Право/8. Конституційне право

Процко М.М.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

Пріоритетні напрямки розвитку місцевого самоврядування в Україні

В умовах становлення та розвитку сучасної державності України, формування місцевого самоврядування виявилося одним із найбільш складних та суперечливих завдань. Адже на шляху демократичних процесів постав цілий комплекс політичних, економічних, соціальних, кадрових, психологічних та кадрових перепон. Реальна дієздатна муніципальна влада передбачає не лише конституційно-правове визнання прав територіальних громад, декларування самостійності місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення, не лише закріплення правових, соціальних та інших гарантій цієї самостійності, а й створення правових, організаційних, економічних, кадрових умов для реалізації завдань, порядку формування, структури, організації роботи органів місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування, як принципово нова система організації публічної влади на місцях, є одним із атрибутів сучасного конституціоналізму та соціально-правової демократичної державності. Аналіз пріоритетних напрямків розвитку та реформування місцевого самоврядування в Україні є необхідно умовою для їх реалізації на практиці [5, с. 533]

Конституція України у ст.140 дає наступне визначення місцевого самоврядування: це право територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції й законів України. [1]

На думку багатьох вітчизняних науковців, таких як, О.Батанов, О. Кравчук, Я. Журавель, М. Баймуратов, В. Кравченко, П. Любченко, В. Кампо та інших, система місцевого самоврядування у сучасній Україні потребує свого подальшого реформування. Насамперед це виражається в необхідності всебічного наукового осмислення перспективного розвитку муніципальної демократії у контексті конституційної, адміністративно-територіальної та інших реформ, які перманентно декларуються та ініціюються протягом останніх років.

На думку П. Любченка, практика діяльності органів місцевого самоврядування свідчить, що сучасне законодавство про муніципальну службу не повною мірою задовольняє зростаючі проблеми забезпечення реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина, ефективного виконання завдань та функцій місцевого самоврядування, не відповідає рівню зрілості громадянського суспільства, а тому стримує його розвиток. [3, с.59]

На думку О. Батанова, впровадження в Україні відомого світовій практиці принципу повсюдності місцевого самоврядування створило б правові умови для активізації життєдіяльності територіальних громад, чіткі територіальні межі їхньої муніципальної діяльності, сприяло б децентралізації публічної влади, розмежуванню функцій та повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. [2, с.120]

Важливим питанням, яке потребує свого подальшого врегулювання є відносини місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Варто зазначити, що повноваження місцевих державних адміністрацій не можуть бути делеговані органам місцевого самоврядування, тому бажано на конституційному рівні визначити засади функціонування місцевих органів виконавчої влади та принципи їх взаємовідносин із суб’єктами місцевого самоврядування.

Багато науковців, як вже зазначалося, займаються дослідженнями галузі місцевого самоврядування і пропонують власні пропозиції щодо вдосконалення відносин в цій сфері. Наприклад, на думку Т. Шахматової, важливим нововведенням в процесі реформування місцевих органів влади є застосування принципів субсідіарності та пропорційності. Адже саме ці принципи визнаються європейською спільнотою як основні принципи розбудови демократичної держави. [4, с.126].

Аналіз законопроектів, різних думок науковців, дає змогу зрозуміти, що на шляху становлення й розвитку наша держава потребує опрацювання власної концепції місцевого самоврядування, його інститутів, механізмів здійснення влади й розвитку демократії. На думку автора, проблема місцевого самоврядування в Україні, його системи, потребує свого поетапного вирішення. На жаль, різноманітність поглядів, ідей, законопроектів, не вирішують існуючих проблем, а інколи – породжують нові. Стає зрозумілим, що успіх розвитку місцевого самоврядування залежить як від законодавців, так і від його сприйняття і підтримки з боку громадськості, що є можливим лише за умови достатнього рівня довіри до місцевих рад та їх виконавчих органів.

Отже, імплементації нових норм в інституті місцевого самоврядування повинно передувати широке обговорення вченими, науковцями, представниками владних структур, громадськістю провідних ідей реформування місцевого самоврядування, та визначення спільної ідеї щодо вдосконалення інституту безпосередньої та представницької демократії.

Література

1. Конституція України Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - С.141.

2. Батанов О. Концептуальні аспекти реформи конституційної моделі місцевого самоврядування в Україні / О. Батанов. – К.: Право України. – 2009. – №12. – с. 117-125.

3. Любченко П. Місцеве самоврядування в Україні: концептуальні підходи реформування / П. Любченко. – К.: Право України. – 2009.- №5. – с. 55-61.

4. Шахматова Т. Застосування принципів субсідіарності та пропорційності у процесі реформування місцевих органів влади в Україні / Т. Шахматова. – К.: Право України. – 2009. – №10. – с. 125-132.

5. Ярмиш О.Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підручник / О.Н. Ярмиш, В.О. Серьогін. – Харків: Вид-во Національного ун-ту внутр. справ, 2002. – 653 c.