Сухомлин Ігор Сергійович

Національний авіаційний університет, Україна

Безпека прикладних служб Інтернету

Електронна пошта є одним із основних і найпопулярніших сервісів у комп'ютерних мережах. Програму електронної пошти первісно було створено для передавання текстових повідомлень, але завдяки зручності цього сервісу виникла потреба в розширенні його функціональних можливостей. З повідомленнями електронної пошти можна передавати не лише текст, але й вкладення, якими можуть бути майже будь-які файли (фактично, обмеження накладаються лише на розмір вкладень).

У корпоративних мережах система електронної пошти забезпечує переважно внутрішній та зовнішній обмін інформацією. Але у багатьох випадках функції цього сервісу є значно більшими. Електронну пошту можна використовувати, наприклад, як компонент системи документообігу і навіть як транспортний протокол корпоративних застосувань або як засіб утворення інфраструктури електронної комерції.

Архітектура системи електронної пошти

Щоб мати змогу користуватися електронною поштою, необхідно створити на певному сервері поштову скриньку, яка здебільшого реалізується у вигляді одного великого текстового файлу (поштового файлу). Доставлення повідомлення користувачу полягає у дописуванні цього повідомлення в кінець файлу. Для того щоб прочитати повідомлення, користувачу доведеться застосувати спеціальне програмне забезпечення.

Головною проблемою в реалізації системи електронної пошти є доставляння повідомлень, яке передбачає модифікацію файлу користувача — одержувача повідомлення. Відтак доставлення не можна довірити будь-якому користувачу мережі. Відправлення повідомлень і їх передавання мережею може бути здійснене за різними протоколами, але найчастіше використовують SMTP (Simple Mail Transfer Protocol - простий протокол передавання пошти). Цей протокол реалізують поштові SMTP-сервери. Як альтернативу (хоча вже й застарілу) можна назвати протокол UUCP.

Найчастіше використовують такі SMTP-сервери, як Sendmail, Smail, MMDF та PP. Найпопулярнішим SMTP-сервером в UNIX є Sendmail, написаний Еріком Олманом (Eric Allman). За даними компанії Sendmail, Inc., відкриті та комерційні версії програми Sendmail сьогодні функціонують на серверах, що становлять більше ніж 35 % від усіх серверів Інтернету, забезпечуючи доставлення понад 65 % повідомлень електронної пошти у світі.

Найголовнішим компонентом системи електронної пошти, безумовно, є агент пересилання. Функції інших компонентів можуть виконувати сторонні програми. Слід зауважити, що в ролі агента пересилання замість Sendmail можна також використовувати інші програми; всі вони мають спільну назву агенти пересилання пошти (Mail Transfer Agents, MTA). Таким чином, можна сказати, що агент пересилання пошти — це програма, яка реалізує протокол пересилання електронної пошти (протокол SMTP).

Користувач має можливість підключитися безпосередньо до сервера кінцевого одержувача, для того щоб помістити лист у його поштову скриньку. Але у багатьох випадках значно надійніше застосовувати сервери пересилання пошти.

Є транзитні сервери та спеціалізовані, останні призначені для відправлення пошти клієнтами.

Для читання пошти користувач може підключитися до сервера, на якому знаходиться його поштова скринька, у традиційний спосіб (за протоколами Telnet, SSH або, навіть, скориставшись FTP) і отримати доступ до свого поштового файлу. Є спеціальні програми, які читають пошту на сервері та навіть розміщують її по локальних каталогах цього сервера (mail, pine, elm). Агент користувача Send-mail також здатний виконувати цю функцію (хоча з міркувань безпеки дозволяти користувачам такий доступ до Sendmail через мережу було б неправильно). Крім того, доступ до поштової скриньки можна організувати через веб-службу.

В електронній пошті є також інший підхід. Користувач застосовує спеціальну програму — поштового клієнта, що здійснює доступ до сервера за спеціальними протоколами читання електронної пошти, серед яких найпоширеніші POP (Post Office Protocol) та ШАР (Internet Mail Access Protocol).

Отже, у пересиланні та доставлянні електронної пошти ключову роль відіграють програми-агенти, спілкування з якими (і їх спілкування між собою) здійснюється за протоколом SMTP. Слід звернути увагу на одну важливу особливість цього протоколу. Він передбачає дуже просту ідентифікацію і не передбачає автентифікації. Тобто агенти пересилання пошти фактично не перевіряють, хто цю пошту передає. На час створення протоколу це видавалося прийнятним, оскільки протокол SMTP забезпечує саме передавання пошти, і тому спроби неавторизованого доступу за цим протоколом ніяк не порушують конфіденційності та цілісності даних. Але з розвитком Інтернету почали з'являтися проблеми: «засмічення» електронної пошти некорисними і небажаними повідомленнями, розсилання повідомлень, що містять шкідливі програми, та відправлення повідомлень від імені інших користувачів.

Література:

1. Грайворонський М.В., Новіков О.М. Безпека інформаційно-комунікаційних систем // Київ: BHV, 2009.

2. http://ww.lektsii.com/3-108641.html

3. http://www.slideserve.com/howe/4361350

4. http://2psk.ru.392759.lektsii.com/1-39472.html

5. http://oplib.ru/random/view/1227268