соні” та інші.

Другим сильним поштовхом до науково-технічного прогресу виступає міжнародна конкуренція, тобто конкуренція з боку іноземних фірм. Вона по лінії цін і нецінових чинників грає вирішальну роль в стимулюванні науково-технічного розвитку, сприяє підвищенню ефективності виробництва компаній, спонукає фірми йти на ризик нововведень [ 2 ].

До глобальних чинників впливу на розвиток ринків олігополії можна віднести: запровадження єдиних міжнародних стандартів якості товарів і послуг; отримання змістовної інформації про світові ринки; доступ до загальноекономічної та торгово-політичної ситуації в конкретному регіоні або країні світу; умови реалізації товарів; обмеження на торгівлю; відмінності в цілях, ресурсах та спроможності стежити за діяльністю зарубіжних конкурентів; досягнення в технологіях, які збільшують економію за рахунок масштабів виробництва, матеріально-технічного забезпечення, закупок чи дослідно-конструкторської діяльності; запровадження стратегічних інновацій та ін.

Існуючі дослідження конкурентних ринків свідчать про те, що вцілому, по українській економіці рівень монополізації є незначним. Досить високими рівнями монополізації характеризуються ринки, в основному природних монополій, регулювання діяльності яких, є вкрай складним. Відповідно необхідно відслідити вплив держави як суб’єкта ринкових відносин, що в значній мірі визначає та проводить державну конкурентну та антимонопольну політику і має сприяти реалізації змістовних реформ та модернізації українських підприємств.

На перетворення в економіці України суттєво впливають трансформаційні процеси, що переважають у світі: значне домінування різновидів ринкових моделей, функціонування та розвитку економік, глобалізація і взаємозалежність країн світу, інтеграційні процеси, що стосуються об’єднання при вирішенні конкретних цілей, достатньо протилежних посадових осіб ментальності та баченню шляхів розвитку країн, використання сучасних технологій в тому числі інформаційно-комунікативних [ 1 ].

Можна констатувати, що рівень монополізації на товарних ринках України за період 2004 – 2007 рр. збільшився: на ринках внутрішньої конкуренції на 4,4 відсотка (з 4,8 % в 2004 році до 8,8 % в 2007 році); на ринках конкуренції з країнами близького зарубіжжя на 10,5 відсотка (з 24,1 % в 2004 році до 34,6 % в 2007 році); на ринках конкуренції з країнами далекого зарубіжжя близько 9 відсотків (з 30,3 % в 2004 році до майже 40 % в 2007 році). Динаміка зростання рівнів монополізації, яка спостерігається на ринках товарів та послуг в країні за останні роки вимагає глибокого аналізу.

В Україні достатньо велика частина ринків мають олігополістичну структуру. Так, на початок 2007 року із 286-ти загальнодержавних ринків на 49-тьох існувала «жорстка» олігополія, а 96 – мали ознаки домінування. З іншого боку, в основі утворення олігополії лежить механізм ринкової конкуренції, який з невідворотною силою витісняє з ринку слабкі підприємства, шляхом їх банкрутства, або поглинання та злиття з сильними конкурентами. Виходячи з того, що Україна з 16 травня 2008 року є повноправним членом Світової організації торгівлі актуальним є необхідність поглибити розуміння процесів розвитку олігополії на національному ринку, вивчити її недоліки та переваги.

Типовим прикладом входження ТНК на галузеві ринки є ринок сталі, який знаходиться на сталому етапі розвитку незважаючи на ріст вартості енергоносіїв. Так, місткість ринку щодо виробництва сталі в 2007 році вийшла на рівень 43,7 млн.т. В даний час на ньому функціонує 13 основних підприємств-виробників, серед яких найбільш потужними є «Маріупольський МК», «Азовсталь», «Запоріжсталь», «Алчевський МК» та типовий представник ТНК «Арселор Міттал Кривий Ріг», який після придбання «Криворіжсталі» увійшов до п’ятірки найпотужніших корпорацій світу.

Високий рівень концентрації виробництва і капіталу у фірм-гігантів вносить якісно нові моменти до всієї структури ринкових відносин, а саме: загострюються суперечності і конкурента боротьба на відповідному ринку як між фірмами-гігантами і аутсайдерами, так і між самими найбільшими компаніями, в тому числі ТНК; фірмам-гігантам легко прийти до змови та досягти компромісу.

Характерною рисою процесу транснаціоналізації капіталу в Україні є утворення олігополій ТНК з високим ступенем згуртованості партнерів.

Сьогодні найактуальнішим для економічного розвитку України стає інтеграція елементів традиційної та «нової економіки». Саме в результаті такої інтеграції нові фірми можуть в конкурентній боротьбі на внутрішньому ринку використовувати конкурентні переваги, пов’язані з виробництвом наукоємких технологічних товарів.

Серед перспективних напрямів дослідження можна виділити такі: аналіз об’єктивних умов формування ринків олігополії, їх структури та частки в економіці України; дослідження концентрації вітчизняних ринків олігополії та її регулювання з боку держави; відпрацювання напрямків підвищення ефективності функціонування окремих галузевих олігопольних ринків України, в тому числі, що стосується запровадження інноваційних технологій, наукових розробок та винаходів, тощо.

Можна констатувати, що існуючі рушійні сили конкуренції потребують від суб’єктів національних галузевих ринків розробки чітких заходів, гнучкого і адекватного реагування на раптові або прогнозовані зміни ситуації, переосмислення, оцінки факторів, які посилюють конкуренцію на олігопольних ринках, в тому числі за участі ТНК, та в цілому впливають на діяльність окремих потужних товаровиробників – олігополістів.

Список використаної літератури

1. Соколенко С.І. Глобалізація і економіка України.-К.:Логос, 1999.- 568 с.

2. Тироль Ж. Рынки и рыночная власть: теория организации промышленности / Пер. С англ. СПб.: Экономическая школа, 1996 – 348с.