Экономические науки/5. Управление трудовыми ресурсами

Студентка 5-го курсу Мітяшкіна В. Д., к. н. держ. упр. Круглов В. В.

Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

Корпоративні конфлікти та методи їх профілактики

Проблема конфлікту інтересів учасників корпоративних відносин виникає в момент прийняття рішення про створення корпорації і «супроводжує» всю її подальшу діяльність. Незважаючи на те, що корпоративні конфлікти мають об'єктивну основу, їх високий рівень згубний для корпорації. Компанії, які роздираються внутрішніми протиріччями не привабливі для інвесторів і є легкою здобиччю для рейдерів.

Разом з тим розробка та впровадження системи заходів щодо попередження та врегулювання конфліктів у корпорації – це складні та багатоаспектні завдання.

Під корпоративними конфліктами (війнами) слід розуміти боротьбу у сфері корпоративного бізнесу за переділ власності і сфер впливу, здійснювану як законними, так і незаконними способами. Одним з найважливіших завдань корпоративного управління є зниження ризиків корпоративних конфліктів [3].

Виявляється, що при виробленні загальних прийомів і принципів подолання корпоративних конфліктів слід насамперед враховувати, що в їх основі лежать об'єктивні протиріччя інтересів учасників корпорації. Чим складніше корпоративна структура, тим більше не співпадаючих, а то і взаємовиключних інтересів і цілей, тобто більше джерел для корпоративних конфліктів. До тих пір, доки не ліквідована проблемна ситуація, основа для конфлікту залишається.

Представляється також, що кожна превентивна міра буде ефективною тільки при розгляді певного типу корпоративного конфлікту. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність класифікації корпоративних конфліктів і виявлення особливостей кожного типу.

Визначити всі випадки корпоративних конфліктів не представляється можливим. Сконцентрувавши увагу на типових інтересах учасників корпорації, можна виділити чотири основні типи корпоративних конфліктів:

• між корпорацією і її учасниками;

• між учасниками корпорації;

• між органами управління корпорацією і її учасниками;

• між органами управління корпорацією.

Забезпечення корпоративної безпеки бізнесу методами корпоративного управління - це створення навколо бізнесу «правового та управлінського частоколу», що знижує ризики зовнішнього агресивного захоплення, а також створення всередині бізнесу своєрідної системи стримувань і противаг. Досягається це, насамперед, шляхом грамотного використання диспозитивних норм корпоративного законодавства [2].

Практика свідчить про те, що превентивні захисні заходи обходяться в рази дешевше, ніж вихід з корпоративного конфлікту, якщо він вже почався. Стандартними заходами, можна вважати наступні способи профілактики та забезпечення корпоративної безпеки:

1. Проведення корпоративного аудиту (аудиту корпоративного управління) з метою виявлення «гнилих дощок» в конструкції компанії, готових провалитися.

2. Розробка та прийняття «захисного» варіанту статуту компанії, мінімізуючого можливість зовнішнього агресивного захоплення і внутрішньокорпоративного конфлікту.

3. Зв'язування, консолідованого контрольного пакету акцій (насамперед у ПАТ) з метою недопущення його дроблення.

4. Об'єднання великих пакетів акцій контролюючих акціонерів та узгодження їх дій за допомогою акціонерної угоди.

Корпоративний аудит включає в себе експертизу статутів та внутрішніх документів компанії та її дочірніх і залежних господарських товариств, перевірку протоколів загальних зборів акціонерів (учасників), засідань Ради директорів і Правління (особливо з питань, пов'язаних з корпоративним управлінням). Перевіряється наявність в компанії документів, передбачених законодавством, перевіряються операції з цінними паперами (частками участі в статутному капіталі). Аналізуються правильність ведення реєстру акціонерів та дотримання вимог законодавства щодо розкриття інформації, а також ряд інших моментів.

При підготовці «захисного» статуту компанії слід мати на увазі, що структура статуту повинна бути зручною для роботи. Не слід перевантажувати статут імперативними нормами, в той же час всі диспозитивні норми повинні бути прописані дуже ретельно і не давати можливості двоякого тлумачення. Доцільно передбачити можливості для маневру з цінними паперами АТ (додаткова емісія) і з майном АТ (внесення вкладів у майно, до того ж за «кривими» схемами). Формування виконавчих органів АТ доцільно віддати в компетенцію Ради директорів. Порогові значення для прийняття рішень на загальних зборах учасників АТ повинні випливати з структури статутного капіталу АТ. Необхідно ретельно продумати склад норм, що обмежують компетенцію виконавчих органів. Повинна бути можливість оперативного призупинення повноважень керуючої організації або керуючого. У АТ дуже важливо правильно прописати механізм відчуження часток у статутному капіталі, а також перехід часток в порядку спадкування і правонаступництва [1].

Технологія «цементування» контрольного пакету акцій припускає внесення пакетів акцій, що належать членам контролюючої групи, в статутний капітал контролюючої компанії. Обмеження на рух часток участі в статутному капіталі підприємства залежить від складу, особливостей і перспективи розвитку контролюючої групи. Механізм та способи голосування на загальних зборах учасників контролюючої компанії повинні визначатися цілями забезпечення корпоративної безпеки та особливостями корпоративного управління в групі. Формування Ради директорів у АТ та розподіл повноважень між Радою і загальними зборами учасників залежить від кількості учасників та їх «вагових категорій».

Висновок акціонерної угоди доцільно у ПАТ, в якому кількість акціонерів не дозволяє реорганізуватися в ТОВ, а також для того, щоб не проходити складну і дорогу процедуру, пов'язану з придбанням великих пакетів акцій (понад 30%). Акціонерна угода - це також своєрідне «цементування» контрольного пакету акцій, але тільки за допомогою договору. В угоді необхідно передбачити узгоджене висунення кандидатів до органів АТ та консолідоване голосування на загальних зборах акціонерів. Доцільно ввести заборону або обмеження на відчуження акцій третім особам, на заставу акцій третім особам, а також особливий режим спадкування акцій (призначення виконавців заповіту, прийняття спадкоємців в акціонерну угоду та ін.). Треба передбачити варіанти із заміною Генерального директора у разі форс-мажорних обставин, а також узгоджені дії у разі вимушеної реорганізації АТ. В акціонерній угоді необхідно ввести дуже жорсткі способи забезпечення виконання зобов'язань і міри відповідальності сторін у разі порушення угоди.

Таким чином, використовуючи дані заходи по запобіганню корпоративних конфліктів можна домогтися мінімізації корпоративних конфліктів та найскорішого рішення у випадку їх виникнення.

Література:

1. Беляев Д. А. Интересы акционерного общества и понятие недобросовестности директоров // Д.А. Беляев.: Законы России №5, 2009.–87-92 с.

2. Гританс Я. М. Корпоративные отношения: Правовое регулирование организационных форм // Я. М. Гританс М .: Волтерс Клувер, 2005. – 160 с.

3. Пустиннікова Ю. М. Взаємодія власників і менеджерів: можливості управлінського рішення конфліктів.: Журнал для акціонерів, 2003. №4.