Хижняк А. О.

Донбаська державна машинобудівна академія

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ПРО ОЩАДНУ ПОВЕДІНКУ ІНДИВІДУУМІВ

Представники сучасного інституціоналізму Д. Норт і Дж. Ходжсон досліджуючи поведінку індивідуумів доходять висновку про те, що у своїй життєдіяльності люди зустрічаються з повторюваними ситуаціями й роблять вибір без особливих міркувань (рутинізованна поведінка), тобто передбачуваний, нераціональний вибір. У ситуаціях же, що виходять за рамки особистого досвіду, зростає невизначеність у прийнятті рішень.

Підтвердженням описаної поведінки індивідуумів є економічне дослідження сукупного споживчого попиту в США, проведене Хендріксом Хаутеккером і Лестером Тэйлером, що виявило, що більшу частину витрат споживач робить по інерції, тобто переважно залежно від минулого споживання.

Поведінка індивідуумів в умовах неповторюваних ситуацій, на думку Дж. Ходжсона, частково об'єктивна (раціональна й передбачувана), а частково суб'єктивна (непередбачувана). У Д. Норта, інша точка зору щодо поведінки індивідуумів у таких ситуаціях. Він вказує на те, що «... у нас просто немає теорій, які дозволили б надійно пророчити наслідки наших рішень, а інформація, що ми одержуємо в таких ситуаціях (неповторюваних взаємодій зі світом), часто не дозволяє обновити й тим самим поліпшити наші моделі поведінки».

Д. Норт, Дж. Ходжсон і Т. Еггертссон дають різні визначення інституту, але вони сходяться в думці про те, що інститути не тільки обмежують можливу поведінку індивідуумів, зменшуючи невизначеність і створюючи можливості економічної діяльності, але й закладають стимули економічної поведінки індивідуумів. Зменшуючи невизначеність, інститути, на їхню думку, впливають на економічний процес тим, що змінюють витрати обміну й виробництва. Таким чином, Д. Норт і Дж. Ходжсон припускають раціональну поведінку індивідуумів в умовах неповторюваних ситуацій. Але пророчити повністю поведінку індивідуумів неможливо, оскільки інформаційна забезпеченість і розумові здібності індивідуумів різні. Представник неоінституційної економічної теорії – Т. Еггертссон, розглядає поведінку індивідуумів у всіх ситуаціях як раціональну.

Затверджуючи, що джерелом економічного росту є обмін, Д. Норт приділяє особливу увагу розгляду його форм, як фактору економічного росту. При цьому осторонь залишаються моделі ощадної поведінки індивідуумів. Дж. Ходжсон більш докладно досліджує функціонування фірм і ринків як основних інститутів, і не розглядає заощадження населення як фактор економічного росту.

Дж. Ходжсон розглядаючи роль державного регулювання, доходить висновку, про те що «…поряд з істотною політичною й економічною децентралізацією, що передбачає широке використання ринкових механізмів там, де це доцільно, імовірно, повинне мати місце настільки ж масштабне структурно-інституціональне втручання у вигляді національного й наднаціонального планування почасти індикативного, почасти регулятивного, а почасти й директивного характеру».

Т. Еггертссон розглядаючи проблему економічного росту, затверджує наступне, що «…при позитивних трансакційних витратах розподіл політичної влади усередині країни й структура інститутів, що виробляють правила, є вирішальним чинником економічного розвитку».

Державне регулювання економіки, на думку Д. Норта, можливо й необхідно. Змінюючи систему формальних правил, держава може закласти необхідні стимули для перегляду неформальних правил індивідуумами (рутинізованої поведінки) і формування нових, які забезпечують економічний ріст. Але оскільки швидкість зміни формальних правил вище неформальних, то необхідно з обережністю підходити до зміні формальних правил і повністю не протиставляти їх неформальним правилам.

Для наочності всього вищесказаного представимо погляди основних представників сучасного закордонного інституціоналізму у вигляді таблиці 1.

Таблиця 1 - Розходження в поглядах на ощадну поведінку індивідуумів у основних представників сучасного закордонного інституціоналізму

Критерії порівняння	Основні представники сучасного закордонного інституціоналізму
	Д. Норт	Дж. Ходжсон	Т. Эггертссон
1	2	3	4
Визначення інституту	це формальні або неформальні обмеження, які зменшують невизначеність результатів, при виборі поведінкової стратегії індивідуумів, і задають структуру спонукальних мотивів взаємодії людей	це організація, що за допомогою традиції, звичаю або правових обмежень формує довгострокові рутинізовані схеми поведінки	це схеми прав власності, які призводять до запланованих результатів тоді, коли діючі особи після ряду коректувань скоординують свої особисті моделі і їхні очікування стабілізуються навколо фокальних крапок, що породжують бажану рівновагу
Функції інститутів	обмеження поведінки індивідуумів, визначення стимулів економічного поведінки індивідуумів	обмеження поведінки індивідуумів, створення можливостей для економічної діяльності й визначення стимулів економічного поведінки індивідуумів	обмеження поведінки індивідуумів, визначення стимулів економічного поведінки індивідуумів
Поведінка індивідуумів	у повторюваних ситуаціях роблять вибір без особливих міркувань (передбачуваний вибір), у ситуаціях же, що виходять за рамки особистого досвіду, зростає невизначеність у прийнятті рішень	трактує як багаторівневу систему: рішення, прийняті на верхньому рівні свідомості людини частково об'єктивні (передбачувані), а частково суб'єктивні (непередбачені), а рішення прийняті рівнем нижче – це просте повторення дій, зроблених раніше на підставі певного обмежено-раціонального розрахунку (передбачувані)	цілеспрямована
Вплив інститутів на економічні процеси	змінюють трансакційні й трансформаційні витрати	змінюють трансакційні й трансформаційні витрати	змінюють трансакційні й трансформаційні витрати
Вплив інститутів на економічні процеси	змінюють трансакційні й трансформаційні витрати	змінюють трансакційні й трансформаційні витрати	змінюють трансакційні й трансформаційні витрати

Продовження таблиці 1

1	2	3	4
Необхідність державного регулювання економіки	державне втручання можливе й необхідне	необхідне	необхідне
Ощадна поведінка індивідуумів	не досліджував	не досліджував	не досліджував

Хоча С. Беккер не є представником сучасного інституціоналізму, на відміну від представників неокласичної парадигми він приділяє увагу гонористим й ощадним аспектам поведінки домогосподарств. У своїх дослідженнях він пропонує модель економічного росту, у якій батьки вибирають кількість дітей і обсяг капіталу який інвестують (людського або фізичного), переданого в спадщину кожній дитині. На його думку «соціальне забезпечення й інші державні трансферти від одного покоління до іншого збільшують приватні заощадження на кожну дитину й, як результат, підвищують у наступному поколінні рівень заробітної плати й капіталоозброєність» [8]. Обсяг заощаджень на одну дитину в окремо взятій родині, по С. Беккеру, залежить від рівня її доходу й рівня альтруїзму батьків стосовно своїх дітей. С. Беккер затверджує, що загальний обсяг заощаджень родин може знизитися, «якщо ефект зниження народжуваності сильніше ефекту зростання заощаджень розраховуючи на одну дитину» [8].

Таким чином, С. Беккер показав, яким чином розвиток економіки й зміна законодавства впливає на структуру родини та прийняті в ній рішення щодо кількості дітей. С. Беккер прямо погоджує рівень освіти домогосподарств із економічним ростом. Стійкий збалансований ріст корелюється З Беккером з такою моделлю домогосподарств, які на гонористому рівні характеризуються зменшувальною народжуваністю, а на макроекономічному рівні чітко простежується взаємозв'язок економічного росту із заощадженнями домогосподарств, які інвестуються в людський і інші види капіталу. С. Беккер доходить висновку, що поведінку родини необхідно враховувати в моделях економічного росту.

Таким чином, з всього вищесказаного, можна зробити наступні висновки:

– Представники «старого інституціоналізму» заперечують необхідність державного втручання в економічні процеси та, надаючи докази нераціональності в поведінці індивідуумів, все-таки пропонують моделі економічного росту, засновані на раціоналізмі певних представників суспільства.

– У даний момент у представників сучасного закордонного інституціоналізму відсутня модель ощадної поведінки індивідуумів.

– Всі представники сучасного закордонного інституціоналізму сходяться в думці про необхідність державного регулювання економіки. На їхню думку, держава може через систему формальних правил закладати стимули поведінки індивідуумів.

– У роботах сучасних закордонних інституціоналістів відсутнє єдине визначення інституту. Однак функції інститутів вони трактують приблизно однаково. На їхню думку, інститути не тільки обмежують можливу поведінку індивідуумів, зменшуючи невизначеність і створюючи можливості економічної діяльності, але й закладають стимули економічної поведінки індивідуумів.