Економічні науки/13. Регіональна економіка

К.е.н., доцент Майкова Е.В.

Київська державна академія водного транспорту

ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, Україна

Проблеми легальної та нелегальної міграції в Україні

Масштаби та інтенсивність міграції населення відносяться до числа характерних явищ сучасної епохи, що самим суттєвим чином визначають стан зайнятості, ринку праці, безробіття, розвиток системи освіти тощо. В результаті гострих демографічних проблем, пов'язаних зі скороченням народжуваності та старінням населення промислово розвинених країн, створюються диспропорції на ринках праці багатьох із них. Більшість промислово розвинених країн відчувають об'єктивну потребу в залученні іноземної робочої сили. Міграція перетворюється на найважливіше джерело поповнення трудових ресурсів.

Перебудова політичних систем у багатьох країнах світу супроводжується масштабною реструктуризацією їх економічних комплексів, що продукує несприятливу економічну кон'юнктуру, призвела до збільшення числа безробітних і загострення проблем бідності.

Європа, яка раніше була експортером робочої сили, сьогодні перетворюється в імпортера. Міграційна політика розвинутих країн за останні два десятиліття була істотно переорієнтована. Якщо в попередні роки за допомогою іноземних робітників намагалися заповнити низькокваліфіковані та малопрестижні робочі місця, то поступово імміграційне законодавство західних країн було перенацілене на залучення висококваліфікованих працівників.

Специфічною ознакою трудової міграції в Україні є те, що вона набуває характеру незворотності. Якщо в 90-х роках XX ст. більшість громадян України, які виїжджали за кордон на заробітки сподівалися повернутися, то нині значна частина тих хто виїхав, повертатися не поспішає. Батьки, які виїхали і працюють за кордоном уже досить тривалий час, залучають до таких поїздок дітей [1]. Цьому рішенню сприяє непроста ситуація, що склалася на Сході країни, яка впливає на формування ринку праці, як в країні, так і за її межами.

Великих втрат економіка зазнає від «відпливу мізків», адже за міжнародними оцінками підготовка одного вченого обходиться державі в 1,5 млн. дол. Усього з початку 90-х років і по сьогодні з України емігрувало близько 7000 вчених [4].

Нині, за експертними даними МЗС України, на заробітках за кордоном нелегально перебуває понад 2,3 млн. громадян України. За різними оцінками чисельність емігрантів коливається від двох до семи мільйонів осіб. За даними Всесвітнього банку, Україна посідає четверте місце у світі серед країн-донорів, що постачають мігрантів. За цими цифрами великі втрати робочої сили, що може мати в майбутньому серйозні негативні наслідки для економічного розвитку держави [1].

Таблиця 1 - Кількість міждержавних мігрантів за громадянством
та країнами в'їзду (виїзду) у 2014 році, (осіб)

	Усього			З них громадяни України
	кількість прибулих	кількість вибулих	міграційний приріст, скорочення (–)	кількість прибулих	кількість вибулих	міграційний приріст, скорочення (–)
Усього	42 698	21 599	21 099	5 101	8 654	-3 553
у тому числі
Країни Європи	21 219	9 411	11 808	3 959	6 157	-2 198
Країни Америки	1 106	1 784	-678	255	1 082	-827
Країни Азії	16 874	9 024	7 850	863	1 410	-547
Країни Африки	3 480	1 354	2 126	22	1	21
Країни Австралії та Океанії	19	26	-7	2	4	-2

Джерело: сформовано за [3]

Громадяни України працюють у багатьох країнах світу, проте велика частка їх припадає на країни Європи і СНД. Значна частина цих потоків характеризується нелегальної циркулярної міграцією, наслідком якої є втрата для внутрішнього ринку молодого освіченого працездатного населення (середній вік трудових мігрантів 36,7 років), представники якого здатні внести найбільший внесок в економіку української держави. За оцінкою Міжнародної організації праці, нелегальні мігранти становлять від 10 до 15% загального обсягу міграційних потоків. Однак, достовірні дані про чисельність нелегальних мігрантів відсутні. Нелегальну міграцію можна пояснити низкою об'єктивних причин: вигідністю використання праці нелегальних працівників скорочення витрат на зарплату, податки і соціальні виплати, більш жорсткою експлуатацією; складністю і відносно високою вартістю процедури отримання необхідних документів; своєрідною селекцією і дискримінацією при їх видачі тощо. Більшість нелегальних мігрантів зосереджується в нижній частині соціальної піраміди. Вони працюють в тих галузях економіки, в яких корінне населення працювати не прагне.

Україна останніми рокам стає країною призначення легальних і нелегальних мігрантів. Частина міжнародних мігрантів - це такі, які не змогли виїхати в західноєвропейські країни і вимушено залишилися в Україні. Нелегальна транзитна міграція є для України відносно новою проблемою. Вона виникла у зв'язку з появою іноземців, які прибували в країну по таких каналах як туризм, транзитний проїзд, безвізовий в'їзд у службових і приватних цілях. Більшість з них, зокрема, вихідці з країн Азії та Африки, використовують географічне положення України для проникнення в країни Центральної і Західної Європи. Посилення імміграційного контролю в цих країнах супроводжується накопиченням в Україні значного контингенту нелегальних мігрантів. У той же час, Україна стала привабливою країною призначення для трудових мігрантів.

Позитивний ефект від імміграційних процесів можна збільшити в умовах скорочення масштабів нелегальної міграції, збільшення припливу в Україну легальних трудових мігрантів, легалізації нелегальних мігрантів, які проявляють добровільне бажання вийти з «тіні» та отримати право на проживання та працевлаштування. Це потребує суттєвого вдосконалення міграційної політики України на яку покладаються завдання впорядкування міграційних потоків, усунення негативних наслідків неорганізованої й неконтрольованої міграції, забезпечення умов для реалізації прав мігрантів, біженців, інтеграції тих, що прибувають в країну, в національне, соціокультурне і економічне середовище. Враховуючи демографічний спад, а також складну природу міграційних потоків політика у сфері міграції зіштовхується з двома основними проблемами: поліпшення регулювання різних міграційних потоків у країні та їх контроль, а також потреба в легальній трудовій імміграції для задоволення потреб української економіки.

Міжнародна міграція є неминучим явищем, яке приносить економічні вигоди як відправляючим, так і приймаючим країнам, але в той же час породжує важкі проблеми. Багато соціально-економічних наслідків нелегальної міграції ще не з'ясовані. Результативність міграційної політики залежить не тільки від ефективності прийнятих державою заходів, але і від соціального досвіду населення, його менталітету, а також від політичної ситуації, яка склалася на сьогодні. Для проведення ефективної міграційної політики, необхідно щоб цілі, концепції та програми були збудовані у відповідності зі стратегією розвитку держави в цілому та її регіонів, а також з урахуванням інтересів і прав, як груп населення, так і окремої людини. Оскільки міграційна політика є прерогативою не тільки держави, але й її суспільних інститутів, тому тільки спільними зусиллями всіх суб'єктів можна досягти позитивних результатів [2].

Література:

1. Астахова О.В. Трудова міграція та її соціально-економічні наслідки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ndl-sd.ipk-dszu.kiev.ua.

2. Гарас Л.Н. Тенденции и социально-экономические последствия нелегальной миграции в Украине / Л.Н. Гарас // Зб. наук. пр. Серія: Філософія. Вісник СевНТУ. - Севастополь, 2013. - Вип. 141. – С. 25-30.

3. Офіційний сайт Державної служби статистики [Електронний ресурс] / Демографічні показники «Населення України». – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

4. Яценко Л.Д. Ризики поширення та шляхи мінімізації тіньової зайнятості в Україні [Електронний ресурс] /Л.Д. Яценко, Л.М. Якушенко // Відділ соціальної політики. Серія «Соціальна політика» № 23. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/tinyova_zaynatist-71558.pdf.