Манько В.А.

Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди

Критерії та рівні сформованості пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу

В сучасних умовах інтеграції України в європейське і світове співтовариство до процесу формування особистості старшокласника висуваються певні вимоги, серед яких, зокрема, формування такої риси як ініціативність у навчанні.

Проте, питання формування ініціативності школяра не є новим для педагогічної науки. На основі вивчення наукових досліджень з означеної проблеми та поєднуючи різні точки зору із власним її розумінням, ми розглядаємо пізнавальну ініціативність як інтегративну якість особистості, яка виявляється у мотиваційній готовності та інтелектуальних здібностях особистості до пошуків шляхів теоретичного та практичного оволодіння знаннями, у самостійній постановці навчальних цілей та винайденні нових способів та засобів їх досягнення, а також у прагненні мобілізувати свої морально – вольові зусилля на реалізацію та використання отриманих результатів для подальшого пізнання. Таким чином, у ході нашого дослідження встановлено, що до структури пізнавальної ініціативності входять такі компоненти: мотиваційно – ціннісний, когнітивний та емоційно – вольовий.

Узагальнюючи наше розуміння сутності пізнавальної ініціативності, вважаємо за потрібне виділити критерії сформованості означеної якості у старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу. Серед таких критеріїв ми виділили наступні:

1. для мотиваційного компоненту – характер мотивації учня, рівень сформованості пізнавального інтересу, здібність до цілепокладання;

2. для когнітивного компоненту – рівень володіння знаннями, вміннями, навичками;

3. для емоційно – вольового компоненту – емоційне відношення до діяльності, вольові риси.

Аналіз психолого– педагогічної літератури з питань виділення рівней ініціативності також показав, що у дослідників немає єдиної точки зору стосовно цього питання. Так, О.В.Трошкін, О.П.Косачева розглядають три рівні прояву ініціативності (низький, середній та високий рівні), І.Ю.Головінова також говорить о 3 рівнях ініціативності, але це вже безініціативний, формально – ініціативний та саме ініціативний рівні. О.І.Дудкіна та Л.В.Даровських розрізнюють 4 рівні сформованості ініціативності. Меті нашого дослідження також відповідає 4 – рівнева шкала: безініціативність, ситуативна ініціативність, виконавча ініціативність та творча ініціативність.

У нашому дослідженні при виділенні рівней пізнавальної ініціативності старшокласників ми спиралися на такі положення: 1). ініціативність виявляється як складне та багатокомпонентне поняття, тому не існує загальноприйнятих рівней її сформованості та точних критеріїв її оцінки; 2). ініціативність, виступаючи як риса особистості, повинна розглядатися та вимірюватися з урахуванням ступеня сформованості всіх її компонентів. Тільки у цьому випадку ми можемо отримати найбільш цілісну та об’єктивну картину її сформованості.

Крім того, нами враховувалися загальні вимоги до виділення рівней: рівні повинні виступати як чітко помітні індикатори розвитку об’єкту; перехід від одного рівня до іншого повинен відбивати ступінь розвитку об’єкта, при цьому кожен рівень повинен взаємодіяти як з попереднім, так і з наступним, виявляючись при цьому або умовою або результатом розвитку об’єкта.

Перша група старшокласників – рівень безініціативності – об’єднана байдужим відношенням до навчання і часто мотив навчання таких учнів зводиться лише до отримання атестату. Саму необхідність вчитися учні пояснюють вимогами дорослих ( вчителів або батьків). Часто пізнавальний інтерес та мета навчання, яку старшокласники іноді не приймають, відсутні. Юнаки та дівчата цього рівня виявляють досить неширокий кругозір. Наявні знання мають поверховий характер на рівні уявлень, вони мало пов’язані з життєвим досвідом. Здебільшого учні є пасивними та аморфними в навчанні. Навчальні вміння та навички здійснюються тільки під керівництвом та тиском з боку вчителів. Взагалі можна сказати, що старшокласники, яких віднесено до цієї групи, спроможні діяти тільки за зразком. Для них характерне відсутнє намагання до виявлення та розкриття своїх можливостей та потенцій. У разі виникнення ускладнень та помилок йде руйнування діяльності, що дозволяє говорити про відсутність вольових рис. Емоційних відношень до навчання не виявляють. Учні цієї групи взагалі безвідповідально відносяться до навчання. У цих учнів відсутнє бажання вступати у спілкування з оточуючими і вести діалог, тому й комунікативні навички розвинуті слабо.

Для другої групи учнів – рівень ситуативної пізнавальної ініціативності – характерною є нестійка мотивація, орієнтована тільки на успішне досягнення результату. Пізнавальний інтерес виявляється тільки під впливом зовнішніх стимуляторів та базується на задоволенні особистісної допитливості в емоційно – приваблюючих ситуаціях. Постановка найближчих цілей старшокласниками відбувається з урахуванням своїх можливостей. При цьому старшокласники цього рівня сформованості пізнавальної ініціативності обмежуються лише стереотипними діями, що не потребують затрат значних зусиль. Учні цієї групи усвідомлено приймають цілі ззовні та дотримуються їх на рівні знань та розумінь, тобто спроможні трансформувати вивчений матеріал з однієї форми вираження в іншу, при цьому пояснюють його, роблять припущення стосовно подальшого перебігу подій. Проявляють навчальні вміння, діючи не за прикладом, а за алгоритмом. Що стосується виконання додаткових завдань, то учні цього рівня виконують лише ті завдання, що виконуються усіма учнями. Взагалі, можна сказати, що учні пристосовуються до потреб середовища. Навчання визиває нестійкі позитивні емоції в деяких навчальних ситуаціях. Учні цієї групи є здібними до реалізації своїх особистісних якостей, які є яскраво вираженими, але вольові якості при цьому виявляються досить рідко та імпульсивно, що робить учня неспроможними діяти у ситуаціях, що потребують неординарного підходу або нових прийомів. Відповідальність переживається, але не завжди виявляється.

Третя група учнів старших класів характеризується розвинутими навчально – пізнавальними мотивами, що базуються на розумінні та усвідомленості необхідності та важливості знань, прагненням досягти високих результатів в межах вимог, що висуває вчитель, прагненням зайняти певну позицію у відносинах з однолітками, заслужити авторитет. Пізнавальний інтерес у учнів цієї групи відносно стійкий. Разом із вчителем, а також самостійно представники цього рівня ставлять цілі навчання та беруть участь у пошуках раціональних шляхів їх досягнення. Провідні знання знаходяться на рівні розуміння та використання в нових навчальних ситуаціях. Виявляють вміння оперувати законами та теоріями в конкретних практичних ситуаціях, частково володіють прийомами активізації мислительної діяльності: аналізом, синтезом, узагальненням та систематизацією. Вміння отримують характер звичного, усвідомленого, мимовільного. Дії більш емпульсивні, інтуітивні, відносно більше мають відтворюючий характер, ніж творчій. Виявляють стійке позитивне відношення до навчальної діяльності репродуктивного характеру, але емоційна реакція більш спрямована на результат, ніж на сам процес пізнання. В вольовій сфері переважають відповідальність, цілеспрямованість, старанність та виконливість.

Четверта група учнів – рівень творчої пізнавальної ініціативності – демонструє стійкі творчі проявлення пізнавальної ініціативності. Для старшокласників цієї групи звичним є стійкий пізнавальний інтерес, який виявляється у намаганні пізнати складні теоретичні питання окремих наук, дійти до сутності явищ. Закономірність стає не кінцевим пунктом процесу, а проблемою, самостійною метою дослідження. Розвинуто самоцілепокладання та вміння вибору шляху його досягнення. Учні є гарно проінформованими. Вони спроможні приймати рішення, виявляючи при цьому автономність, та несуть відповідальність за нього. Знання знаходяться на більш високому інтелектуальному рівні, вони міцні та усвідомлені. Учні взмозі самостійно їх використовувати. Навчальні вміння виявляються у здібності обирати з відомих їм засобів рішення найбільш раціональні та дієві у даній ситуації, продумувати наслідки застосування відібраних засобів. Старшокласники цієї групи усвідомлено володіють вмінням саморегуляції, самоорганізації та навичками самоконтролю. При вирішенні завдань виявляють нестандартність рішень, ерудованість, часто беруть на себе роль лідера. Для учнів є характерною розвинута навчальна інтуіція. Емоційна сфера навчання стійко позитивна, навіть при зіткненні з ускладненнями. Яскраво виражена емоційна реакція на сам процес пізнання. Найбільш вираженими вольовими рисами учнів, у яких сформована творча пізнавальна ініціативність, виступають енергійність, критичність, рішучість та креативність.

Таким чином, класифікація рівней з їх критеріями буде використана нами при проведенні діагностичних заходів стосовно моніторінгу формування пізнавальної ініціативності старшокласників у ході констатувального та контрольного етапів експерименту.