УДК 658.152

Стратегія стійкого розвитку підприємства комунальної сфери діяльності

Бубенко П.Т., д.е.н., проф., зав кафедрою «Міської і регіональної економіки» Харківська національна академія міського господарства

Леонов Я.В. ст. викладач кафедри «Регіональна і міська економіка» Харківська національна академія міського господарства

Короп О.О. аспірант кафедри «Облік і аудит» Харківська національна академія міського господарства

В статті розглянуті питання стратегії фінансового розвитку і можливості застосування нових підходів до економічної політики підприємств. Запропоновані напрями формування і реалізації нового організаційно-економічного механізму управління діяльністю та розвитком підприємств комунальної сфери.

Ключові слова: підприємство, стратегія розвитку, організаційно-економічні механізми управління інноваційним потенціалом.

Економічні умови, в яких підприємства здійснюють свою діяльність, в наш час динамічно змінюються. Це зумовлює формування нових цільових установок і нових механізмів не тільки в поточній діяльності, але і в управлінні розвитком підприємств. У складних напівринкових умовах господарювання підприємства самостійно формують свої активи, впроваджують нові технологічні та технічні засоби, по новому вирішують питання збуту продукції, визначення асортименту виробництва і залучення інвестиційних ресурсів. З іншого боку, для більшості українських підприємств характерним є висока ступінь зношеності виробничих фондів, непомірна енергозатратність та невисока якість продукції, що негативно впливає на конкурентноздатність підприємств, а відповідно і на стійкість їх фінансового положення.

Можливо не всі ці ознаки трансформацій, але більшість із них характерні і для підприємств комунальної сфери міського господарства, зокрема для систем водопроводу, каналізації, газопостачання, теплопостачання. Підприємства цих систем мають унікальні характеристики і водночас унікальні протиріччя. В виробничому сенсі їм притаманні риси природного монополізму, особливо в великих містах. На ситуацію також впливають високий темп розвитку альтернативних форм організації комунального господарства, зокрема питного водопостачання: бутильованої води, бюветного постачання з підземних горизонтів, мобільної доставки питної води до міст проживання людей та ін. Монополізм централізованих мереж зазнає конкурентного впливу з боку приватних малих підприємств та нових фірм послуг по різним чинникам: якості продукту, асортиментному ряду, факторам довіри і праву вибору споживачів. Локальні системи менш небезпечні в екологічному аспекті, так як виключають шкоду, що наносять пориви мереж з безліччю «несанкціонованих» і небажаних «річок» по вулицях міста. Підприємства комунального господарства – є об’єктами єдиної енергосистеми міста, так як самі використовують велику частку енергетичного потенціалу міста, і в той же час своїм продуктом включені в енергозабезпечення і тепломережі.

Виникають тісні не тільки технологічні, але й економічні взаємозалежності, в той час як організаційно підприємства діють самостійно і самостійно виробляють свої стратегії розвитку.

Таким чином централізовані комунальні підприємства все біль підпадають під вплив зовнішніх факторів, таких як корпоративні інтереси енергетиків, санітарний контроль державних органів, конкуренція виробників, вплив населення на тарифну політику та інші. В таких умовах організаційно-економічний механізм цих підприємств має бути перебудованим на принципах мобільності, адаптивності, оптимізації бюджетних планів і технологій. Таке побажання цілком слушне, але моделюючи щось нове, треба більш детально і точно оцінити потенціал базової системи.

В умовах ринкової економіки проблема формування ефективної стратегії сталого розвитку підприємств передбачає насамперед оцінку фінансового потенціалу, розробку та впровадження фінансово-економічного моніторингу, інноваційних технологій управління підприємством і маркетингової орієнтації в економічному середовищі.

Науковий вклад в проблематику розвитку підприємств внесли видатні економісти І.Бланк, П.Бубенко, В.Горбунов, С.Дугіна, В.Ковальов, А.Павленко, Н.Чухрай. Їх напрацювання дають підстави стверджувати, що набуті знання з цих питань поступово впроваджуються в практику управління, але низька ефективність їх використання не забезпечує бажаних результатів. Цьому є декілька причин, але один із факторів негативу ми вбачаємо нерозробленність методів оцінки потенціалу та головних складових механізму управління розвитком. «Потенціал» і «Механізм його використання» спільно розглядається в стратегіях розвитку.

Формування стратегії управління розвитком з укріпленням фінансової стійкості підприємства включає наступні складові:

· діагностика і прогнозування інноваційного потенціалу підприємства.

· стратегічне і тактичне планування;

· організаційно-правове забезпечення фінансових механізмів;

· контролінг в управлінні;

· впровадження методів бюджетування;

· вибір ефективних фінансових інструментів;

· податкове планування;

· кредитно-інвестиційне планування.

Вихідною позицією в розробці стратегії управління сталим розвитком підприємства є ефективний менеджмент на фінансовому ринку, де відбувається забезпечення руху грошових потоків від одних власників до інших. Зокрема, необхідно активізувати кредитну політику, розвивати лізингові відносини, упроваджувати факторингові операції і т.п. Необхідно відзначити, що зміст кожного елемента стратегії управління економічним і інноваційним потенціалами підприємства залежить, перш за все, від економічної ситуації, що постійно змінюється в Україні, і по суті елементи стратегії управління цими потенціалами є конкретними напрямами загальної стратегії розвитку підприємства.

У цих умовах кожне підприємство повинне об'єктивно оцінити свої ресурси, рівень їх використання і свої підприємницькі можливості для того, щоб ефективно працювати, забезпечуючи прибутковість підприємств та зниження фінансової залежності. Слід зазначити також, що кожне підприємство самостійно розробляє інформаційно-індикативні показники фінансового стану (екстремальні, пограничні), за рамками яких включаються механізми екстреної дії (займи, продаж майна, лізинг, інші ситуаційні рішення). Доцільність такого підходу полягає у своєчасному реагуванні (задля позитивних швидких змін) на погіршення загального фінансово-економічного стану підприємства. Для реалізації цих задач попередньо відпрацьовуються моделі управління у нестандартних ситуаціях, або «пакетів ситуаційних заходів» в залежності від того які індикатори фінансово-економічного стану погіршилися. Нову стратегію реагування на прогнозовані, а ще більш на непередбачені «виклики» часу та ринкових механізмів, потрібно відпрацьовувати і зв’язки з вступом України до СОТ.

Фактор такого вступу спеціалістами характеризується неоднозначно, а більш важливо те, що питання впливу нової економічної ситуації на стійкість функціонування підприємств комунальної сфери, а саме таких об’єктів регіонального ринку, як водопровідно-каналізаційне господарство, підприємства теплопостачання, комунальна енергетика тощо, зовсім не беруться до уваги на тій підставі, що ці об’єкти господарювання «працюють» на внутрішній ринок. На наш погляд, такі установки бібки. Вступ до СОТ змінює не тільки окремі сектори зовнішнього ринку, але й внутрішній ринковий простір. Вступ до СОТ це додаткове навантаження не тільки нових цін і квот, але й нових господарсько-правових відносин.

Тому підприємства комунальної сфери уже зараз повинні цей фактор розімкнутості досконало проаналізувати. Невід'ємною частиною СОТ є унікальний механізм вирішення торгових суперечок, тим більш, що головною метою нашого приєднання є подальша лібералізація торгівлі і забезпечення справедливих умов конкуренції [5]. В цьому аспекті маємо враховувати, що найважливішими функціями СОТ є [2]:

1) контроль за виконанням угод і домовленостей пакету документів Уругвайського раунду;

2) проведення багатобічних торгових переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;

3) вирішення торгових суперечок;

4) моніторинг національної торгової політики країн-членів;

5) співпраця з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Комунальні підприємства цей непрямий вплив на їх прямі функції забезпечення населення відповідними послугами повинні уже зараз навчитись перебудовувати та враховувати в побудові гнучких надійних механізмів управління стійким розвитком.

Список використаної літератури

1. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. - Киев. ИТЕМ лтд, АДЕФ.- Украина. 1996.-534 с.

2. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - 2-е изд., перераб. И доп. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 512 с.

3. Петросов В.А., Василенко С.Л О монополии централизованного водоснабжения.//Сб.докл.междунар.конгресса «Экология, технология, экономика водопровода и канализации (ЭТЭВК-2003)». – Ялта, 2003.-с504-507.

4. Принципы эффективного тарифного регулирования коммунальных предприятий / под. ред. С.Б.Савенкова. – М.:Фонд «Інститут экономики города», 2000. - 56с.

5. Shleifer A. A theory of yardstick competition in English and Welsh water industry.//The Rand Journal of Economics, Vol6, Issue 3. – 1985. 319-327p.