Ченченко Ірина

Студентка групи МІ-5 педагогічно-індустріального факультету

 ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний

університет імені Григорія Сковороди»

Еврестичне навчання у контексті навчання геометрії в класах з поглибленим вивченням математики

Сьогодні час диктує свої вимоги до навчання, навчальної діяльності, її організації та управління нею. Евристику, насамперед, пов'язують із системою словесного вчення Сократа (469 - 399 р.р. до н.е.): шляхом особливих питань і міркувань він допомагав співрозмовнику самостійно підходити до  розв’язання проблеми, у результаті чого істина відкривалася не тільки учню, але і вчителю. Термін “евристика” ввів у III ст. н.е. давньогрецький математик Папп Олександрійський, котрий узагальнив праці античних математиків. Методи, відмінні від чисто логічних, Папп об’єднав під умовною назвою “евристика”. Його трактат “Мистецтво розв’язувати задачі” можна вважати першим методичним посібником, що показує підходи до задачі, яку не можна розв’язати за допомогою математичних і логічних прийомів. Метод Сократа розвивався й удосконалювався в працях видатних педагогів. Ян Амос Коменський писав: "Правильно навчати юнацтво – це не значить вбивати в голови зібрану в авторів суміш слів, фраз, висловів, думок, а це значить – розкривати здатність розуміти речі...”.

Подальший розвиток евристичних підходів у освіті пов'язаний з іменами двох видатних педагогів і філософів - Ж.-Ж. Руссо і Л. М. Толстого, - зачинателів природного виховання і навчання. Ж.-Ж. Руссо виступав за “природовідповідний” розвиток дитини. Л.М.Толстой на основі аналізу історії розвитку педагогіки і результатів роботи своєї школи для селянських дітей  віддавав перевагу досвіду, критерієм якого виступала воля.

Розвиток і збагачення евристичних підходів до навчання в нашій країні пов'язано з інноваційними дидактичними системами, що отримали розвиток у другій половині ХХ століття. Евристичний аспект навчання найбільше виявився як властивий проблемному (І.А.Ільницька, І.Я.Лернер, М.І.Махмутов,) і розвиваючому (Д.Б.Ельконін, В.В.Давидов, Л.В.Занков, і ін.) навчанню. У 60-ті - 70-ті роки ці дві концепції навчання виступили альтернативою масовому нормативно-орієнтованому навчанню, упроваджуючи в практику тенденції посилення ролі учня в процесі отримання знань.

Математик Д. Пойа в 1961р. сформулював і систематизував загальні правила, що лежать в основі пошуку розв’язань задач. Ці правила використовуються в навчанні математики дотепер. Дослідження методів розв’язування задач є предметом так званої евристики, як вказував Д. Пойа, аналізуючи предмет евристики та стверджуючи, що вона “переплітається з іншими науками [23]; її окремі частини можна вважати належними не тільки математиці, але й логіці, педагогіці і навіть філософії”.

Зберігається за евристикою функція методу навчання, причому не тільки у вигляді “сократових” бесід, але і колективних способів розв’язання проблем, таких як “мозковий штурм”. У сучасній педагогіці під евристикою розуміється “система логічних прийомів і методичних правил теоретичного дослідження”.

Аналіз вітчизняних педагогічних джерел 70-х - 80-х років показав, що багато теоретиків відносять евристику до одного з методів чи форм навчання. Найчастіше ці методи так і називають – евристики. Л.М.Фрідман пропонує як приклади  евристики такі правила: 1. У ряді випадків під час розв’язання корисно йти від вимоги задачі до її умови; 2. У поставленій задачі доречно використовувати прийоми, за допомогою яких розв’язувалися подібні.

Використовується два універсальних евристичних методи розв’язання задач: метод аналізу мети і засобів та метод планування. Метод аналізу мети й засобів полягає у виборі й виконанні над задачею таких операцій, які крок за кроком зменшують різницю між попереднім станом і шуканим кінцевим станом. У методі планування виробляється деяке спрощене формулювання задачі, яка потім розв’язується методом аналізу мети і засобів.

У теорії і практиці навчання 80-х років евристиці приписувалися функції повідомлення знань. У педагогіці розповсюджений ще один термін, що характеризує бесіду з повідомленням нових знань, - евристична бесіда. Питання вчителю пропонується будувати таким чином, щоб учень не підозрював про прихований зміст бесіди. В учнів виникає суб'єктивне враження, що вони відкривають, повторюють логіку наукового відкриття. Зараз цей вид бесіди широко використовується в практиці навчання.

Основний об'єкт евристики - евристична діяльність; найважливіші проблеми - задачі, пов'язані з моделями ухвалення рішень в умовах проблемних ситуацій, пошуку нового опису зовнішнього світу. Так, З.І.Слєпкань підкреслює: “успіх евристичної діяльності школярів визначається сформованістю таких загальних розумових дій, як аналіз (аналіз формулювання задачі), синтез (співставлення умов з вимогами), аналіз через синтез (вміння переосмислити елементи задачі), узагальнення, абстрагування, а також специфічні розумові дії: підведення під поняття, розгортання умови, встановлення істотних зв’язків. Ці прийоми мислення необ­хідно формувати вже на перших етапах навчання розв’язуванню задач”.

На рубежі XIX і XX століть розширилося число прихильників евристики, що проголосили об'єднання акроматичного (лекційного) і еротематичного (опитувального) методів навчання. Було встановлено, що “евристика дійсно забезпечує самостійність руху до знань, а також одержання міцних оперативних знань і вмінь, але, разом з тим, вона вимагає занадто багато праці і часу для одержання цих результатів”.

Отже, наявність  умов для реалізації вищеозначених принципів  у поєднанні з дидактичними принципами усвідомлення учнями процесу навчання на високому рівні складності, провідної ролі теоретичних знань, вивчення програмового матеріалу в швидкому темпі, атмосфера творчості та змагання дають можливість забезпечити формування прийомів евристичної діяльності учнів на уроках геометрії в класах з поглибленим вивченням математики.