Модульне тестування як педагогічний

засіб зростання якості контролю та

оцінювання ефективності учбового

процесу в вузі.

Неустроєва Г.О.

Викладач кафедри Міжкультурної

комунікації та іноземної мови

Національного технічного університету

«Харківський політехнічний інститут».

Предметом дослідження в цій роботі є тестування як засіб контролю учбово-пізнавальної діяльності студентів на заняттях з іноземної мови. Дана стаття розглядає такі теоретичні та методичні питання контролю учбової діяльності студентів в вузі як місце та суть тестування в загальній системі контролю, визначення видів тестування в практиці викладання іноземної мови, основні вимоги до тестування.

Вступ України до Болонського процесу вимагає від вітчизняної вищої освіти комплексного вирішування проблем вдосконалення якості освіти. оновлення педагогічних методик та технологій. а також засобів контролю ефективності навчання. Згідно Болонського процесу до числа найбільш визнаних засобів контролю результатів навчання у світовій практиці відноситься модульне тестування. Актуальність цієї проблеми зумовила вибір об’єкта дослідження, яким виступає процес контролю учбової діяльності студентів в вузі. Предметом вивчення є модульне тестування як вид контролю учбово-пізнавальної діяльності студентів на заняттях з іноземної мови. Процес дослідження тестування з позицій оптимізації контролю якості учбового процесу в вузі зумовлює важливість рішення таких питань, як встановлення місця та суті тестування у загальній системі контролю, визначення видів тестування в практиці викладання іноземної мови, розкриття основних вимог до тестування.

У теорії керування контроль розглядається як дуже важливий, відносно самостійний елемент в циклі керування. Його головне призначення полягає в забезпеченні зворотного зв’язку,що повідомляє про співпадання фактичних результатів функціонування системи її кінцевим цілям. Функція зворотного зв’язку дуже важлива, тому що вона дозволяє управляти учбовим процесом. На основі інформації, отриманої під час контролю,можливо попередити становлення помилкових навичок. зробити висновки про методи навчання, визначити рівень підготовки студентів,оцінити їх роботу, змінити засоби та траєкторію навчання.

Види та форми контролю, які існують в практиці викладання іноземної мови в вузі дуже різноманітні. В останній час визначається тенденція актуалізації позиції письмового контролю в системі перевірки, яка домінує. Це зумовлено цілим рядом факторів, до яких включають: можливість практично повного обхвату усіх студентів процесом тестування та доступність його результатів для обробки, найбільша точність кваліфікації помилок у письмових роботах, вплив цього виду оцінки знань на логічне мислення та орієнтованість студентів на найбільш точну відповідь. При цьому дуже важливою є рейтингова система оцінки результатів тестування, яка дозволяє зробити контроль об’єктивним, технологічним та ефективним.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє визначити ряд суттєвих недоліків тестів. Наприклад, дуже обмежений час, який визначено для виконання тестів, виключає можливість визначити структуру та рівень знань тих студентів, які згідно своїх психо-фізіологічних особливостей думають та роблять все дуже повільно, але при цьому якісно. Таким чином аналіз засобів вирішення завдань та операцій мислення, що використовує студент у більшості випадків не є можливим. Окрім того пасивність мовного апарату під час письмового тестування знищує контроль навиків вимови, а також логічного ходу розмірковування студента. Іншим недоліком, що вказує на обмеженість можливостей тестування, є ситуації випадкового вибору відповіді методом виключення. Але це не заперечує корисності вживання тестів для об’єктивної перевірки якості навчання під час діагностичного та загального тестування. Визначною умовою при цьому є використання великої кількості питань, які були дуже ретельно підібрані та такого набору варіантів. які б завдавали труднощів студентам, які збираються вгадати відповідь.

Усі фактори зазначені вище вказують на те. що тестування не слід розглядати як єдиний метод об’єктивного контролю знань та вмінь. В першу чергу це стосується використання тестів для оцінювання знань, вмінь та навичок, що пов’язані з продуктивною діяльністю студента, оскільки подібне тестування може дати оцінку лише на рівні впізнання або вивченого раніш. Ефективність навчання може бути забезпечена лише обов’язковим по’єднанням різноманітних форм та методів контролю.

З іншого погляду тестування має цілий ряд переваг,які забезпечують його популярність. Порівняння форм екзаменаційного контролю в його традиційній формі із нетрадиційною формою у вигляді тестів приводить до висновку про доволі менший психічний вплив під час тестового контролю. В межах існуючого обмеження визначення рівня знань студентів методом тестування є найбільш надійним та об’єктивним.

В системі тестового контролю, що являє собою впорядковану сукупність пов'язаних елементів на основі врахування стадіальності процесу навчання іноземній мові можливо виділити такі форми модульного контролю, як пропедевтичний, поточний тематичний, резюмуючий та резідуальний тестовий контроль.

Пропедевтичний контроль дає можливість організувати попереднє визначення освітнього рівня та об’єму початкових знань студентів в кількісному та якісному відношенні за дисципліною" іноземна мова" та забезпечується за допомогою спеціально розроблених тестів. Такі тести повинні включати завдання, які дають змогу виявити орієнтацію студентів в лексико-граматичному мінімумі мови, яка вивчається, розподілити студентів згідно до рівня володіння іноземною мовою на учбові групи та підгрупи.

При тематичному контролю тести можуть бути використані, як під час контролю засвоєння учбового модулю, так і під час навчання. В цьому випадку тестування дозволяє реалізувати наступні функції: використання зворотнього зв’язку, спостереження за дидактичного процесу, визначення рейтинга студента, виміряння результатів учбового процесу. Використання тематичного тестового контролю виступає як стимул регулярної учбової роботи студента на протязі всього періоду навчання, а не тільки на фінальному етапі.

Резюмуючий контроль - це ітоговий тестовий контроль, який виступає як елемент загальної системи кваліфікації рівня засвоєння знань та вмінь студентів, який дозволяє систематизувати та узагальнювати учбовий матеріал. Цей тип контролю передбачає свободу вибору під час визначення ступеня складності тестів, тому що його було організовано як особисто-орієнтований процес на основі діагностування та прогнозування діяльності студентів.

Резідуальний контроль-це тестування остаточних знань студентів. Він дозволяє виявити рівень знань студентів в області іноземної мови, що закріпився в довгочасній пам’яті та піддається активізації під впливом визначених стимулів по закінченні визначеного строку після завершення вивчення учбової дисципліни.

Окремі резюмуючі тести можливо об’єднати в тестові блоки, що дозволяють отримувати профілі показників успішності навчання різноманітним аспектам дисципліни. Як зазвичай тестові блоки передбачаються для різних освітньо - вікових рівней та в більшості випадків дають достатньо достовірні результати, які можуть бути співвідносені друг з другом для отримання цілісної картини успішності навчання від рівня до рівня.

За чисельністю суб’єктів тестування тести можуть бути індивідуальними та груповими. Перший вид тестів проводиться з одним студентом, а наявність кількох студентів переводить тестування в групову форму роботи. Кожний вид тестів має свої переваги та недоліки. Перевагою групових тестів є можливість охоплення великих груп студентів водночас, спрощення функцій експериментатора – читання інструкцій, точне дотримання часу, можливість комп’ютерної обробки результатів..

Основним недоліком групових тестів є зниження можливості у експериментатора досягти тісного контакту із студентом, заохотити його. Окрім того під час групового тестування унеможливлюється контроль за психологичним та емоційним станом студентів. Іноді щоб зрозуміти причини окремих низьких результатів тестування треба провести додаткову індивідуальну співбесіду. Індивідуальні тести не мають цих недоліків.

Також інтерес полягає у вивченні результатів тестування для визначення якості окремого практичного завдання чи цілого учбового модуля. Наприклад, за результатами тестування в декількох групах можливо визначити ефективність засвоєння матеріалу, беручи до уваги при цьому нерівність рівня підготовки студентів.

Розглянута класифікація типів тестів передбачає їх випробування, вибіркове використання або активне використання згідно профілю, можливостям та цілям навчання іноземній мові в кожному окремо взятому немовному вузі. Розробка інструментарію для контролю якості навчання потребує подальшого вивчення питань теорії та методики створення модульних тестів.

Список лiтератури.

1. Денисенко С.И. Рейтинг как комплексное средство контроля учебной деятельности студентов. / С.И. Денисенко// Инновации в образовании. - 2002. № 1. - с.86-95.

2. Сиверук А. И. Тест в педагогических технологиях/ А.И.Сиверук // Школьные технологии. -2005.-№2. - с. 163-169.

3. Зайцев В. Диагностико-технологическое управление процессом обучения/ В.Зайцев// Народное образование.-2000.-№8.- с.85-98.

4. Нохрина Н.Н. Система тестового контроля// Высшее образование в России.-2002.-№1.- с.106-107.

5. Щапов А. Тестовый контроль в системе рецтинга/ А.Щапов, Н.Тихомирова, С. Еришков, Т.Лобова// Высшее образование в России.- 1995.-№3.-с.100-102.