Право/12. Підприємницьке і банківське право

Щемелініна Ю.В.

Запорізький національний університет

Соціальне підприємництво: поняття та перспективи розвитку в Україні

Соціальне підприємництво – це відносно нове соціально-економічне явище для України, яке породжує чимало дискусій. Це пояснюється тим, що дане поняття не є традиційним різновидом підприємництва. Адже в першу чергу має на меті отримання соціального ефекту, а не прибутку.

Сутність і зміст поняття «соціальне підприємництво» вже кілька десятиліть привертає увагу дослідників. У роботах П. Друкера, К. Маркса, А. Сміта, Й. Шумпетера підприємництво розглядається як у загальнотеоретичному, так і в практично-функціональному плані. Сучасні автори – О. Амосов, В. Бакуменко, З. Варналій, І. Герчикова, В. Гриньова, А. Дєгтяр, О. Кірш, О. Кужель, К. Ляпіна, В. Ляшенко, М. Надолішній – розглядають питання щодо формування підприємницького середовища, державних і регіональних програм його підтримки, досліджують окремі фактори сприяння розвитку підприємництва [1].

Проте наукові суперечки щодо змісту поняття «соціальне підприємництво», його сутності та співвідношення зі спорідненими термінами ще не можна вважати в повному обсязі опрацьованими. Проблема державного регулювання соціального підприємництва ще не отримала у вітчизняній науці належного наукового вивчення та нормативно- правового обґрунтування.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [2].

Соціальне підприємництво від підприємництва у звичному розумінні цього слова відрізняється за об’єктами соціальних інвестицій і має такі критерії: 1). доходи від підприємницької діяльності спрямовуються на благодійну діяльність або статутну діяльність неприбуткових організацій; 2). підприємницька діяльність прямо пов’язана з соціальною місією, а її учасниками є представники соціально вразливих груп; 3). пряме сприяння позитивним системним змінам у суспільстві засобами, відмінними від традиційної благодійності [3]. Отже, завданнями соціального підприємництва є: підтримка неприбуткових організацій, спрямована на досягнення соціального ефекту, забезпечення стабільного їх фінансування, створення нових способів вирішення гострих соціальних проблем.

За даними офіційного сайту соціального підприємництва в Україні [4] можна зробити висновок, що даний інститут інтенсивно розвинувся за останнє десятиліття. Зокрема, на сьогоднішній день в Україні створено більше сотні подібних підприємств, серед яких: соціальне підприємство «Вигода» (м. Житомир), метою якого є допомога в адаптації та працевлаштуванні соціально незахищених верств населення — алко- та наркозалежних, колишніх ув’язнених, соціальне підприємство «Злагода» (м. Краматорськ), де створені робочі місця для людей з обмеженими можливостями, соціальна пекарня «Горіховий дім» (м. Львів), де більшість працівників – люди з обмеженими можливостями.

Варто зазначити, що у процесі становлення соціального підприємництва України виникають проблеми, які суттєво гальмують його розвиток. Серед них можна виділити такі:

1) низька мотивація (соціальне підприємництво є ще більш ризиковою діяльністю, ніж звичайне підприємництво);

2) недостатнє фінансування (соціальне підприємництво не може існувати без додаткових інвестицій);

3) відсутність законодавчого регулювання (в законодавстві відсутнє поняття «соціальне підприємництво).

Про необхідність прийняття Закону України «Про соціальне підприємство заявляє і Катерина Смаглій (національний консультант Європейського фонду за демократію). Вона підкреслює, що в Україні вже було здійснено перші спроби правової регламентації цього питання, коли депутат від фракції «Батьківщина» вніс два законопроекти «Про соціальні підприємства» та «Про внесення зміни до статті 154 Податкового кодексу України щодо підтримки соціальних підприємств», проте, на жаль, вони були відхилені. Консультант вважає, що Україні варто перейняти позитивний досвід США, де Барак Обама створив Департамент Соціальних Інновацій та Громадянського Активізму, що «підняло» соціальну сферу на щабель вище [4].

Отже, з усього вищенаведеного можна зробити висновок, що для ефективної діяльності соціальних підприємств в Україні необхідно: законодавчо закріпити поняття «соціальне підприємництво» та умови його діяльності, встановити певні податкові пільги для таких підприємств, адже вони покликані сприяти подоланню безробіття, адаптації незахищених верств населення. Також важливою умовою є залучення фінансових інвестицій з боку меценатів та держави.

Література:

1. Кірєєва О. Б. Соціальне підприємництво як інструмент державної соціальної політики [Електронний ресурс] / О. Б. Кірєєва. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2011-02(6)/11kobdsp.pdf.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV [електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15

3. Галушка З. Феномен соціального підприємництва: поняття та перспективи розвитку в Україні / З. Галушка. // Вісник Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка. – 2013. – №148. – С. 15–17.

4. Офіційний сайт соціального підприємництва в Україні: http://www.socialbusiness.in.ua/