Саловарова Т.С.
Запорізький національний університет, Україна

Науковий керівник: д.ю.н., доцент Лютіков П.С.

ПОНЯТТЯ ТА ЮРИДИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЛІЦЕНЗУВАННЯ

Після здобуття Україною незалежності виникла приватна власність. Відповідно з появою Закону України «Про підприємництво» для ведення окремих видів господарської діяльності було введено ліцензування.

Проблемами ліцензування займалися такі вчені, як С. Алексєєв, А.П. Альохін, Ю.М. Козлов, О. Малько, В. Новосьолов, О.М. Олійник, Р.Б. Шишка та ін.

Поняття «ліцензування» по – різному розуміється вченими – юристами. Зокрема, А.П. Альохін і Ю.М. Козлов розглядають ліцензування як один з видів правових форм управління [1].

О. Олійник зазначає, що ліцензування – це правовий режим початку здійснення окремого, визнаного законодавством виду підприємницької діяльності, що припускає:

– державне підтвердження і визначення меж права на ведення господарської діяльності;

– державний контроль за здійснюваною діяльністю;

– можливість припинення діяльності на особливих підставах органами держави [2].

Р.Б. Шишка розглядає ліцензування як процедуру одержання дозволів на здійснення встановленого чинним законодавством виду діяльності та процедуру звернень до спеціальних державних органів підприємців за одержанням дозволів їх видачі [3].

Офіційне тлумачення даного поняття зазначене у ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» і відповідно ліцензування – засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрямований на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування, захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів [4].

Ліцензування можна віднести до правових форм виконавчої діяльності, оскільки воно оформляється і здійснюється на основі правового акта (ліцензії), у результаті якого настають юридичні наслідки, що виражаються у виникненні адміністративно-правових відносин між ліцензіатом і органом виконавчої влади, що видали ліцензію (контроль з боку органу, що ліцензує, можливість залучення ліцензіата до адміністративної відповідальності у випадку порушення умов, що складають зміст ліцензії).

Ліцензування можна розглядати і як правовий інститут, тобто сукупність правових норм, що регулюють такі групи відносин:

– відносини, що виникають стосовно створення системи органів, які мають право видавати ліцензії на провадження окремих видів господарської діяльності;

– відносини щодо організації діяльності органів, які здійснюють ліцензування;

– відносини, що виникають між органами виконавчої влади й особою, яка бажає одержати, одержала чи втратила ліцензію на проведення того чи іншого виду господарської діяльності.

Інститут ліцензування є комплексним, оскільки містить у собі норми адміністративного і цивільного права, де наявність ліцензії є підставою для виникнення правоздатності і майнових відносин при здійсненні окремих видів діяльності.

Юридичне значення ліцензування полягає в тому, що воно служить для попередження можливих правопорушень, об’єктивно протиправних діянь і запобігання суспільним діям через об’єктивні причини, непідконтрольні людині, у тому числі при мимовільній дії джерел підвищеної небезпеки. На відміну від інших запобіжних заходів, що мають локальний характер, ліцензування часто носить загальнодержавний характер, поширюється на усіх без винятку суб’єктів і здійснюється постійно. Для ліцензування характерний вплив на суб’єкта передбачуваної поведінки, використання стосовно нього переважно зобов’язуючих механізмів для попередження потенційно негативних процесів.

Таким чином, можна дійти висновку, що інститут ліцензування є важливим на сьогодні, адже він забезпечує легальність підприємництва.

Література:

1. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право. / А.П. Алехин, Ю.М. Козлов. – М., 1995. – С. 140.

2. Олейник О.М. Предпринимательское право: вызовы времени / О.М. Олейник. – М.: Издательство: ГУ-ВШЭ, 2009. – 368 с.

3. Шишка Р.Б. Підприємницьке право України: підручник / Р.Б. Шишка. – Х.:Вид-воун-ту, 2000. – 480 с.

4. Про ліцензування видів господарської діяльності: Закон України від 2 березня 2015 року № 222-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/222-19