Харківська національна академія міського
господарства
Регіональні особливості
розвитку невиробничої сфери економіки
Регіональну економіку можна поділити на два суттєво різних блока підгалузей: сферу, де створюються матеріальні блага, і невиробничу сферу. Стан і тенденції змін у невиробничій сфері залежать від розвитку сфери матеріального виробництва, що впливає на розвиток продуктивних сил і підвищення продуктивності суспільної праці.
В сучасних економічних умовах деякі вчені – економісти наполягають на необхідності заміни терміну “невиробнича сфера” на нове поняття “соціально-культурна сфера”. Але, на нашу думку, змістовно це не змінює функціональності сфер.
Отже, під невиробничою сферою розуміють - сукупність галузей народного господарства та видів діяльності людей, що надають необхідні послуги суспільству та окремим його членам і безпосередньо не пов'язані зі створенням матеріальних благ. До даної сфери належать: житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування населення; транспорт пасажирський; зв'язок; охорона здоров'я, фізична культура та соціальне забезпечення; освіта, культура та мистецтво; наукове обслуговування; кредитування та страхування; управління, партійні та громадські організації.
Зосередимо увагу на лісовому господарстві і сфері зовнішнього міського благоустрою і на їх прикладі розглянемо регіональні особливості невиробничої сфери.
Регіони України характеризуються різноманітним природно-ресурсним потенціалом. Вектор розвитку регіональної економіки прямо залежить від: кількісних і якісних особливостей розміщення територіального утворення, природнокліматичної зони; зони антропогенного навантаження певної території.
Невиробнича сфера регіональної економіки, пов’язана зі створенням і
експлуатацією об’єктів живої природи, залежить від вказаних особливостей дуже
сильно.
Лісове господарство на регіональному рівні і зовнішній міський благоустрій – на міському рівні, це підгалузі невиробничої сфери, які створюють певний продукт у вигляді суспільного блага, чи продукції у випадку лісозаготівлі, і в значній мірі відчувають вплив сучасних негативних тенденцій розміщення продуктивних сил.
Функціонування даних підгалузей істотно залежить від характеру розміщення продуктивних сил, процесів урбанізації і диспропорцій галузевого розвитку на території регіону. Важливо підкреслити, що тривале неконтрольоване антропогенне навантаження на територію регіону і міста призводить до незворотності виникаючих змін у природних і штучних системах. Наслідки змін в свою чергу викликають появу негативних тенденцій у розвитку сфери виробництва матеріальних благ і у просторі життєдіяльності людини.
Вказані тенденції свідчать про недотримання принципу щодо сталого розвитку територій. Зрозуміло, що органи місцевого самоуправління детально планують всі зміни у організації продуктивних сил регіону, але при цьому вони дуже часто забувають про один з головних принципів регіональної економіки – комплексне, раціональне використання природних ресурсів.
Непропорційність розвитку виробничої і невиробничої сфери у більшості регіонів України очевидна. Для економіки нашої країни більш важливим на даному етапі є прогрес у матеріальному виробництві для збільшення частки ВВП, що виробляється на душу населення. Але в більшості розвинутих країн (Америка, країни європейської спільноти) темпи розвитку невиробничої сфери перевищують темпи змін у сфері виробництва матеріальних благ, що свідчить про значні зміни в пріоритетах розвитку.
Таким чином, особливостями розвитку невиробничої сфери регіонів України можна назвати:
- зниження ступеня лісистості територій;
-
недостатній рівень фактичного озеленення територій України;
-
зростання техногенного тиску на рослинність;
- погіршення стану об’єктів природно-заповідного фонду;
- несанкціонована вирубка міських зелених насаджень;
- знищення зелених насаджень внаслідок розвитку галузі будівництва і торгівлі;
- ущільнення забудови міст зі знищенням зелених насаджень та ін.
Можливо, економіка регіону і не відчуває великих змін. Але їх відчуває кожна людина, особливо міський житель. В кінцевій стадії це підриває базу трудового потенціалу регіонів.
На даному етапі майже не суттєво – розглядаємо ми промисловий чи аграрний регіон. Деградація природної основи торкнулася всіх територій України. Поширенню даних тенденцій слід цілеспрямовано запобігати.
Для реалізації концепції збереження природного потенціалу для потреб регіональної економіки, пропонується впровадити у практику комплексне перспективне планування розвитку невиробничої сфери.
Для зменшення дії негативних факторів розвитку невиробничої сфери регіонів також особливого значення слід надавати економічно обґрунтованому фінансуванню заходів з озеленення. Проблема фінансування є найгострішою для даної сфери, тому що ніякі заходи перспективного планування не можуть бути реалізовані без її вирішення.
В інших роботах автора запропоновані важелі економічного регулювання розвитку невиробничої сфери регіонів та міст України, які дозволяють подолати перелічені негативні тенденції розвитку.