История/2. Общая история

Лисенко Олександр Васильович

Аспірант кафедри новітньої історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Передумови і наслідки переходу до контрактної армії в США.

З моменту перетворення північноамериканських колоній на незалежну державу, утворилися і Збройні Сили для захисту цієї незалежності. Спочатку функцію армії виконували добровільні об’єднання жителів кожного із штатів – загони колоніальної міліції. З часом саме вони перетворилися на регулярну армію, лави якої поповнювалися як за рахунок добровольців, так і за допомогою військового призову. Під час війни за незалежність влада кожного із штатів вважала своїм обов’язком призивати на короткотермінову військову службу місцевих мешканців. Для захисту незалежності колоній термін проходження служби в загонах міліції був подовжений владою штатів, а вимога генерала Джорджа Вашингтона про передачу центральному уряду права на повну мобілізацію населення була відхилена органами місцевої влади. Навіть у конституція США записано, що загальний військовий призов може бути оголошений Конгресом лише у випадку внутрішньої або зовнішньої загрози незалежності держави.

Що ж стосується Громадянської війни, Авраам Лінкольн аргументував призов до збройних сил необхідністю придушення заколоту на півдні країни, який був внутрішньою загрозою незалежності держави. Конфедерати, в свою чергу, вважали що загальний призов виправдовується іншою частиною статті 1, секції 8 конституції США: “захист від зовнішнього вторгнення”. Ніяких інших варіантів проведення загального військового призову не передбачається. Тому посьогодні між американськими істориками та політологами триває дискусія про правомірність використання тогочасним президентом США Вудро Вільсоном призовної американської армії у Першій світовій війні (відповідний закон був прийнятий 18 травня 1917 року), оскільки воно не виправдане жодним з двох зазначених у основному законі держави випадків.

1 липня 1973 року армія США стала контрактною, але ідея створення саме такого типу збройних сил виникла за багато років до того. Каталізатором переходу до контрактної армії стала війна у В’єтнамі, яка була причиною значних внутрішньополітичних негараздів. Кількість американських військ у В’єтнамі зросла зі 100 тис. чоловік у 1965 році до 400 тис. у 1966 році та 543 тис. у 1968 році. І хоча призовники становили лише 16% від загальної кількості особового складу, саме з них на 88% складалися всі сухопутні війська в цій війні та припадала більша частина смертей у боях.

Небажання воювати у В’єтнамі викликало хвилю антивоєнних протестів, головною вимогою більшості з яких була відміна загального військового призову. З 26,8 млн. молодих людей, що досягли призовного віку в період між 1964 та 1973 роками 16 млн. чоловік (60%) не служили в армії. З них 15,4 млн. чоловік були офіційно звільнені від військової служби або отримали відстрочку. Інші 570 тис. чоловік уникали служби в армії із порушенням чинного законодавства. З них 360 тис. чоловік ніколи не були в цьому звинувачені, судові справи інших 198 тис. чоловік були закриті, 9 тис. чоловік засуджено, 4 тис. ув’язнено. З 1965 по 1975 роки федеральний уряд висунув звинувачення за ухилення від військової служби 22,5 тисячам чоловік. Крім того від 30 до 50 тисяч чоловік уникли військової служби виїхавши за кордон, переважно до Канади, Великої Британії та Швеції.

Саме у період війни в Індокитаї безпрецедентно великою за всю історію існування американських збройних сил була чисельність молодих людей, які відмовлялися від служби в армії з огляду на політичні або релігійно-етичні переконання. Якщо у 1967 році вони складали 8% від загальної кількості тих, хто ухилявся від призову, то вже у 1971 році ця цифра виросла до 43%, а в 1972 році становила 131%.

Загальний військовий призов було відмінено у 1973 році під час другого президентського терміну Річарда Ніксона. Тобто на той час йому вже не потрібні були голоси противників призову, оскільки президентські вибори пройшли в 1972 році. Чому ж Ніксон став ініціатором переходу до контрактної армії? Справа в тому, що питання перетворення збройних сил, яке існувало й раніше, але особливо гостро постало під час війни у В’єтнамі, почало розглядатися представниками влади за багато років до того. Але саме смерть тисяч американських вояків в Індокитаї зробила питання про зміни в армії одним з головних на президентських виборах 1968 року. Під час цієї президентської кампанії один із членів передвиборчого штабу Ніксона, професор Стенфордського університету Мартін Андерсон запропонував майбутньому голові держави використовувати тезу про перехід до контрактної армії при відповідях на запитання про проблему військового призову. Всі позитивні та негативні наслідки переходу до контрактної армії Андерсон виклав на сімнадцяти сторінках відповідного звіту. Під час інтерв’ю журналісту “New York Times” у 1967 році, на запитання про подальшу долю загального призову, Ніксон заявив що збирається його відмінити і перейти до контрактної армії. За два тижні виборів Ніксон виступив із радіопромовою, в якій виклав детальний план змін у збройних силах. А вже після інавгурації тридцять сьомий президент США, розпочавши втілення в життя передвиборчих обіцянок, зрозумів, що вищезазначена радіопромова позбавила його підтримки більшості керівництва Пентагону, прихильників в Конгресі та, призначених ним же самим, радника з питань національної безпеки Генрі Кіссенджера і міністра оборони Мела Лейарда. Завзятим прибічником ідеї контрактної армії став молодий конгресмен від штату Іллінойс Дональд Рамсфельд, який пізніше увійшов до складу уряду Ніксона.

27 березня 1969 року Ніксон підписав наказ про утворенні спеціальної комісії (так звана комісія Гейтса) в складі п’ятнадцяти осіб, яка має вивчити всі позитивні та негативні наслідки можливого переходу до контрактної армії. Очолив комісію колишній міністр оборони в уряді Ейзенхауера Томас Гейтс. В лютому 1970 результати роботи комісії Гейтса було викладено у спеціальній доповіді, де на 211 сторінках доповіді ґрунтовно доводилася доцільність відміни загального військового призову та переходу до добровільної армії. Але всі висновки комісії, хоча і базувалися на статистичних матеріалах, все ж носили рекомендаційний характер. Це був один з не багатьох офіційних документів, з яким ознайомилась переважна частина депутатів Конгресу та членів уряду США.

Рішення комісії було прийнято одностайно: припинити загальний призов. В 1973 році Конгрес США відмовився подовжити закон про масовий набір до армії, тому 1 липня 1973 року даний закон втратив юридичну силу.

Перехід до формування армії виключно на добровільній основі відбувся внаслідок декількох причин. По-перше, зростання загального добробуту було прямо пропорційно пов’язане із зменшенням бажання принести себе в жертву заради держави. Зростання життєвого рівня викликало бажання до самореалізації, а не до самопожертви. По-друге, розвиток НТР призвів до змін у структурі армій більшості провідних західноєвропейських та північноамериканських держав. Стрімкий розвиток науки і техніки диктував необхідність домінування якості над кількістю. Тобто застосування нової зброї вимагало більший термін навчання і меншу кількість людей.

13 січня 2003 року, відбулась прес-конференція за участю тодішнього міністра оборони США Дональда Рамсфельда, присвячена тридцятій річниці відміни загального військового призову. Керівник Пентагону коротко змалював шлях становлення добровільної армії і відмітив її високі досягнення. Він заявив, що перші десять років існування контрактної армії були дуже важкими для Збройних Сил США. Головною проблемою стало неповне комплектування особового складу, яке виникло внаслідок малої зарплатні та невеликої кількості пільг і грошових компенсацій для військовослужбовців. Крім того, більшість військовослужбовців-добровольців були одружені, а тому потребували житла для своїх родин. За часів призовної армії солдата достатньо було забезпечити місцем в казармі. Але за декілька років цю проблему вдалося вирішити. Відміна загального призову викликала значні труднощі в керівництві армією, особливо у новій військовій тактиці та стратегії. Це був перший в історії досвід створення на добровільній основі такої великої за розміром армії. Якщо раніше новобранці вважалися дешевим та легко замінним матеріалом, то тепер вони стали надзвичайно цінними і поводитися з ними треба більш обережно, дбаючи про збереження життя й здоров’я. Навіть найвищі офіцерські чини наприкінці 70-х – на початку 80-х років постійно заводили мову про повернення до загального призову. Але починаючи з середини 1980-х років командний склад переконався у кращій боєздатності та вищому професіоналізмі контрактної армії.

Більшість експертів сходиться в думці, що саме війна у Перській затоці стали своєрідним екзаменом для армії, сформованій на добровільній основі. І цей екзамен був зданий на “відмінно”.

Перехід до комплектування особового складу Збройних Сил США виключно на добровільній основі розтягнувся на декілька років, а позитивні результати почали проявлятися лише у наступні десятиліття. Тим не менш процес переходу до контрактної армії мав величезний вплив не тільки на військовослужбовців, але й на все американське суспільство, адже були переглянуті традиційні уявлення про взаємовідносини громадянина та суспільства.