Филологические науки/7. Язык, речь, речевая коммуникация

Ст. преподаватель Магден О.Г.

Академия труда и социальных отношений

Мова сучасних ЗМІ як об’єкт лінгвістичних досліджень

Мова як соціальне явище, що обслуговує життєдіяльність суспільства, постійно розвивається і зазнає певних змін. Однак, як справедливо зазначає В.Г.Костомаров, сьогодні “нормальні темпи мовної динаміки помітно завищені, що створює небажаний розрив в наступності традицій і цілісності культури” [2, 7].

Такий помітний мовний динамізм сприяє розширенню мовної норми, тому природно, що наше ставлення до норми змінюється. Так, наприклад, М.В.Панов, порівнюючи попередні десятиліття з нашим часом, робить висновок, що в 30-60 ті роки норма існувала як заборона, яка категорично відділяла те, що можливо у мовленні, від неприпустимого у ньому. А тепер норма – це вибір, який дає нам змогу “взяти з мови найбільш характерне для даного контексту” [3, 12]. Цікаве бачення і трактування норми пропонує Н.Д.Арутюнова: норма як правило і прядок породжує відхилення та порушення, які в свою чергу відіграють помітну роль в дії механізмів життя мови та їх пізнання [1, 74].

Однак дослідників непокоїть, в першу чергу, не стан сучасної літературної мови, а інновації в мовленнєвій практиці її носіїв, які, на думку багатьох, свідчать про “недолік мовного виховання” (О.О.Земська), “погану мовну компетенцію” (Л.П.Крисін) та “низьку мовленнєву культуру суспільства” (О.В.Сиротиніна) [3, 16-18]. Тому особливої уваги повинна заслуговувати мовленнєва практика засобів масової інформації. Адже ЗМІ впливають на повсякденне мовлення, формують у носіїв певний мовний смак і диктують моду на використання тих чи інших мовних засобів. Саме на прикладі мовленнєвої практики ЗМІ ми можемо особливо чітко виявити особливості тих активних процесів, які свідчать про зміни в мові нашої епохи.

Процеси. що спостерігаються в сучасній мові, є наслідком впливу певних екстралінгвістичних факторів на функціонування мови. Аналізуючи дослідження даної проблеми, проведені М.В.Пановим, О.О.Земською, В.Г.Костомаровим, ми назвемо лише найбільш суттєві зовнішні фактори, що зумовлюють радикальні зміни в мові та впливають на мовленнєву поведінку її носіїв: крах тоталітарної системи, що в свою чергу викликав зміни в психологічній орієнтації населення і специфічне розуміння свободи; створення нової державності, демократичні процеси в політиці та суспільстві; розвиток науки, техніки, освіти; процеси глобалізації та інтернаціоналізації суспільства; інтеграція в інформаційний простір, тощо [3, 4].

Саме ж функціонування мови ми можемо охарактеризувати такими тенденціями: збільшується кількість учасників масової і колективної комунікації, підсилюються особистісні риси в мовленні, безадресне мовлення знаходить конкретного адресата, зростає діалогічність спілкування; розширюється сфера спонтанного спілкування, не тільки особистого, але й публічного; різко зростає психологічне несприйняття бюрократичної мови минулого; з’являється необхідність у нових засобах вираження та формах образності; з’являються назви нових явищ та відроджуються назви тих, які були заборонені чи забуті в епоху тоталітаризму і тепер повертаються з минулого [3, 12-14].

Згадані вище тенденції є проявом мовного смаку. У розумінні В.Г.Костомарова мовний смак – це “ідеал використання мови, який змінюється відповідно до характеру епохи” [2, 32]. Найбільш точну характеристику мовного смаку, що панує в наш час, може дати термін лібералізація. Саме мовний смак спонукає до варіативності засобів і прийомів вербально-комунікативної творчості.

Суспільний смак сьогодення, безперечно, диктує демократизацію мовлення, що природно пов’язується з оновленням і розширенням літературної норми за рахунок внутрішніх мовних ресурсів. Тому не дивно, що на сучасному етапі ми спостерігаємо інтенсивну функціональну мобільність і великий інтерес мовців до використання жаргонізмів. У цьому процесі засоби масової інформації відіграють помітну роль, тому що, проникаючи через ЗМІ в систему мови, такі мовні засоби втрачають свою експресивність і з часом можуть стати приналежністю літературного стандарту. Так, наприклад, ми спостерігаємо помітний вплив соціальних жаргонів (молодіжного сленгу та кримінального арго) на сучасну мову преси. Автори досить вільно вводять у свої тексти арготизми та сленг і таким чином пропагують жаргонне мовлення.

Дуже характерним для газетної практики є тяжіння до розмовних і просторічних елементів, які розмивають межі між “серйозними” стилями та розмовно-побутовими типами мовлення.

Ще одним соціально значущим процесом у сучасному мовленні можна назвати активізацію вживання іншомовних слів. В наш час існують сприятливі умови для цього, адже ми починаємо відчувати себе частиною цивілізованого світу. Таким чином відбувається переоцінка соціальних цінностей, тобто зміщення акцентів з класових і партійних пріоритетів на загальнолюдські; відверта орієнтація на Захід в сфері економіки, організації політичної структури суспільства, в галузях культури, спорту, торгівлі, моди та ін. Всі ці тенденції стали характерними для пострадянського суспільства кінця 80-х – 90-х років і виявились стимулом вживання іншомовної лексики.

Ставлення з боку лінгвістів до процесу запозичення завжди було й буде неоднозначним. Адже, з одного боку, ми можемо трактувати цей процес як замах на самобутність рідної мови, а з іншого, запозичення є досить нормальним явищем, що допомагає нам інтегруватися в світову економіку, політику, культуру.

Мова пострадянської преси іноді є підвищено метафоричною. Дослідження сучасної газетної метафори дають нам змогу побачити, як “відображаються в суспільній свідомості різні фрагменти картини світу, стан суспільства і процеси, що відбуваються в ньому” [3, 55]. Характерно, що переважна більшість метафор використовується для відображення певних негативних сторін в політиці, економіці, соціальному житті країни. Такий незвичний метафоричний “бум” в газетних матеріалах можна пояснити вже згаданою вище лібералізацією мови сучасної преси, її розкутістю.

Ще одним цікавим показником інтенсивного розвитку мови є формування нової фразеології. І це не дивно: адже будь-який поворот суспільної історії відразу створює фразеологію, що відрізняється від фразеології попередньої епохи. Поряд з утворенням нових фразеологічних одиниць ми спостерігаємо вживання традиційних фразеологізмів, а також авторське використання фразеологічних одиниць, що призводить до їх оновлення. Така тенденція у використанні фразеологізмів є дуже показовою для мови сучасної преси.

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що різноманітні соціальні, політичні, економічні і психологічні зміни у житті суспільства викликають певні зміни у функціонуванні усієї мовної системи. Ці зміни яскраво ілюструються мовленнєвою практикою сучасних ЗМІ. Найбільш характерними і очевидними рисами сучасних змін у мові є: запозичення мовних засобів з периферійних сфер мовної системи, активізація вживання іншомовних слів, поповнення фразеологічної системи новими сталими сполученнями. На нашу думку, згадані тенденції, що демонструють стрімкий розвиток мови сьогодення, повинні стати предметом аналізу як лінгвістів, так і психологів, політологів, соціологів та інших дослідників. Адже ці процеси супроводжують суспільні перебудови, культурні зрушення, розвиток політичної та економічної системи країни.

Література:

1. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. – Москва: “Языки русской культуры”, 1999. – 896 с.

2. Костомаров В.Г. Языковой вкус эпохи: Из наблюдений над речевой практикой масс-медиа. – 3 изд., испр. и доп. – С.Пб.: Златоуст, 1999. – 320 с.

3. Русский язык конца ХХ столетия (1985 - 1995). – М., 1996. – 480 с.