Право/8. Конституційне право

Лукашенко Т.О.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

Конституційне судочинство, як одне з форм здійснення правосуддя

У системі поділу державної влади однією з її гілок згідно зі ст. 6 Конституції України є судова влада, призначення якої полягає в захисті прав і свобод людини і громадянина. Існування самостійної гілки судової влади поряд із законодавчою та виконавчою - це необхідний атрибут будь-якої демократичної держави.

Судова влада реалізується здійсненням правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Правосуддя має місце тоді коли суд повністю з’ясував усі істотні обставини справи, правильно застосував закон і постановив законне, обґрунтоване і справедливе судове рішення у справі.

У статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відтворено положення статті 124 Конституції України. Суд є єдиним органом держави, який здійснює від її імені правосуддя. Ніякий інший орган держави, крім суду, призначеного у відповідності із законом, не вправі взяти на себе функцію здійснення правосуддя і не вправі постановити іменем України вирок або інше судове рішення у кримінальній, цивільній, господарській, адміністративній справі, справі про адміністративне правопорушення. Функції суду не можуть бути делеговані іншому органу або посадовій особі [1].

Навіть в умовах введення на території надзвичайного стану правосуддю здійснюють суди, що утворені відповідно до Конституції. Забороняється на такій території утворювати позасудові органи або інші суди, а також спрощувати форми судочинства у діючих судах [2].

Ніякий інший орган не має таких можливостей, як суд, для прийняття судового рішення. Суд здійснює правосуддя у формі розгляду і вирішення справи в судовому засіданні на підставі безпосереднього, всебічного, повного, об'єктивного дослідження обставин справи в умовах гласності та усності судового розгляду, змагальності і рівноправності сторін. У судовому розгляді реалізується у системі засад правосуддя, гарантуються права учасників процесу, безпосередньо досліджуються докази. Це забезпечує найбільші можливості саме для суду щодо встановлення обставин кожної справи.

Положення про те, що правосуддя здійснюється виключно судами, означає також, що судові рішення після набрання ними законної сили набувають обов'язкового характеру. Скасувати або змінити судове рішення вправі тільки вищестояща судова інстанція з додержанням суворих процесуальних правил і гарантій, які захищають права і охоронювані законом інтереси осіб, суспільства і держави.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України [3].

Слід зазначити, що аналізуючи положення статей: 6, 55, 124 та 129 Конституції України, можна дійти висновку, що оскільки зазначеними нормами суд визначено як особливий орган державної влади, з особливим видом діяльності, з додержанням певних процесуальних норм та компетенцію – як гарант реалізації прав і свобод особи, то обмеження його компетенції в процесуальних питаннях при здійсненні правосуддя є неприпустимим. З урахуванням цього суд, здійснюючи повноваження у сфері правосуддя в одній справі й одночасно бути стороною (відповідачем) в іншому процесі за позовом (скаргою) учасника процесу, спір якого цей суд вирішує . Інше бачення цього питання щодо тлумачення ст. 55 Конституції України не відповідало б принципам незалежного суду та демократичної держави і могло б призвести до втягнення всіх судових органів, незалежно від їх юрисдикції і рівня, в постійні судові спори з питань процедури з тими ж учасниками процесу, справи яких вони вирішують як орган правосуддя [3].

Отже, з метою здійснення правосуддя законодавство регламентує правила судочинства, закріплюючи основні процесуальні норми, необхідні для діяльності будь-якого суду, зокрема порядок підготовки справ до розгляду, витребування доказів, їх дослідження, розгляд справи, порядок виготовлення протоколу судового засідання, постановлення рішення та його оскарження.

Література

1. Про судоустрій та статус суддів: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 41-42, № 43, № 44-45. - С.529.

2. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 23. - С.176.

3. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – №30. – С. 141.