Степанова Аліна Валеріївна

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького, Україна

ФОРМУВАННЯ МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНО-ДИДАКТИЧНИХ ІГОР

Дошкільний вік – первісний щабель, на якому відбувається знайомство дитини з елементарними основами музичного мистецтва. Основне завдання музичного керівника – долучити дошкільника до дивовижного і прекрасного світу музики, навчити розуміти цей світ і насолоджуватися ним, розвивати музично-творчі здібності дошкільників, допомогти через художнє сприйняття музичних образів усвідомити зв’язок музичного мистецтва з навколишнім світом, сформувати і виховати морально-естетичне ставлення до нього, прагнення активно, творчо співпереживати сприймане [1 , с. 52].

У психології здібності розглядаються як «індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої, в основному такі, які мають відношення до успішності виконання тієї чи іншої діяльності» [2, с. 42]. Виникаючи на основі задатків, здібності розвиваються в процесі і під впливом діяльності, яка вимагає від людини певних здібностей. І.С. Якиманська підкреслює: «Оскільки структура будь-якої здатності складна і багатогранна, не всі її складові, що мають різну природу, розвиваються одночасно і однаково. Отже, тільки «своєрідна ієрархія цих структур, наявність багатих компенсаторних механізмів» визначають у кожному окремому випадку зміст здібності і шляхи її формування» [3, с. 30].

У музично-педагогічній практиці під основними музичними здібностями маються на увазі зазвичай наступні три: музичний слух, почуття ритму і музична пам’ять. Б.М. Теплов розділяє поняття музичний слух на поняття звуковисотний слух і тембрових слух. Як основні музичні здібності, які становлять ядро музикальності, автор приймає ті, що пов’язані зі сприйняттям і відтворенням звуковисотного і ритмічного руху. Такими є музичний звуковисотний слух і відчуття ритму [2].

Музика – явище цілісне і структурне. Вона складається з мелодії і гармонії, в які входять декілька або безліч організованих звуків. Тому мелодійний і гармонійний слух – це відповідно прояв слухових здібностей по відношенню до мелодії і гармонії. Прояв же музично-слухових здібностей до сприйняття і осмислення всього музичного твору чи окремих великих його частин називають архітектонічним слухом.

Аналізуючи основні форми музичного слуху, мелодійний і гармонійний, Б.М. Теплов дійшов висновку, що в основі лежать дві здібності: відчуття ладу, яке називають перцептивним або емоційним компонентом музичного слуху, і здатність музичного слухового уявлення, яку називають репродуктивним або слуховим компонентом музичного слуху [2]. Таким чином, музичний слух не можна розглядати як єдину здатність. Він є поєднанням, принаймні, двох основних здібностей.

Знання вікових особливостей дітей дошкільного віку дає можливість педагогу знаходити більш ефективні способи управління психічними процесами дитини, в тому числі і її музичним розвитком. Ранні і яскраві успіхи дітей у виконавській музичній діяльності кожен раз дозволяють думати, що ми маємо справу з явищем рідкісним, винятковим. Але є підстави припускати, що здатність до сприйняття музичного твору також не завжди знаходиться в прямій залежності від віку. Терміни початку музичного розвитку і виховання треба шукати в передумовах виникнення певного ставлення до музики, появі емоційної та слухової чуйності [1].

На початку перших місяців життя (перший віковий етап – немовлячий) музичне звучання впливає на дитину чисто імпульсивно, викликаючи реакцію пожвавлення або спокою. Це підтверджує необхідність раннього музичного виховання, і в першу чергу розвитку сприйняття, тому що діти ще не готові до інших видів музичної діяльності. У ранньому дитинстві у дитини виникає прагнення до музичної діяльності, малюк відчуває інтерес до руху під музику, до співу. Все це виступає як передумова до музичної діяльності. Наступний віковий етап – власне дошкільне дитинство (3 – 7 років). Дитина проявляє велике прагнення до самостійності, до різноманітних дій, у тому числі і до музичної діяльності (якщо для цього створені необхідні педагогічні умови). У дітей з’являються музичні інтереси, іноді до якогось з видів музичної діяльності або навіть до окремого музичного твору. У цей час відбувається становлення всіх основних видів музичної діяльності: сприйняття музики, спів, рух, а в старших групах – гра на дитячих музичних інструментах, музична творчість.

Характерні риси вікових особливостей музичного розвитку дітей: по-перше, рівень музичного розвитку знаходиться в залежності від загального розвитку дитини, від формування її організму на кожному віковому етапі. При цьому важливо виявити зв’язки між рівнем естетичного ставлення дітей до музики (до музичної діяльності) і рівнем розвитку музичних здібностей. По-друге, рівень музичного розвитку дітей різного віку залежить від активного навчання музичної діяльності відповідно до змісту програми. Головне, діти отримують досвід слухання.

Література:

1. Ветлугина Н.А. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду [Текст] : учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Н.А. Ветлугина, А.В. Кенеман. – М. : Просвещение, 1983. – 276 с.

2. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей : избранные труды: в 2 т. / Б.М. Теплов. – М., 1985. – Т.1. – 196 с.

3. Якиманская И.С. Технология личностно-ориентированного обучения в современной школе / И.С. Якиманская. – М. : Сентябрь, 2000. – 176 с.