УДК 681.3.06. 31

ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ХІМІЇ В МЕДИЧНОМУ ВУЗІ

к.б.н. Велика А. Я., к.х.н. Стаднійчук Р. Ф.

Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», кафедра медичної та фармацевтичної хімії

Резюме. Сучасні методи викладання хімії у вищій школі сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу. Вони дозволяють студентам: зробити засвоєння знань більш доступним; навчитись формулювати власну думку, правильно її висловлювати, доводити свою точку зору, аргументувати й дискутувати; вміти слухати іншу людину, поважати альтернативну думку; моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через  включення в різні життєві ситуації та переживати їх; вчитись будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу; аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу; знаходити спільне розв’язання проблеми; розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Ключові слова: медичний вуз, хімія, студенти, навчальний процес, викладання.

      Вступ. Невід’ємною частиною науково-природничої освіти лікаря є хімія, яка відіграє важливу роль в розвитку сучасних напрямів медицини. Знання хімії повинні забезпечувати якісно новий етап в управлінні  явищами життя. Ще в 1751 році М.В. Ломоносов наголошував на тому, що  «…медик без достатнього пізнання хімії досконалим бути не може»( «…медик без довольного познания химии совершенен быть не может…»).

      Основна частина. Наука хімія   має  велике значення у розвитку фармації та медицини. Людина  почала застосовувати лікарські засоби дуже давно, кілька тисячоліть тому. Древня медицина  практично цілком ґрунтувалася на лікарських рослинах, і цей підхід зберіг свою привабливість до наших днів. Безліч сучасних лікарських препаратів містять речовини рослинного походження чи хімічно синтезовані сполуки, ідентичні тим, які можна знайти в лікарських рослинах. Один із самих ранніх , що дійшли до нас, був  трактат написаний древнєгрецьким лікарем Гіппократом у ІV столітті до нашої ери. З давніх-давен алхіміки неодноразово робили спроби втрутитися в медицину і часто і лікар, і хімік сполучалися в одній людині.

        Можна навести ще безліч прикладів, які доводять необхідність медикам добре володіти закономірностями цієї науки – хімії. Виходячи з цього видно, яким важливим питанням є питання про методи донесення знань хімії людьми, які за це взялися (зробили це своєю спеціальністю і завданням) і засвоєння їх людьми, які вибрали своїм призванням медицину. При вивченні хімії необхідно враховувати біосоціальну природу людини. Вивчення любої теми курсу повинно включати соціальні сторони існування людини, її спосіб життя, культуру харчування, відношення до свого здоров’я і природи в цілому, тобто треба привчати студентів до саморефлексії відносно свого існування і це завдання має стати ціновою установкою хімічної освіти студентів. Адже кожна людина зацікавлена  в збереженні життя на землі, попередженні катастроф і вирішенні глобальних проблем цивілізації.

       Викладання хімії у вузі повинно відрізнятися від шкільного не тільки широтою охоплення матеріалу, але насамперед глибиною його розгляду; вузівський курс повинен бути курсом вищої хімії, що читається на науковій основі. Сьогодні хімія допомагає медицині у боротьбі з хворобами. Ефективність засвоєння студентами навчальної інформації прямо залежить від ступеня активації та їх залучення до процесу навчання.

      Процес навчання починається із здивування. Ще письменник Л.М. Толстой казав «Хочеш науково виховати ‑ учня люби свою науку і знай її. І учні полюблять і тебе, і науку, і ти виховаєш їх. Але коли сам не любиш її, то скільки б ти не примушував учити, наука не справить виховного впливу. Обгрунтуй необхідність даного розділу чи  теми для майбутньої професії і ти завоюєш увагу слухачів».

         Хоч  і дотепер  ще не розроблена цілісна концепція вивчення хімії в медичному вузі, адекватна сучасним вимогам і тенденціям розвитку хімічної освіти й вищої медичної школи, а також логіці науки й навчання [1, c. 128]. Підготовка майбутніх фахівців  здійснюється різними методами: монологічним і діалогічним викладом знань, евристичною бесідою й пошуковою самостійною роботою студентів, навчальними дослідженнями.

      Сучасного студента вже неможливо зацікавити використанням стандартних відомих методів. Адже студенти можуть досить легко знайти відповідну інформацію та відповіді на питання, які поставив викладач. Тому вони більше прагнуть обговорити цю інформацію, послухати думку своїх колег-студентів, Чим більше студент буде прагнути глибше вивчити те чи інше питання, тим вище у нього буде масив знань, тим вище буде якість його освіти зрозуміти інші підходи до означеної проблеми [3, с. 368].

Поганий вчитель підносить істину, хороший - вчить її знаходити Принцип «вивчив –відповів» повинен бути вилучений з вищої школи [5,с. 364]. Система розвивального навчання висуває нові вимоги до діяльності викладача, який реалізує дану систему на практичних заняттях. Для цього викладач повинен ставити перед студентами такі ситуації, щоб  вони на основі знань по даній темі вирішували їх. Матеріал можна вважати вивченим, якщо студент, користуючись ним, навчився розв’язувати ряд завдань і задач по темі.  Викладач під час проведення практичного заняття з  хімії організовує пошукову діяльність кожного студента, спрямовану на здобуття знань, проектує його особистісний інтелектуальний розвиток. Студент перестає бути об’єктом навчання, а стає активним учасником навчального процесу. У рекомендаціях та інструкціях до практичних занять студентам слід пропонувати розділи «Поміркуйте», «Поясніть», «Дайте характеристику» тощо. Змінюється структура практичного заняття в системі розвивального навчання. Викладач не повідомляє мету заняття, а пропонує розв’язати ситуаційні завдання, причому обов’язково доступні студентам [4, с. 25].

          Навчальні проблеми легко виявляються при встановленні зв'язків між теоріями та фактами, між теоріями та поняттями, між окремими поняттями і т. д [2, с. 8]. Наприклад, при викладанні фармацевтичної хімії можна запропонувати таку ситуацію: формулу лікарського препарату, на основі  його  хімічної будови вибрати методи ідентифікації, кількісного визначення, можливі області застосування. Користуючись знаннями з аналітичної, органічної, фізичної хімії знайти спільне  з іншими лікарськими засобами.

З неорганічної хімії при вивченні хімічних елементів можна поставити такі ситуаційні питання: на основі яких ознак елементи займають те чи інше місце в періодичній системі, від чого залежить зміна властивостей по групах і періодах, чому одні елементи утворюють основи, інші-кислоти, для якої мети  (для чого?)  ‑ медику чи фармацевту потрібні  ці  знання. Проблема, чому одні речовини є електролітами, а інші – ні, виникає під час встановлення зв’язку між теорією будови речовини і виявленим фактом різної поведінки речовин у розчині. Проблеми пояснення властивостей речовин на основі їх будови, висновок про будову речовини на основі її властивостей виникають під час установлення зв’язків між теорією будови речовини та системою понять про речовину.

З органічної хімії  під час методичного аналізу теми "Вуглеводні", студенти насамперед розкривають структурні елементи її змісту, встановлюють між ними зв’язки. На цій основі вони самостійно визначають проблеми й формулюють проблемні запитання, які щодо електронної будови та хімічних властивостей аренів можуть бути такими:

- Чому, маючи за складом молекули досить виражений ненасичений характер, бензен С6Н6 виявляє реакції, не властиві ненасиченим сполукам?

- Як слід розуміти термін "ароматичний зв’язок"?

- Чому на відміну від ненасичених сполук при взаємодії з електрофільними реагентами бензен більш схильний не до реакції приєднання, а заміщення?

- Чому толуен на відміну від бензену активніше вступає в реакцію нітрування, а на відміну від метану легко окиснюється?

- Чому замісники І роду (за винятком галогенів) спрямовують заміщення в ароматичному ядрі головним чином в орто- та пара-положеннях, а замісники ІІ роду – переважно в мета-положеннях?

         Або при  вивченні тем «Реакційна здатність гідроксильних і карбонільних сполук» можна  запропонувати  такі  пакети ситуаційних запитань: Застосування спиртів і фенолів в медицині; етанол як наркотичний засіб; ендогенний та екзогенний етанол; токсична дія етанолу і метанолу на організм і особистість; багатоатомні спирти ─ замінники цукру в дієтичному  харчуванні; застосування гліцерину в медицині, побуті, при  виготовленні косметичних засобів; токсичність альдегідів; синтетичні миючі засоби, способи нейтралізації їх.

        Відповіді на такі завдання, досліджені самим студентом, сформує у нього професійну зацікавленість, внутрішнє спонукання на здобуття знань, спроектує його інтелектуальний розвиток. Посильність таких задач дає підґрунтя для створення так званої «ситуації успіху». Але серед запропонованих завдань обов’язково повинно бути таке завдання, вирішення якого не можливе без нових знань. Це зумовлює особливу ситуацію – «ситуацію інтелектуального конфлікту», яка вимагає від студента конкретних дій щодо виходу з неї. Студент у таких умовах самостійно формулює власну навчальну задачу і планує навчальну діяльність. Такий тип навчального (практичного) заняття можна віднести до «Заняття постановки навчальної задачі».

      Для вирішення пошукової діяльності студентів викладач пропонує утворити три- чотири  експертні групи групи студентів по 3-4 людини. Кожній групі пропонується декілька інформаційних пакетів. Попрацювавши послідовно з кожним( відповівши на питання і виконавши запропоновані завдання), групи проводять презентацію своєї роботи, демонструють результати проведених дослідів і роблять відповідні висновки. При вивченні хімічних властивостей студенти проводять лабораторні досліди використовуючи методичні вказівки. Потім слухаються презентації інших підгруп, студенти  і викладач задають питання доповідачам.  На останньому етапі роботи виробляється позиція по всіх питаннях всієї студентської групи. Викладач підбиває підсумки роботи всіх підгруп.

      Для того щоб відповісти на задані питання і виконати завдання, які вимагаються, студенти повинні обмінятися думками, провести дискусію, доповнити проблему, користуючись любими джерелами інформації, включаючи консультацію викладача. В кінці заняття кожний студент отримує індивідуальне завдання, яке включає основні питання теми. Під час пізнавальної роботи , дискусій з того чи іншого питання, обговорення окремих питань, виконання лабораторної роботи  праця студента оцінюється викладачем певною кількістю балів. Після виконання підсумкового завдання виставляється оцінка роботи студента на занятті.

         Для того,  щоб активізувати діяльність студентів викладач повинен:

 1.  Представити тему, план  заняття.

 2. Підготувати систему пізнавальних завдань, що виконуються на основі тестів або дослідів.

3. Допомагати у розв’язуванні завдань.

4. Підведення підсумків і обговорення результатів у загальному колі.

5. Самооцінювання діяльності групи і окремих студентів, застосування таких технологій як незакінчене речення, дерево рішень, мікрофон тощо .

6. Оцінювання ефективності заняття та діяльності окремих студентів. Аналіз викладачем досягнень і діяльності окремих студентів .

     Таким чином, сучасні методи викладання хімії у вищій школі сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу. Вони дозволяють студентам: зробити засвоєння знань більш доступним; навчитись формулювати власну думку, правильно її висловлювати, доводити свою точку зору, аргументувати й дискутувати; навчитись слухати іншу людину, поважати альтернативну думку; моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через  включення в різні життєві ситуації та переживати їх; вчитись будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу; аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу; знаходити спільне розв’язання проблеми; розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

       Висновок. Використання інтерактивних методів при викладанні хімії в медичних вузах дозволяє реалізувати ідею співробітництва тих, хто навчає і тих, хто навчається, вчить їх конструктивній взаємодії, сприяє оздоровленню психологічного клімату на занятті, створює доброзичливу атмосферу.

      Такі заняття сприяють мотивації, активації, формуванню вміння оцінювати різні ситуації, світогляду, інформаційної компетентності учасників навчального процесу, формування негативного відношення до шкідливих звичок, розумінню і усвідомленню їх впливу на здоров’я людини, на майбутнє людства, на усвідомлення життя як найвищої цінності в межах біофілософського  погляду.

PECULIARITIES OF TEACHING CHEMISTRY IN MEDICAL HIGHER EDUCATIONAL ESTABLISHMENT

Velyka A.YA., Stadnichuk R.F.

Modern methods of teaching chemistry in high school promote intensification and optimization of the educational process. They allow students the following: to make learning more accessible; to learn how to form their own opinion, present it correctly,  prove this point of view, argue and debate; to be able to listen to the other person, respect alternative views; to model different social situations, enrich their own social experience through inclusion in various life situations and experience them; to learn how to build constructive relations in the group, determine their place in it, avoid conflicts, resolve them, find a compromise, strive for dialogue; to analyze training information and creative approach to learning; to find a joint solution of the problem; to develop the skills of project activities, independent work, creative work.

Keywords: medical higher educational establishment, chemistry, students, the learning process, teaching.

ОСОБЕННОСТИ ПРЕПОДАВАНИЯ ХИМИИ В МЕДИЦИНСКОМ ВУЗЕ

к.б.н. Великая А. Я., к.х.н. Стаднийчук Р. Ф.

Резюме. Современные  методы преподавания химии в высшем учебном заведение способствуют интенсификации и оптимизации учебного процесса. Они позволяют студентам: сделать усвоение знаний более доступным, научиться формулировать собственное мнение, правильно его выражать, отстаивать свою точку зрения, аргументировать и дискутировать; уметь слушать, уважать альтернативное мнение, моделировать различные социальные ситуации, обогащать собственный опыт, включаясь в различные жизненные ситуации и переживать их; учиться строить конструктивные отношения в группе, определять свое место в ней, избегать конфликтов, уметь разрешать их, искать компромиссы, стремиться к диалогу; анализировать начальную информацию, творчески подходить к усвоению учебного материала; находить общее разрешение проблемы; развивать навыки проектной деятельности, самостоятельной  роботы, выполнение творческих работ.

Ключевые слова: медицинский вуз, химия, студенты, преподавание, учебный процесс.

Література:

1. Інтерактивне навчання на уроках хімії / Упоряд. Г. Мальченко, О. Каретникова. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. – 128 с.

2. Корсакова О.К., Трубачова С.Е. До проблеми змісту сучасної шкільної освіти // Біологія і хімія в школі. – 2002. – №6. – С. 8-11.

3. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. – К.: Просвіта; 2000.-368с.

4. Стратегія реформування освіти в Україні: рекомендації з освітньої політики. – К.: Вид-во «К.І.С.», 2003. – С. 25-26.

5. Химинець В.В., Інноваційна освітня діяльність. – У.: Інформаційно-видавничий центр ЗІППО,  2007. – 364с.