Право/ Международное право

д.е.н. Юшин С.О., Брусенко М.А.

ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН

ДВОСТОРОННІ МІЖДЕРЖАВНІ УГОДИ УКРАЇНИ У СФЕРІ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ЯК ЧІЛЬНА ПЕРЕДУМОВА АДАПТАЦІЇ ДО СИСТЕМ ЄВРОПЕЙСЬКИХ І МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ

Україна бачить свою перспективу як члена Європейського Союзу (ЄС). У Плані дій «Україна – ЄС» (2005 р.) наголошується на поступовому наближенні законодавства, норм і стандартів України до законодавства, норм і стандартів ЄС, інших міжнародних стандартів. Із вступом України до Світової організації торгівлі (СОТ) проблематика цього наближення стає ще більш актуальною.

Безумовно, наближення до вищезгаданих стандартів – це не стрибки, а зважені і підготовлені кроки. Так, Державна програма розвитку еталонної бази на 2006-2010 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 01.03.2006 р.) згадує, що близько 40 % державних еталонів функціонує понад 10 років, ступінь їх зносу становить 70-80 %. Це зумовлено наявністю в їх складі електронних і електромеханічних високоточних приладів з обмеженим строком експлуатації. Фонд стандартних та рекомендованих довідкових даних в Україні включає у кілька десятків разів менше нормативних документів, ніж відповідні фонди розвинутих країн. Істотним недоліком системи забезпечення єдності вимірювання є відсутність достатньої кількості стандартних довідкових даних. Це призводить до фінансових втрат при здійсненні торгово-комерційних операцій, помилок під час розроблення нових матеріалів, конструювання та проектування технологічних процесів і систем, неточностей вимірювання під час проведення моніторингу довкілля. Тому виконання Програми дасть змогу: створити 29 і вдосконалити 24 державних первинних еталони, створити 21 і вдосконалити 5 вторинних еталонів для забезпечення єдності вимірювання у державі; підвищити точність відтворення одиниць часу і частоти, розробити сучасні ефективні системи передачі шкали часу і еталонних частот споживачам і порівняння шкали часу України та інших держав, передачі еталонних сигналів споживачам каналами телебачення; створити 154 типи державних стандартних зразків; розробити 45 нормативних документів, що визначають стандартні довідкові дані; забезпечити функціонування Державної служби єдиного часу і еталонних частот, Державної служби стандартних зразків складу і властивостей речовин і матеріалів, Державної служби стандартних довідкових даних про фізичні сталі і властивості речовин і матеріалів; підвищити рівень національної безпеки; удосконалити систему технічного регулювання; створити відповідно до потреб ринкової економіки метрологічну інфраструктуру; створити умови інноваційного розвитку економіки; зменшити витрати матеріальних ресурсів, у тому числі енергетичних; проводити наукові дослідження із створення новітніх технологій; створити умови вступу до СОТ та доступу вітчизняної продукції на міжнародний ринок; покращити метрологічне забезпечення виробництва продукції, наукових досліджень з дотриманням вимог нормативно-правових актів з метрології; використовувати сучасні методи вимірювання і засоби вимірювальної техніки у процесі розроблення перспективних технологій; привести можливості еталонної бази і системи передачі розмірів одиниць вимірювання у відповідність з потребами економіки; посилити контроль за станом охорони здоров’я, безпеки умов праці, якості та безпеки харчових продуктів і лікарських засобів, станом довкілля, обліку ресурсів (енергії, газу, води, нафтопродуктів); сприяти проведенню звіряння державних еталонів на міжнародному рівні; а також розвивати взаємовигідну міжнародну торгівлю.

За даними рисунку, Україна за період 1994-2007 рр. провела масштабну діяльність стосовно узгодження своїх кроків у напрямі інтеграції у світовий господарський простір на основі високих міжнародних стандартів. На це вказує сама географія двосторонніх міжнародних угод у сфері стандартизації, яка, крім Росії та США, охоплює ще 34 країни. Іншими словами, входження України до СОТ у стандартизаційному відношенні готувалося досить грунтовно. Хоча, як свідчить досвід уніфікації стандартів країн-членів ЄС, радикальна перебудова стандартизаційних засад національного сталого розвитку вимагає значно більш великих періодів та постійного вдосконалення вже запроваджених стандартів.

Рис. Еволюція двосторонніх міжнародних стандартизаційних угод

України за час переходу від системи ГОСТ до міжнародних стандартів

Нагадаємо також, що Державна програма стандартизації на 2006-2010 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 01.03.2006 р.) наголошує на визначальній ролі стандартизації у забезпеченні виробництва конкурентоспроможної і доброякісної продукції, захисту довкілля, ощадливого використання ресурсів як основи сталого розвитку національної економіки. Система стандартизації України створювалася в умовах переходу до ринкової економіки, нестабільної економічної і фінансової ситуації на основі системи стандартизації СРСР. В Україні прийнято 6113 нормативних документів у сфері стандартизації, з яких 2516 гармонізовано з міжнародними та європейськими стандартами. Діє ≈ 19 тис. міждержавних стандартів, з яких гармонізовано 10,3 %. У той же час міжнародними організаціями стандартизації прийнято майже 20 тис. стандартів, які використовуються у разі здійснення міжнародної торгівлі у відповідності з вимогами СОТ, та діє понад 16 тис. нормативних документів європейських організацій стандартизації, що вже застосовуються державами-членами ЄС та їх партнерами. Існуюча ж в Україні система стандартизації не відповідає міжнародним вимогам стосовно здійснення міжнародної торгівлі, що зумовлено, зокрема, застосуванням значної кількості нормативних документів колишнього СРСР. Має місце і недотримання суб’єктами стандартизації вимог ДСТУ ISO/IEC Guide 59:2000 “Кодекс усталених правил стандартизації” та ще й національного стандарту ДСТУ 1.13:2001 «Національна стандартизація. Правила надавання повідомлень торговим партнерам України». Недостатня й активність суб’єктів господарювання у фінансуванні розроблення національних стандартів, неналежним чином координується діяльність технічних комітетів стандартизації, що призводить до погіршення підготовки проектів нормативних документів. Значне відставання і у виконанні завдань, визначених Програмою інтеграції України до ЄС, а також Планом дій «Україна-ЄС» 2005 р., з гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими. Також обмежена участь України у роботі міжнародних та регіональних організацій із стандартизації. На пошук виходу із такого становища у значній мірі спрямовані двосторонні стандартизаційні міжнародні угоди, підписані Україною (таблиця).

Таблиця – Головні завдання двосторонніх міжнародних

стандартизаційних угод України по роках

Роки	Країна: головна спрямованість угоди
1994	Росія: обмін документами, результатів метрології і сертифікації США: посилення позицій і підвищенню ролі та значення ISO, IEC
1995	Узбекистан: узгодження і сприяння розвитку стандартизаційних систем, сприяння вступу до міжнародних стандартизаційних організацій
1996	Литва: визнання результатів випробувань, які проведені згідно з міжнародними системами сертифікації
1997	Франція: гармонізація національних стандартів і методів оцінки відповідності, а також гармонізація цих стандартів і методів з міжнародними стандартами, практикою і настановами
1988	Англія: створення та вдосконалення національних еталонів одиниць фізичних величин і робочих еталонів; звірення цих еталонів
1999	Монголія: гармонізація національних стандартів з міжнародними стандартами для сприяння розвитку науково-технічного співробітництва
2000	В’єтнам: гармонізація національних стандартів з міжнародними і європейськими стандартами для сприяння розвитку науково-технічного співробітництва
2003	Аргентина: гармонізація національних стандартів з міжнародними з метою сприяння подальшого розвитку науково-технічного співробітництва та подолання технічних бар'єрів у торгівлі
2004	Чехія: співробітництво з питань розвитку національних систем стандартизації і метрології та обмін відповідною інформацією
2005	Італія: визначення галузей та видів продукції, в яких є спільна зацікавленість і які належать до експорту/імпорту; підтримка українських технічних комітетів з стандартизації в роботі, що здійснюється у технічних комітетах CEN/ISO (легка промисловість і т.і.); допомога в запровадженні Європейської Директиви 89/686/ЄЕС та стандартів EN, що підпадають під дію цієї директиви та інших директив щодо продукції легкої промисловості
2006	Ірландія: консультативна допомога у впровадженні технічного законодавства на основі європейських директив і гармонізації стандартів; обмін досвідом у рамках роботи в міжнародних і європейських організацій з стандартизації
2007	Польща: координація діяльності в сфері стандартизації з метою гармонізації національних стандартів, норм і правил з міжнародними і європейськими, зокрема в секторах промисловості, які відносяться до спільних інтересів; допомога у становленні та удосконаленні національної системи стандартизації відповідно до європейської моделі

У таблиці містяться вибіркові дані, які у найбільшій мірі характеризують головну спрямованість згаданих двосторонніх стандартизаційних міжнародних угод України. При цьому переважна більшість партнерів України орієнтована саме на гармонізацію національних стандартів з міжнародними стандартами, практикою і настановами. Тому цілком логічною є мета Державної програми стандартизації на 2006-2010 роки: забезпечення розвитку національної системи стандартизації, її відповідності вимогам Угоди про технічні бар’єри в торгівлі та гармонізації із системою стандартизації ЄС. Послідовно ця мета Програми була втілена у ряд завдань: розроблення механізму міжгалузевої координації, поліпшення планування робіт із стандартизації; забезпечення відповідності нормативних документів вимогам міжнародної стандартизації та виконання положень цих документів усіма суб’єктами стандартизації; удосконалення інформаційного забезпечення, актуалізація і поновлення головного фонду нормативних документів Держспоживстандарту, створення бібліографічних і повнотекстових баз даних та розширення використання електронних версій документів; спрощення процедур стандартизації шляхом застосування під час прийняття національних стандартів усіх методів із міжнародних документів.

Загалом Державна програма стандартизації на 2006-2010 роки виконується за наступними напрямами: нормативно-правове та організаційно-методичне забезпечення, що передбачає удосконалення процедури планування робіт із стандартизації, розроблення нормативно-правового акта щодо умов виконання всіма суб’єктами стандартизації Кодексу усталеної практики розроблення, затвердження і застосування стандартів, Угоди про технічні бар’єри в торгівлі стосовно надання повідомлень (нотифікацій) торговим партнерам України щодо розроблення проектів нормативних документів, у т.ч. для запровадження в Україні технічних регламентів, які базуються на директивах ЄС, на процеси, що визначають якість, безпечність та довговічність продукції (зварювання, нанесення покриттів, зберігання сільськогосподарської продукції тощо), у сфері інформаційних технологій, на методи контролю сільськогосподарської та харчової продукції, продукції промисловості, товарів широкого вжитку, а також обліку паливно-енергетичних ресурсів; оптимізація усього фонду нормативних документів (у т.ч. перевірка фонду міждержавних стандартів і приведення його у відповідність з потребами національної економіки); удосконалення стандартів з науково-технічної термінології; перегляд або скасування республіканських стандартів і галузевих стандартів від СРСР; удосконалення інформаційного забезпечення, зокрема створення бібліографічних і повнотекстових баз даних національних стандартів, а також легалізація електронних копій нормативних документів, сприяння розвитку і ефективного функціонування Національного інформаційного центру міжнародної інформаційної мережі (модель ISONET).

Протокол про вступ України до СОТ (Женева, 5 лютого 2008 р.), який був ратифікований Законом України (№ 250 від 10.04.2008 р.). за своїм змістом базується на Марракеській угоді про заснування СОТ. Один з ключових блоків цієї угоди – документ «981 027» (Рішення щодо запропонованої домовленості про інформаційну систему стандартів СОТ-ІСО), згадує про домовленості з Міжнародною організацією стандартизації («ІСО»): створення інформаційної системи, в рамках якої усі члени ІСОНЕТ передаватимуть до інформаційного центру ІСО/ІЕС в Женеві повідомлення, про які йдеться у параграфах C та J Кодексу належної практики підготовки, ухвалення та застосування стандартів у Додатку 3 до Угоди про технічні бар’єри в торгівлі, у зазначений там спосіб.

Крім того, (документ «981 028») створений у відповідності з параграфом 1 Статті 13 Угоди про технічні бар'єри в торгівлі (981 008) в Додатку 1A до Угоди про створення СОТ (995 342) Комітет з технічних бар'єрів торгівлі, без порушення положень про консультації та вирішення спорів, принаймні раз на рік має розглядати публікації, здійснювані інформаційним центром ІСО/ІЕС по інформації, отриманій згідно з Кодексом про належну практику підготовки (981 008), ухвалення та застосування стандартів у Додатку з Угоди з метою надання Членам можливості обговорення будь-яких питань, пов'язаних з дією Кодексу.

Висновки: 1) адаптація України до високих міжнародних стандартів стає чільним фактором високотехнологічного її розвитку; 2) двосторонні її угоди з іншими країнами із стандартизації сприяють прискоренню згаданої адаптації.