Право/
Криминалистика и судебная медицина
Черепанова А.В.
Запорізький національний університет, Україна
Особливості тактики проведення освідування неповнолітніх осіб
На даному етапі розвитку нашої держави одним із
пріоритетних її завдань є захист прав та інтересів громадян, зокрема життя і
здоров’я, честь і гідність людей, особливо якщо це стосується неповнолітніх
осіб. Кримінальні правопорушення, вчинені неповнолітніми особами, є досить
розповсюдженим явищем. Згідно статистичними даними ГПУ України за березень 2016
року неповнолітніми або за їх участю було скоєно 879 злочинів[1].
Внаслідок злочинних дій на тілі винних осіб залишаються матеріальні сліди.
Через це виникає необхідність в проведенні освідування. Нерідко слідчі
допускають помилки під час проведення освідування неповнолітніх осіб.
Тактика проведення слідчих дій, у тому числі освідування,
неодноразово висвітлювалась у працях Ю. Аленіна, О. Баєва, В. Бахіна, А.
Дубинського, В. Коновалової та інших вчених.
Освідування являє собою самостійну слідчу дію, яка
проводиться слідчим або прокурором та полягає в огляді тіла живої особи для
вирішення питань, що мають значення для кримінального провадження[2].
Процесуальний порядок проведення освідування
неповнолітнього має свої особливості. Особлива увага приділяється дотриманню
права неповнолітнього на захисника, законного представника, психолога,
педагога, лікаря за необхідності. Поряд з цим існують криміналістичні рекомендації,
які повинні враховуватися під час проведення освідування.
Головною вимогою є дотримання стадій. Рішення слідчого
про проведення освідування має базуватися на фактичних даних, які вказують на
те, що на тілі неповнолітньої особи є сліди злочину чи особливі прикмети. Після
цього слідчий готується до проведення освідування, яке включає в себе: 1)
прийняття рішення про вид освідування; 2) підшукування понятих однієї статті з неповнолітнім; 3)
підготовку науково-технічних засобів фіксації ходу та результатів освідування;
4) визначення місця, часу проведення; 5) складання плану проведення
освідування[3].
Після цього слідчий переходить до безпосереднього
проведення освідування. Спочатку необхідно вирішити організаційні питання, а
саме: 1) видалити з приміщення усіх зайвих осіб; 2) засвідчити особу
неповнолітнього та іниших учасників і оголосити постанову; 3) повідомити
учасників про мету проведення освідування, роз’яснити права та обов’язки осіб;
4) запропонувати неповнолітньому пройти освідування у добровільному порядку.
Вирішивши організаційні питання, слідчий починає
проводити освідування у такій послідовності: 1) проводять загальний огляд особи
(зверху вниз, від загального до окремого), фіксують одяг, оглядають відкриті
ділянки тіла; 2) пропонують неповнолітньому послідовно зняти одяг; 3) оглядають
тіло особи (зверху вниз). Слід детально зафіксувати побачене у протоколі. На
заключній стадії слідчий аналізує та дає оцінку отриманим результатам.
Для забезпечення ефективного проведення освідування
неповнолітнього важливим є встановлення психологічного контакту. Не випадково
ч.4 ст.241 КПУ України забороняє при освідування вчиняти дії, що принижують
гідність освідуваної особи або небезпечні для її здоров’я[4]. Тільки на основі
поваги до неповнолітнього та дотриманням слідчим морально-етичних норм може
скластись психологічний контакт, який забезпечить сприятливу атмосферу
проведення освідування, зніме напругу та негативні емоції між учасниками цієї
слідчої дії, що дозволить виконати поставлені завдання[5].
Таким чином, застосування криміналістичних рекомендацій
розширює регламентацію проведення освідування. З їх допомогою деталізуються
процесуальні норми, що є дуже важливо сьогодні з прийняттям нового КПК України.
Це питання загострюється, коли мова йде про таку категорію учасників
кримінального провадження як неповнолітні, що володіють додатковими правами та
потребують їх забезпечення, вимагаючи неухильного дотримання морально-етичних
норм.
Література:
1. Єдиний звіт про кримінальні правопорушення по державі за березень 2016 року
[Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_id=112661&libid=100820&c=edit&_c=fo
2. Кримінальний процес: підручник / за заг. ред. Ю.М. Грошевого та О.В.
Капліної.-Х.:Право, 2010.-608 с.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2
т. / за заг. ред. В.Я.Тація, В.П.Пшонки, А.В.Портного.-Х.:Право, 2012.-Т.1.-786
с.
4. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
5. Основи загальної та юридичної психології: курс лекцій. навч. посібн. / за
заг. ред. В.Т.Нора.-К.:Алерта, 2012.-224 с.