Економічні науки/15. Регіональна економіка

К.е.н. Завірюха А.В., к.е.н. Татаревська М.С.

Одеський державний економічний університет

Статитичне дослідження динаміки та структури заробітної плати в Одеській області

 

Заробітна плата, доходи громадян є концентрованим вираженням ефективності економіки і соціальної політики держави та спроможності профспілок і суспільства в цілому захищати одне з основоположних прав людини – право на гідне життя  та вільний розвиток.

В програмі діяльності Уряду "Український прорив: для людей, а не політиків"[1] зазначено, що гармонійний розвиток людини можливий за умови формування громадянського суспільства, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, задоволення культурно-духовних потреб, високоякісної освіти та науки, сучасної медицини, безпечного довкілля, реалізації права на працю та гарантій соціального захисту.  Праця людей є матеріальною базою вирішення всіх соціально-економічних проблем, оскільки не має жодної сфери людської діяльності, в якій можливо було б досягти суттєвих результатів без праці. В той же час, гідною є праця не тільки вільно обрана та така, що базується на повазі до людини, а й обов’язково приносить працюючій людині стабільний доход.

Заробітна плата як елемент системи господарювання та  трудовий дохід працюючих відображає відносини виробництва і розподілу, взаємодію різних носіїв економічних інтересів, ступінь розвитку  продуктивних сил та зрілості виробничих відносин й багато інших аспектів життя суспільства. Україна ж у 2007 році  продемонструвала найгірший розвиток рівня реальних зарплат в Європі. Такий висновок випливає із щорічного  дослідження провідної міжнародної консалтингової компанії «Mercer»[2]. В середньому в Україні зарплати у 2007р. зросли на 10%. Однак їх повністю з’їла інфляція, яка, за даними МВФ, становила 12-13%. Таким чином реальні зарплати навіть скоротилися. У Західній же Європі, за оцінками експертів «Mercer», номінальні зарплати у середньому зросли на 3,4%, що майже на 2% більше за рівень інфляції. У Східній Європі показники зростання реальних зарплат становитимуть у середньому від 2% до 3%.  При цьому рівень заробітної плати в Україні є нижче ніж в Росії та Білорусії в 2-3 рази, в десятки раз менше, ніж в країнах Західної Європи. Без суттєвого підвищення рівня заробітної плати в економіці України  не можливо підвищити якість людських ресурсів, спонукати працівників підвищувати власну кваліфікацію та працювати більш ефективно. При цьому, слід відійти від практики прив’язування зростання середньої зарплати до збільшення мінімальної, яка встановлюється Урядом. Роль цього фактору постійно зменшується, оскільки розрив між середньою та мінімальною заробітними платами стає все більш відчутним.

Виключно важлива  роль зарплати в функціонуванні економіки обумовлена тим, що вона повинна одночасно та однаково ефективно виконувати хоча б чотири функції: відтворювальну, стимулюючу, розподільчу, регулюючу. За прогнозами соціально-економічного розвитку у 2008р. середня зарплата українців досягне 1888 грн., в 2009 р.−2150 грн., а до кінця 2010р. зросте до рівня 2550 грн. Хоча прогнозується, що зарплата в Україні зростатиме в наступні роки в середньому на 12-14% (більш високими темпами, ніж у європейських країнах), вона  залишатиметься однією з найнижчих в Європі.

За 2007р. середньомісячна номінальна заробітна плата робітників і службовців Одеської області становила 1226 грн. на одного середньооблікового штатного працівника, що на 26,9% більше ніж у 2006р. Середньомісячна заробітна плата одного середньооблікового штатного працівника Одеської області на 9,3% менше, ніж у середньому  по Україні разом з цим більше, ніж у поряд розташованих областях – Миколаївській, Кіровоградській, Вінницькій (на 2,0%, 16,3%, 19,3% відповідно).Одеська область  займає 10 місце серед  регіонів України за рівнем заробітної плати, після таких областей, як Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Київська.

Аналіз динаміки середньомісячної заробітної плати свідчить про постійне зростання рівня заробітної плати працівників. Так, заробітна плата у грудні 2007р. становила 1536 грн. що на 28,4% вище ніж у грудні 2006р. та на 56,5% вище, ніж у грудні 2005р. Розмір середньомісячної заробітної плати за грудень 2007р. перевищив розміри державних соціальних стандартів, які діяли у грудні 2007р.: у 2,7 раза рівень прожиткового мінімуму для працездатних осіб (568 грн.) та в 3,3 раза – розмір мінімальної заробітної плати (460 грн.).

Ситуація в сфері оплати праці, яка склалася в Україні, і в Одеській області, зокрема, характеризується значною диференціацією рівня та структури зарплати, що обумовлено наданням підприємствам самостійності  в організації оплати праці при нерозвинутості соціального партнерства на початку реформ ринкового типу. Сьогоднішній рівень диференціації зарплати за видами економічної діяльності не відповідає ні економічній доцільності, ні людській справедливості. Ця ситуація протирічить сформульованому в міжнародних деклараціях праву людини на однакову оплату за однакову працю.

Протягом 2007р. найбільші темпи приросту номінальної середньомісячної заробітної плати спостерігались на підприємствах з низьким рівнем заробітної плати – у працівників лісового господарства (на 25,1%) та сільського господарства (на 27,5%), що суттєво не вплинуло на підвищення середньообласного рівня заробітної плати. Це пояснюється значною часткою низькооплачуваних працівників, які підпадали під дію Закону України “Про державний бюджет України”, згідно якого розмір  діючої мінімальної заробітної плати, який діяв у грудні,  збільшився  протягом року на 15,0% (з 400,00 грн. з 1 грудня 2006р. до 460,00 грн. з 1 жовтня 2007р.). Також високими були темпи приросту рівня заробітної плати  у працівників фінансової діяльності (28,4%), торгівлі (30,3%).

Поряд з цим, заробітна плата працівників деяких підприємств навіть не досягає середнього рівня по економіці області. Так, у працівників охорони здоров’я та соціальної допомоги, освіти, заробітна плата коливається від 874 до 1005 грн., що на 28,7-18,0% нижче середньообласного рівня. Але, важливо зазначити, що в цих видах діяльності зайнято понад чверті (28,8%) загальної чисельності працюючих. У працівників таких видів діяльності як  рибальство та рибництво, сільське та лісове господарство, готелі та ресторани, надання комунальних та індивідуальних послуг діяльність у сфері фізкультури та спорту, заробітна плата також залишається на низькому рівні – від 434 до 892 грн. і становить 35,4-72,8% від середнього рівня по економіці області.

Співвідношення в оплаті праці працівників бюджетного і небюджетного секторів економіки області також має важливе значення для розподілу зайнятості. Заробітна плата працівників бюджетних установ у 2007р. становила 1066 грн., що на 13,0% нижче середньообласного рівня, разом з цим заробітна плата працівників небюджетної сфери складала 1314 грн, що на 7,2% вище середньообласного рівня та на 23,2% вище, ніж у працівників бюджетної сфери. Встановлюючи рівень оплати в бюджетному  секторі,  держава регулює приплив кадрів до нього – в цьому секторі зайнято понад третини (35,6%)  працівників  області. Коли рівень оплати в бюджетній сфері є відносно низьким, кваліфіковані працівники залишають державні підприємства (організації) та переходять у приватні. Проте бюджетна сфера характеризується стабільною зайнятістю, що певною мірою сприяє перерозподілу робочої сили на користь державних підприємств та установ.

У структурі витрат підприємств на оплату праці  у 2007р. 63,3% становила основна заробітна плата (оплата за тарифними ставками та посадовими окладами) (табл.1, рис.1), 30,9% - додаткова заробітна плата (премії надбавки доплати та ін.) та 5,8% - інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Таблиця 1

Структура фонду оплати праці

 

 

2004р.

2005р.

2006р.

2007р.

Основна заробітна плата

62,2

62,3

62,9

63,3

Додаткова заробітна плата

32,2

31,7

31,2

30,9

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати

5,6

6,0

5,9

5,8

Рис. 1. Структура фонду оплати праці за окремими видами

економічної діяльності в Одеській у 2007р., у відсотках.

 

В тих видах економічної діяльності, де частка додаткової зарплати в структурі ФОП становить більше 30%, зарплата не виконує своєї  стимулюючої функції, адже фактично забезпечує високий рівень зарплати, що має робити основна частина заробітку. Це стосується сфери державного управління, діяльності транспорту та зв’язку, досліджень та розробок, освіти. В той же час, в тих видах економічної діяльності, в яких високою є частка основної зарплати в структурі ФОП рівень середньомісячної заробітної плати є найнижчим: сільське господарств, рибальство, діяльність готелів та ресторанів та ін.

Разом з цим  в установах державного управління 53,9% фонду оплати праці виплачується в вигляді різноманітних доплат, надбавок, премій тощо. Порівняно зі стабільно розвиненими країнами, де основна заробітна плата складає 85-90% в структурі фонду оплати праці, можна відмітити, що шляхом збільшення частки додаткової заробітної плати в установах державного управління досягається високий рівень середньомісячної заробітної плати.

У механізмі регулювання заробітної плати вихідною базою є встановлення її мінімального розміру. Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). Вона є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання. Україна значною мірою відстає від країн ЄС та інших країн світу з ринковою економікою. У 2007 р. розмір мінімальної заробітної плати (з грудня) становить близько 90 доларів США, а середня заробітна плата близько 250 дол., тоді як в країнах ЄС мінімальна заробітна плата коливається у двох цифрових діапазонах: від 350-500 дол. (нові члени ЄС) та понад 1000 дол. (решта – Бельгія, Нідерланди, Німеччина). Таким чином, мінімальна заробітна плата в Україні порівняно з країнами ЄС нижча в 5-15 разів.

Зростання протягом останніх років рівня середньомісячної заробітної плати позначилось на зміні структури розподілу чисельності працівників за її розмірами. Частка працівників, яким у грудні 2007р. нарахована заробітна плата в межах мінімальної, у порівнянні з груднем 2006р. зменшилась на 2% (рис.2), що свідчить про деяке підвищення рівня заробітної плати завдяки підвищенню рівня мінімальної заробітної плати  протягом року на 15,0%. Відповідно, на 1,1% зменшилась частка працівників, яким нараховано заробітну плату у межах прожиткового мінімуму. Цьому  певною мірою завдячувало збільшення рівня прожиткового мінімуму на одну працездатну особу на 12,5% (з 505 грн. до 568 грн.). Відповідно на 7,8%. збільшилась категорія  високооплачуваних працівників (понад 2000,01 грн.).

Враховуючи те, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу, встановлений на грудень 2007р., складав 568 грн., 22,6% працівників великих та середніх підприємств офіційно знаходяться за межею малозабезпеченості, і це не остаточні дані, якщо брати до уваги, що це номінальна, а не реальна заробітна плата.

Низький рівень середньої заробітної плати багато в чому обумовлений недосконалим механізмом державного регулювання оплати праці. У Конституції України (ст.43)[3] право кожного на заробітну плату визначено не нижче рівня, встановленого законом, проте ще жодного разу мінімальний рівень заробітної плати не досягав  прожиткового мінімуму. Тому важливим кроком до вирішення питання підвищення добробуту населення є встановлення мінімальної заробітної плати на рівні законодавчо визначеного державного

стандарту – прожиткового мінімуму для працездатної особи.

 


Рис. 2. Динаміка кількості штатних працівників, яким заробітну плату нараховано у межах законодавчо встановлених соціальних стандартів, що діяли у грудні відповідного року.

 

Невирішеними залишилось ряд проблем соціальної політики, зокрема заборгованості із виплат заробітної плати. По Одеській області сума невиплаченої заробітної плати порівняно з 1 січня 2007р. зменшилась на 2,0% і на 1 січня 2008р. становила 27,7 млн. грн. (3,5% від загальної суми невиплаченої заробітної плати в державі). Протягом лютого-жовтня  в економіці області відбувалися позитивні зрушення у питанні погашення заборгованості із заробітної плати – загальний рівень вдалося зменшити на 29,2%, проте у листопаді-грудні відбулося незначне збільшення  суми заборгованості із виплати заробітної плати.

Разом з цим Одеська область займає 7 місце серед найбільших боржників, таких як Донецька (169,0 млн.грн.), Луганська (77,8 млн.грн.),  Харківська (55,5 млн.грн.), Дніпропетровська (33,0 млн.грн.) області. Серед регіонів Причорноморської зони досить значна сума боргу в Автономній республіці Крим (44,6 млн.грн.), Миколаївській (14,8 млн.грн.) та Херсонській (8,6 млн.грн.) областях.

З огляду на вищевикладене можна стверджувати, що зарплата не виконує в повному обсязі вказані функції, а, отже, як свідчить міжнародний досвід, перестає відповідати своєму соціально-економічному призначенню.

Заробітна плата повинна відображати суспільне визнання працівника, його статус. Низька заробітна плата руйнує мотивацію до високопродуктивної праці найманих працівників, викликає високий рівень плинності кадрів, що призводить до значних втрат як на рівні підприємств, так і економіки країни в цілому. Людина повинна відчувати зв’язок між результатами своєї праці та отримуваним заробітком, соціальну справедливість в оцінці своєї праці.

Основним принципом підвищення рівня номінальної та реальної заробітної плати є забезпечення оптимальної  міжгалузевої диференціації зарплати всіх категорій працюючих.  За такого підходу буде можливо наблизитися до забезпечення соціальної безпеки в сфері оплати праці: рівної оплати за рівну працю, гарантії стабільного трудового доходу та його достатності для розширеного відтворення робочої сили, підвищення її якості. Все це разом здатне забезпечити конкурентні переваги української економіки та підвищити рівень життя працюючого населення.

 

Література:

 

1.   Програма діяльності  Уряду "Український прорив: для людей, а не політиків"

2.   www.regnum.ru/news/897009.html (новости от Департамента экономических исследований и публикаций Международного центра перспективных исследований (МЦПИ))

3.   Конституція України.