Мацак Ж.Г.

Кременчуцький державний політехнічний університет ім. М.В.Остроградського

Паремія як перекладацька проблема

Паремії, як влучні лаконічні висловлення фольклорного походження, давно потрапили в коло наукової уваги фольклористів, літературознавців, істориків, етнографів, лінгвістів та інших дослідників. З’явилася спеціальна галузь науки – пареміологія, об’єктом дослідження якої є паремії як широке коло малих фольклорних жанрів, що охоплює прислів’я, приказки, прикмети, побажання. Під терміном п а ре м і я розуміємо прислівні народні висловлення повчального характеру, оформлені за зразком синтаксично замкнених, відтворюваних і семантично цілісних речень, поетичних за формою.

Паремії розглядалися дослідниками у багатьох аспектах. Зокрема, вивчалося їхнє походження, еволюція форми та змісту (М. Пазяк), тематичне розмаїття (В. Даль, Г. Пермяков), особливості структури і семантики (В. Архангельський, А. Крікманн), особливості клішування, образності, поетичної структури (Г. Пермяков). Стійкість, відтворюваність, цілісність значення зближують паремії з фразеологічними одиницями, тому ряд мовознавців (В. Архангельський, С. Булаховський, О. Кунін, Ф. Медведєв, Л. Скрипник, М. Шанський) відносять їх до фразеології. Але деякі дослідники (Н. Амосова, В. Телія, С. Ожегов, В. Феліцина) вилучають їх зі складу ФО через наявність у них судження, комунікативну функцію.

У “шкалі неперекладності” або “тих, що важко перекладаються” ФО посідають ледве не перше місце. Їх переклад здійснюється по-різному в залежності від їхнього характеру та особливостей. До них (ФО) відносяться ФО прислівного типу (крилаті вирази, афоризми), образні (метафоричні) одиниці, необразні (безобразні) сполучення і, навіть, випадки стійкої сполучуваності. У безобразних фразеологізмах складові елементи зберігають своє значення, але сполучаються лише з певними словами, тому їх можна міняти; образні ж ФО являють собою стійкі словосполучення, загальний зміст яких не є сумою значень, які мають його компоненти. Саме до цієї категорії й належать прислів’я та приказки Тож, якщо вам відомий переклад кожного окремого слова звороту, то це не завжди допоможе зрозуміти його в цілому. Значення фразеологізму легко вгадати, якщо образ, створений ним, очевидний. В решті випадків це практично неможливо Можливості досягнення повноцінного словникового перекладу ФО залежать в основному від співвідношення між одиницями SL (оригінал) і TL (мова перекладу). При перекладі ФО потрібно передати зміст і показати образність, шукаючи аналогічний вираз у TL і не втрачаючи при цьому стилістичної функції ФО. За відсутності у TL ідентичного образу перекладач повинен знайти приблизний відповідник

Паремії ж англійської та української мов можуть бути подібними за лексичним складом, комунікативним значенням та стилістичним забарвленням, та все ж значна їх частина має свої особливості і відповідник у порівнюваній мові часто буває тільки приблизним. При порівнянні паремій характерним є визначення спільного асоціативного значення, аналогічність ситуації, у якій доречним є вживання афоризму. Ось, наприклад, як можна знайти аналог до англійського прислів’я, визначивши характер ситуації та тип паремії:

ситуація: не слід сунутися у чуже товариство

українське: знайся кінь з конем, а віл з волом

англійське: geese with geese and women with women.

Так, однією з характерних рис українських прислів’їв є те, що значна кількість повчальних елементів мають іронічний характер: бачили очі, що купували,- їжте, хоч повилазьте, гуртом легше й батька бити, в гостях і жук м’ясо тощо

Прислів’я та приказки можуть (і часто стають) джерелом фразеологізмів дієслівної та іменної структури, у мовленні вони можуть вживатися вже як окремі фрази: pay the piper – to pay the cost of smth., to bear the unfavorable consequences of one’s actions or pleasures.

У мовленні часто вживаються лише фрагменти прислів’їв, створюючи ефект алюзії – адже такі одиниці зазвичай добре асоціюються не просто з афоризмом, а і з тією ситуацією, тим прагматичним значенням, яке воно має у повному вигляді. Оновлення (осучаснення) прислів’я чи просто фразеологізму, прив’язка до будь-якої конкретної ситуації робить його ще більш експресивним.

Власні ж імена у складі прислів’їв та приказок, характерні для української мови, мають мало відповідників в англійській.

При перекладі англійських паремій на українську мову перед перекладачем часто постає проблема неможливості точно передати експресивне, емоційне забарвлення образність, національний кoлорит, що значно ускладнює сам процес перекладу та впливає на його якість, а також правильне розуміння реципієнтом. Серед головних труднощів перекладу паремій можна визначити такі:

1. відсутність відповідного прислів’я у мові перекладу. Наприклад, у англійській мови відсутня така за смислом паремія, як “У городі бузина, а в Києві дядько”;

2. розбіжності в емоційній забарвленості та образності українських і відповідних англійських прислів’їв або ж їх належність в одній мові до образних паремій, а в інший – до необразних

3. етноспецифічність прислів’їв, їх відмінності у національній забарвленості – необхідність, з одного боку, збереження національного колориту, а з другого боку, певної локалізації, яка не була б занадто значною

У кожній мові є прислів’я та приказки, які містять реалії (назви предметів і явищ матеріальної та духовної культури певного народу, які в перекладі залишаються незмінними) та власні імена, властиві лише даній мові. Ці вирази є етноспецифічними, мають суто національне забарвлення Переклад необразних прислів’їв зазвичай менш складний, ніж образних паремій, які в силу образності більш етноспецифічні. Необразні прислів’я однієї мови, як правило, мають необразні відповідники в іншій мові Деякі необразні паремії при перекладі можуть калькуватися, тобто передаватися дослівно.

Заголом, прислів’я переважно передаються наступними способами. Першим є еквівалентний переклад. Він вважається одним із найкращих, оскільки еквівалент мови перекладу повністю відповідає за змістом і значенням паремії у мові орігіналу, і при цьому зберігається образність (одна із цілей перекладу). Крім того, відповідні паремії у двох мовах співпадають й за граматичною структурою, лексичним складом і стилістичною забарвленістю. Такі прислів’я ( майже) в усіх контекстах завжди перекладаються лише однією відповідною паремією Наприклад, better lose a jest than a friend - краще утриматись від жарту, ніж втратити друга; better suffer for truth than prosper by falsehood - краще страждати за правду, ніж гараздувати брехнею

Під час даного перекладу перекладач намагається знайти еквівалентні паремії в рідній мові, що мають відповідне значення й образність. Це й є доказом того, що еквіваленти встановилися через тотожність в традиції мовних контактів.

Наступним способом перекладу є переклад за допомогою варіантного відповідника або аналога, тобто фразеологічної одиниці, яка є аналогічною оригіналу за змістом, але має інший образ (часто образи бувають досить близькими). У цьому випадку робиться вибір одного з кількох еквівалентних прислів’їв Але образи двох аналогів можуть не мати між собою нічого спільного, що не заважає еквівалентам виконувати свою функцію при перекладі. Переклад за допомогою варіантного відповідника є досить цікавим, і заміна образу тут пов’язана зі збереженням експресивного забарвлення. Цей спосіб перекладу вважається досить вдалим з точки зору передачі змісту та емоційності. Вибір потрібного варіанту залежить від відповідності його контексту та стилістичних характеристик. Вибираючи в якості перекладного відповідника одне прислів’я з кількох синонімічних, потрібно завжди враховувати всі аспекти такої паремії. Прислів’я у мові перекладу має бути більш близьким до смислу паремії у мові оригіналу у плані відтінку значення стилю та образності (якщо це образне прислів’я Наприклад, аll bread is not baked in one oven - не всі люди однакові; люди бувають різні; не можна стригти всіх під один гребінець; as the tree, so the fruit - зі злої трави лихе й сіно; яке коріння, таке й насіння; які батьки, такі й діти Існують також випадки, коли у рідній мові є лише один відповідник, який називають моноеквівалентом. Але таке трапляється рідко. Тому при перекладі паремій відносним моноеквівалентом виникають певні розбіжності в образності. Це, наприклад, 1) переклад із певними розбіжностями в образності; 2) із повною відміною образності (такий спосіб перекладу є найпоширенішим, оскільки значна частина прислів’їв в усіх мовах є етноспецифічною у плані образності); 3) із частково відмінними граматичними характеристиками або лексичним складом, при цьому лексичні одиниці змінюють своє місце, але зміст та образність залишаються тими самими. Наприклад, better deny at once than promise long - краще зразу відмовити, ніж довго обіцяти; he that talks much errs much - хто багато говорить, той часто помиляється

Четвертим способом є описовий переклад, наприклад: familiarity breeds contempt – чим більше знаєш людину, тим краще бачиш її недоліки

П’ятим способом є калькування (дослівний переклад), до якого перекладач звертається у тому випадку, коли в рідній мові немає ні аналога, ні еквівалента; при цьому вираз відтворюється повністю без будь-яких змін і легко сприймається читачем. Цей спосіб застосовується тоді, коли перекладене таким чином прислів’я є цілком зрозумілим для носіїв мови перекладу. Наприклад, judge not of men and things at first sight - не суди про людей і про речі з першого погляду; tattler is worse than a thief - базіка гірший за злодія; who chatters with you, will chatter of you - той, хто плете плітки з вами, буде плести і про вас

Таким чином, розглянувши 5 способів перекладу паремій, можна зробити висновок, що найкраще адекватність перекладу забезпечується при використанні еквівалента, оскільки при цьому зберігається емоційність, забарвленість, образність, а також точно передається зміст.