Муцураєва Л., гр. 3412-1

ПРОБЛЕМИ ПРОВЕДЕННЯ ОДНОЧАСНОГО ДОПИТУ ПОТЕРПІЛОГО ТА ОСОБИ ВИННОГО

Українське суспільство зараз проживає досить складний період. Цьому сприяє фінансова нестабільність населення нашої держави; проблеми, які породжують наступні агресивні прояви до інших людей. Такі фактори часто призводять до вчинення злочинів заради утвердження себе у соціумі (лише так можуть індивідуалізуватися окремі особи, а деякі з них можуть вбачати і сенс свого майбутнього життя), для поліпшення свого фінансового благополуччя (особи, які не бажають чесним шляхом заробляти кошти і вчиняють крадіжки, окремі махінації, навіть вбивства для подальшого заволодіння матеріальними благами). Це все пов’язано із порушенням прав, заподіянням тілесних ушкоджень, моральної та матеріальної шкоди потерпілому.

Актуальність даної статті полягає в тому, що на даному етапі розвитку науки досить часто досліджуються права потерпілого, способи захисту його прав, слідчі дії, в яких він може бути задіяний, але спільної єдності думок все ж таки не досягнено. В даній статті звертається увага на таку слідчу дію як одночасний допит кількох осіб (раніше – очна ставка), в якій потерпілий має зустрітися на одночасному допиті разом із винною особою.

Питання про потерпілого, його права та їх захист досліджували й описували у своїх працях багато науковців, авторів. Серед них можна визначити таких як Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т., Абламський С.Є., Герасимчук О.П., Максимишин Н., Бабунич В., Савченко В., Чорноус Ю.М., Швець О.Л. та багато інших.

Кримінальний процесуальний кодекс України досить гуманно поставився до особи потерпілого і містить Главу про потерпілого та його представника. П.4ч.2ст.56 закріпив право брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії під час досудового розслідування [1].

Одночасний допит кількох осіб являє собою слідчу дію, під час якої допитуються одночасно дві особи – потерпілий та особа винного (підозрюваний чи обвинувачений) для встановлення істини у кримінальному провадженні, а саме: як був вчинений злочин, якою була його мета, чи є співучасники та інші факти, які відіграють важливу роль в розслідуванні даного злочину.

Одночасному допиту кількох осіб передує один важливий фактор – особи, які будуть приймати в ній участь повинні бути попередньо допитані. Тим самим, слідчий, знаючи їхні погляди, свідчення та поведінку, сформував їхній психологічний стан відносно створеної ситуації. Коли ж потерпілий зустрінеться з винною особою (в більшості випадків це буде вже знайома йому людина, з якою він стикався в інших взаємовідносинах, або ж це буде людина, яку він взнав під час вчинення злочину), тоді винуватець буде психологічно пригніченим, оскільки постраждала особа дійсно знає правду раніше вчиненого злочину і буде відповідати на питання, керуючись тими фактами, які були в реальності, а друга особа, захищаючи себе й для подальшого уникнення покарання, повинна буде їх оспорювати. Проте не кожна людина сильна духом, щоб витримати тиск правди. Це все буде виявлятися в її поведінці - зміна теми відповіді, можливе тремтіння голосу, різкі рухи, зміна настрою, прояв агресивності та інші.

Під час одночасного допиту кількох осіб потерпілий може в будь-який момент відмовитися від дачі показань. О. П. Герасимчук вважає, що варто передбачити право потерпілого клопотати перед слідчим про проведення очної ставки за його участю (якщо він раніше давав показання) або між іншими двома раніше допитаними особами [2, с.3].

Як зазначає О.Л. Швець, очна ставка має високу силу впливу на людей. Ця дія визначається передусім впливом одного її учасника на іншого, причому він може відігравати і позитивну, і негативну роль для встановлення істини. Недобросовісний учасник очної ставки найчастіше не обмежується викладенням своїх показань, а прагне схилити іншу особу до зміни показань на свою користь. Добросовісний же учасник справляє на особу, яка дає неправдиві показання, позитивний вплив як особистим прикладом, так і фактичною інформацією [3, с.178].

Де-юре, добросовісний потерпілий впливає на недобросовісного підозрюваного/обвинуваченого своєю інформацією для виявлення істини. Або ж добросовісний підозрюваний/обвинувачений впливає своєю інформацією для виявлення неправдивості фактів, які наводить недобросовісний потерпілий. В будь-якому випадку особа не буде відповідати за злочин, який вона не вчиняла.

Де-факто, на добросовісну особу можливий вплив третіх осіб для викривлення істини і подальшого уникнення особою винного відповідальності. Тобто, якщо особою винного є підозрюваний чи обвинувачений і на волі залишилися його прибічники, вони можуть шантажувати потерпілого, погрожувати його життю та здоровю, або ж його сімї для того, щоб він не давав показань (відмовився від раніше даних) і тим самим особа виного залишилася без покарання. Інша ситуація - винним є так званий потерпілий, який добивається покарання над невинною особою – під час досудового розслідування визнана підозрюваною або ж обвинуваченою. Тут вплив також може здійснюватися шантажем , наприклад, розправою над його рідними, якщо не візьме на себе відповідальність за даний злочин.

Слідчий в таких ситуаціях зобов’язаний слідити за поведінкою допитуваних, звертати увагу на найменші дрібниці (підморгування, пильний погляд, жести рук) – вони можуть допомогти в наступному «складання портрету» винної особи. Під час одночасного допиту потерпілого та особи винного не повинні задаватися питання, які можуть мати в собі відповідь. Бажано запитувати швидко, щоб особа винного не змогла обдумувати свої відповіді, і в певний момент виказала правдиву інформацію.

Отже, практично очна ставка може надати не ті результати, які очікували слідчі. Було б доцільно законодавчо закріпити сам процес та правила проведення очної ставки, щоб максимально унеможливити порушення процесу і самих прав допитуваних осіб. На теоретичному рівні відоме коло питань, які не можна задавати на допиті, проте було б доцільно визначити їх законодавчо. При їх порушенні, слідчий повинен бути покараним за поставлені навідні питання. Звісно було б краще, щоб взагалі люди жили мирно, не вчиняли злочини і не було потреби у визнанні осіб потерпілими, підозрюваними чи обвинуваченими.

Використані джерела:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

2. Герасимчук О.П. Диспозитивні засади участі потерпілого у слідчих діях на досудовому розслідуванні // Часопис Академії адвокатури України. – 2011. - №10 (1). – С. 01-06.

3. Швець О.Л. Тактика припинення та викриття неправди під час провадження очної ставки // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2011. - №3 (46). – С.175-181.