Дученко А.П., Марчук Ю.М., Цимбал Т.В., Нечаєв О.С., Шевчук О.А.

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

ВПЛИВ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ РОСЛИН ІНГІБІТОРНОГО ТИПУ НА МОРФОГЕНЕЗ РОСЛИН БОБІВ КОРМОВИХ

Для успішного вирішення завдань сільськогосподарського виробництва на основі регуляції росту і продуктивності рослини, необхідні відкриття нових регуляторів, пошук і хімічний синтез інших біологічно активних речовин з вузькофункціональними властивостями та високою специфікою дії [2]. Серед вживаних в наш час у сільськогосподарській практиці синтетичних фіторегуляторів найбільш широкого поширення набули ретарданти, що обмежують ріст і підсилюють генеративні процеси [3]. Використання цих препаратів обумовлене тим, що посилення росту фітомаси при поліпшенні умов вирощування рослин за інтенсивними технологіями (оптимальні дози органічних і мінеральних добрив, зрошування, сучасні засоби захисту від бур'янів, хвороб і шкідників тощо) не завжди супроводжується пропорційним збільшенням продуктивності [4].

Створення нових високопродуктивних сортів бобів кормових та збільшення площ їх вирощування відкриває шлях до розв’язання питання рослинного білка, що є значною проблемою в Україні [1]. Метою нашої роботи було вивчення регуляції ростових процесів рослин бобів кормових сорту Візир за дії різних груп ретардантів. Обробку рослин здійснювали по висоті пагонів 10-15 см 0,5 % розчином тебуконазолу та 0,5 % розчином хлормекватхлориду до повного змочування листків. Контрольні рослини обробили водопровідною водою.

Морфологічні показники визначали кожні 10 днів, включаючи день обробки. Площу листків визначали за допомогою методу висічок.

Проведені нами дослідження впливу інгібіторів росту рослин з антигібереліновим механізмом дії триазолпохідним ретардантом тебуконазолом (EW-250) (0,5%) та онієвим ретардантом хлормекватхлоридом (ХМХ-750) (0,5%) на рослинах бобів кормових сорту Візир свідчать про суттєві зміни у морфогенезі дослідних рослин. Встановлено, що обидва препарати гальмували ріст рослин бобів кормових. Найбільш інтенсивним було гальмування за дії ретарданту з групи триазолпохідних препаратів тебуконазолу (EW-250) (0,5 %). Препарат зменшував висоту рослин бобів кормових на 15 %. При застосуванні онієвого ретарданту хлормекватхлориду (ХМХ-750) (0,5 %) відбувалося гальмування росту рослин на 9 %. Вивчення впливу ретардантів на кількість та масу листків рослин бобів кормових свідчить, що досліджувані препарати однаково впливали на дані показники. Так, за дії тебуконазолу (EW-250) (0,5 %) та хлормекватхлориду (0,5 %) маса листків у рослин бобів кормових збільшувалася на 10 % та 44 % відповідно у порівняні з контролем. Слід відмітити, що під впливом обох препаратів відбувалося зменшення кількості листкових пластинок на рослині – на 29 %.

Відомо, що важливим морфометричним показником, що суттєво впливає на продуктивність сільськогосподарських культур є площа листкової поверхні [60, 61]. За результатами наших досліджень встановлено, що ретарданти зменшували площу листкової поверхні рослин бобів кормових сорту Візир. Так, обробка рослин хлормекватхлоридом і тебуконазолом призвела до зменшення площі листкової поверхні на 29 % і 41 % відповідно.

Встановлено, що під впливом ретардантів ріст надземної частини рослин обмежується більшою мірою, ніж ріст кореневої системи. На рослинах бобів кормових сорту Візир встановлено, що застосування ретардантів практично не впливало на діаметр кореневої шийки рослин. Слід відмітити, що препарати по-різному впливали на довжину головного кореня. Зокрема, за дії (ХМХ-750) (0,5%) довжина головного кореня зменшувалася на 22 %. Однак, при застосуванні тебуконазолу (EW-250) (0,5%) даний показник зменшувався на 12 % у порівнянні з контролем. Виявлено, що застосуванні ретарданти по-різному впливали на масу кореневої системи дослідних рослин. Так, за дії хлормекватхлориду відбувалося достовірне збільшення маси коренів на 16,6%, проте за дії тебуконазолу маса коренів зменшувалася на 14,3% у порівняні з контролем. Дослідження впливу ретардантів на кількість бічних коренів у рослин бобів кормових сорту Візир свідчить, що зростання даного показника відмічалося при застосуванні усіх обох препаратів.

Таким чином, застосування ретардантів тебуконазолу (EW-250) (0,5 %) та хлормекватхлориду (ХМХ-750) (0,5 %) на рослинах бобів кормових сорту Візир зумовлювало гальмування ростових процесів, збільшувало масу листків та зменшувало площу листкової поверхні.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бабич А. О. Прояв трансгресії за основними кількісними ознаками продуктивності бобів кормових в F₂ / А. О. Бабич, С. В. Іванюк, С. І. Бабій // Корми і кормо виробництво : Міжвідомчий тематичний науковий збірник. – Вінниця. – 2010. – Вип. 66. – С. 20-24.

2. Калінін Ф. Л. Застосування регуляторів росту в сільському господарстві / Ф. Л. Калінін. – К. : Урожай, 1989. – 168 с.

3. Кур'ята В. Г. Ретарданти – модифікатори гормонального статусу рослин // Фізіологія рослин : проблеми і перспективи розвитку : в 2 т. / НАН України, Ін-т фізіології рослин і генетики, Ураїнське т-во фізіологів рослин ; голов. ред. В. В. Моргун. – К. : Логос, 2009. – С. 565-589.

4. Муромцев Г. С. Регуляторы роста растений / Г. С. Муромцев // Аграрная наука. – 1993. – № 3. – С. 21-24.