Право/ Криминалистика и судебная медицина

Черепанова А.В.

Запорізький національний університет, Україна

Особливості тактики проведення освідування неповнолітніх осіб

На даному етапі розвитку нашої держави одним із пріоритетних її завдань є захист прав та інтересів громадян, зокрема життя і здоров’я, честь і гідність людей, особливо якщо це стосується неповнолітніх осіб. Кримінальні правопорушення, вчинені неповнолітніми особами, є досить розповсюдженим явищем. Згідно статистичними даними ГПУ України за березень 2016 року неповнолітніми або за їх участю було скоєно 879 злочинів[1]. Внаслідок злочинних дій на тілі винних осіб залишаються матеріальні сліди. Через це виникає необхідність в проведенні освідування. Нерідко слідчі допускають помилки під час проведення освідування неповнолітніх осіб.

Тактика проведення слідчих дій, у тому числі освідування, неодноразово висвітлювалась у працях Ю. Аленіна, О. Баєва, В. Бахіна, А. Дубинського, В. Коновалової та інших вчених.

Освідування являє собою самостійну слідчу дію, яка проводиться слідчим або прокурором та полягає в огляді тіла живої особи для вирішення питань, що мають значення для кримінального провадження[2].

Процесуальний порядок проведення освідування неповнолітнього має свої особливості. Особлива увага приділяється дотриманню права неповнолітнього на захисника, законного представника, психолога, педагога, лікаря за необхідності. Поряд з цим існують криміналістичні рекомендації, які повинні враховуватися під час проведення освідування.

Головною вимогою є дотримання стадій. Рішення слідчого про проведення освідування має базуватися на фактичних даних, які вказують на те, що на тілі неповнолітньої особи є сліди злочину чи особливі прикмети. Після цього слідчий готується до проведення освідування, яке включає в себе: 1) прийняття рішення про вид освідування; 2) підшукування понятих однієї статті з неповнолітнім; 3) підготовку науково-технічних засобів фіксації ходу та результатів освідування; 4) визначення місця, часу проведення; 5) складання плану проведення освідування[3].

Після цього слідчий переходить до безпосереднього проведення освідування. Спочатку необхідно вирішити організаційні питання, а саме: 1) видалити з приміщення усіх зайвих осіб; 2) засвідчити особу неповнолітнього та іниших учасників і оголосити постанову; 3) повідомити учасників про мету проведення освідування, роз’яснити права та обов’язки осіб; 4) запропонувати неповнолітньому пройти освідування у добровільному порядку.

Вирішивши організаційні питання, слідчий починає проводити освідування у такій послідовності: 1) проводять загальний огляд особи (зверху вниз, від загального до окремого), фіксують одяг, оглядають відкриті ділянки тіла; 2) пропонують неповнолітньому послідовно зняти одяг; 3) оглядають тіло особи (зверху вниз). Слід детально зафіксувати побачене у протоколі. На заключній стадії слідчий аналізує та дає оцінку отриманим результатам.

Для забезпечення ефективного проведення освідування неповнолітнього важливим є встановлення психологічного контакту. Не випадково ч.4 ст.241 КПУ України забороняє при освідування вчиняти дії, що принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її здоров’я[4]. Тільки на основі поваги до неповнолітнього та дотриманням слідчим морально-етичних норм може скластись психологічний контакт, який забезпечить сприятливу атмосферу проведення освідування, зніме напругу та негативні емоції між учасниками цієї слідчої дії, що дозволить виконати поставлені завдання[5].

Таким чином, застосування криміналістичних рекомендацій розширює регламентацію проведення освідування. З їх допомогою деталізуються процесуальні норми, що є дуже важливо сьогодні з прийняттям нового КПК України. Це питання загострюється, коли мова йде про таку категорію учасників кримінального провадження як неповнолітні, що володіють додатковими правами та потребують їх забезпечення, вимагаючи неухильного дотримання морально-етичних норм.

Література:

1. Єдиний звіт про кримінальні правопорушення по державі за березень 2016 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_id=112661&libid=100820&c=edit&_c=fo

2. Кримінальний процес: підручник / за заг. ред. Ю.М. Грошевого та О.В. Капліної.-Х.:Право, 2010.-608 с.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / за заг. ред. В.Я.Тація, В.П.Пшонки, А.В.Портного.-Х.:Право, 2012.-Т.1.-786 с.

4. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

5. Основи загальної та юридичної психології: курс лекцій. навч. посібн. / за заг. ред. В.Т.Нора.-К.:Алерта, 2012.-224 с.