Пивоваров Костянтин Володимирович

к.держ.упр., докторант Академії муніципального управління

 

Нормативно-правове забезпечення організації контролю в сфері державного управління

У ході аналізу проблематики системи контролю в державному управлінні України доводиться констатувати, що сьогодні питання про державний контроль не є врегульованим чинним законодавством України. Безсумнівно, існують багаточисельні  закони, підзаконні норма­тивно-правові акти, які тією чи іншою мірою регламентують здійснення державного контролю, проте наразі відсутній Закон «Про державний контроль в Україні». Зокрема, не визначено єдиного підходу до вирішення питання про форми проведення контрольних заходів у різних галузях і сферах державного життя, про юридичні наслідки контролю, періодичність проведення контрольних заходів на підприємствах різних форм власності, а також у державних установах тощо. Відсутність єдиних стандартів та методик здійснення контрольної діяльності призводить до розбіжностей у діях контрольних органів всіх рівнів та юридичного забезпечення лише окремих видів контролю в державному управлінні України.

На сьогоднішній день одним із недоліків чинного українського законодавства є ототожнення контролю та нагляду, відсутність чіткого понятійного апа­рату. Визначеність у цих питаннях не лише показник достатньої правової куль­тури юридичної думки в державі, але й можливість вирішення суто практич­них проблем: спрощення роботи з нормативною базою, зменшення помилок і зловживань у діяльності органів державної влади тощо.

Однак, в нормативно-правових актах України регламентується сутність та зміст загальних повноважень контролюючих органів, а саме: проведення перевірки діяльності підконтрольного суб’єкта на предмет відповідності здійснюваної діяльності встановленим вимогам і умовам; подання запитів й одержання від підконтрольного суб’єкта необхідних пояснень та довідок з питань, що виникають під час проведення контрольних перевірок; вимагання від підконтрольного суб’єкта створення відповідних умов для проведення контрольної перевірки; складання на підставі результатів перевірок актів (протоколів) із зазначенням виявлених порушень, якщо такі порушення були виявлені; винесення рішень, відповідно до яких на підконтрольного суб’єкта покладаються обов’язки щодо усунення виявлених порушення; вимагання від підконтрольного суб’єкта надання інформації про усунення ним виявлених порушень.

У зв'язку з необхідністю пере­будови контрольних функцій задля створення дієвої, ефективної та життєздатної державної системи було затверджено «Концепцію розвитку державного внутріш­нього фінансового контролю на період до 2017 року», яка передбачає системне вдосконален­ня діяльності органів державного сектору за допомогою внутрішнього фінансового контролю.

Нині зміни, започатковані Концепцією, запроваджу­ються через затвердження окремих законів і нормативно-правових актів, а саме: створено підрозділи внутрішнього аудиту, розроблено підходи до його організації та прове­дення, сформовано вимоги до кадрового забезпечення. Проте прийняття законів не завжди впливає на якість формування системи державного фінансового кон­тролю, а розмежування основних принципів контролю не дає змогу зрозуміти його цілісність. Тому ос­новні засади формування системи державного фінансово­го контролю мають бути відображені в головному законі про бюджетну систему.

Відтак, для покращення стану державного фінансового контролю ми пропонуємо: розробити і прийняти нову редакцію Бюд­жетного кодексу України, яка повинна містити основні контрольні засади (визначення об'єкта та предмета кон­тролю, його принципів і типів, способів проведення), за­вдяки чому буде розширено термінологічний апарат та ба­зові питання державного фінансового контролю, розкрито сутність й основні вимоги для його виконання; законодавчо закріпити у практичній діяльності Рахункової палати новий ме­тод контролю – аудит ефективності, який має бути зосе­реджений не лише на ефективності використання державних фінансів, а й на ефективності їх утворення.

Прагнення України до створення інтегрованої інформаційно-аналітичної сис­теми контролю зумовили зміни державного внутрішнього контролю в країні у напрямі інтеграції до міжнарод­ного простору. В свою чергу, адаптація вітчизняної сис­теми державного контролю до принципів ЄС зумовлює необхідність удосконалення нормативно-право­вої бази, зокрема прийняття Закону України «Про державний контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб». 

Загалом, формування уніфікованої системи норм та стандартів є одним з першочергових завдань реформування системи контролю в державному управлінні України.

Таким чином, можна стверджувати про необхідність удосконалення чинного законодавства з питань реалізації контрольних повноважень різними державними органами, оскільки зазначені органи наділені подвійним завданням: забезпечити законність та дисципліну при здійсненні юридично значимої підконтрольної діяльності суб’єктами права, не порушуючи при цьому балансу інтересів громадян, суспільства та держави.

Нормативно-правову базу режиму державного контролю повинні складати Закони України, які визначатимуть систему органів, покликаних здійснювати державний контроль, їх повноваження, права і обов’язки, методи контролю, процедуру. Отже, це мають бути нормативно-правові акти, що окреслюють компетенцію контролюючих органів, посадові інструкції, технічні правила та інші, за дотриманням яких здійснюється контроль.