Фізична культура і спорт/2.Розвиток фізичної культури та спорту в сучасних умовах.

Сироватко Зоя Вікторівна

Національний технічний університет України «КПІ»

«Вплив фізичного навантаження на зміну м'язів»

Фізичні навантаження при трудових процесах, природних рухах людини, заняттях спортом впливають на всі системи організму, у тому числі і на м'язи.

М'язи — активна частина рухового апарату. У тілі людини нараховується близько 600 м'язів. Більшість з них парні і розташовані симетрично по обидва боки тіла людини. М'язи складають: у чоловіків — 42% ваги тіла, у жінок — 35%, у спортсменів — 45-52%. За походженням, будовою і навіть функції м'язова тканина неоднорідна. Основною властивістю м'язової тканини є здатність до скорочення – напрузі складових її елементів. Для забезпечення руху елементи м'язової тканини повинні мати витягнуту форму і фіксуватися на опорних утвореннях (кістках, хрящах, шкірі, волокнистої сполучної тканини і т. п.). У різних видах спорту навантаження на м'язи різна як по інтенсивності, так і по обсязі, у ній можуть переважати статистичні чи динамічні елементи. Вона може бути пов'язана з повільними чи швидкими рухами. У зв'язку з цим і зміни, що відбуваються в м'язах, будуть неоднакові. Як відомо, спортивне тренування збільшує силу м'язів, еластичність, характер прояву сили й інші їхні функціональні якості. Разом з тим іноді, незважаючи на регулярні тренувальні заняття, сила м'язів починає знижуватися і спортсмен не може навіть повторити свій колишній результат. Тому дуже важливо знати, які зміни відбуваються в м'язах під впливом фізичного навантаження, який руховий режим спортсмену рекомендувати; чи спортсмен мати повний спокій (адинамії), перерва в тренувальному процесі, чи мінімальний обсяг рухів (гіподинамію), або проводити тренування з поступовим зменшенням навантаження. Зміни в будові м'язів у спортсменів можна визначити методом біопсії (узяття особливим способом шматочків м'язів) у процесі тренування. Експерименти показали, що навантаження переважно статистичного характеру ведуть до значного збільшення обсягу і ваги м'язів. Збільшується поверхня їхнього прикріплення на кістках, коротшає м'язова частина і подовжується сухожильна. Відбувається перебудова в розташуванні м'язових волокон. Кількість щільної сполучної тканини в м'язах між м'язовими пунктами збільшується, що створює додаткову опору. Крім того, сполучна тканина по своїх фізичних якостях значно протистоїть розтягуванню, зменшуючи м'язову напругу. Посилюється трофічний апарат м'язового волокна: ядра, саркоплазма, мітохондрії. Міофібрили (скорочувальний апарат) у м'язовому волокні розташовуються рихло, тривале скорочення м'язових пучків утрудняє внутрішньо-органний кровообіг, посилено розвивається капілярна мережа, вона стає вузько-петлястої, з неоднаковим просвітом.

При навантаженнях переважно динамічного характеру вага й обсяг м'язів також збільшуються, але в меншому ступені. Відбувається подовження м'язової частини й укорочення сухожильної. М'язові волокна розташовуються за типом веретеноподібних. Кількість міофібрил збільшується, а саркоплазми стає менше. Чергування скорочень і розслаблень м'яза не порушує кровообігу в ній, кількість капілярів збільшується, їхній хід залишається більш прямолінійним.

Кількість нервових волокон у м'язах, що виконують переважно динамічну функцію, у 4-5 разів більше, ніж у м'язах, що виконують переважно статистичну функцію. Рухові бляшки витягуються уздовж волокна, контакт їх з м'язом збільшується, що забезпечує краще надходження нервових імпульсів у м'яз. При зниженому навантаженні м'яза в'ялими, зменшуються в обсязі, капіляри їх звужуються, у результаті чого м'язові волокна виснажуються, рухові бляшки стають менших розмірів. Тривала гіподинамія приводить до значного зниження сили м'язів. При помірних навантаженнях м'язи збільшуються в обсязі, у них поліпшується кровопостачання, відкриваються резервні капіляри. Під впливом систематичного тренування відбувається робоча гіпертрофія м'язів, що є результатом стовщення м'язових волокон (гіпертрофії), а також збільшення їх кількості (гіперплазії). Потовщення м'язових волокон супроводжується збільшенням у них ядер, міофібрил. Збільшення числа м'язових волокон відбувається трьома шляхами: за допомогою розщеплення гіпертрофованих волокон на два—три і більш тонких, зростання нових м'язових волокон з м'язових бруньок, а також формування м'язових волокон з кліток сателітів, які перетворюються в міобласти, а потім у м'язові трубочки. Розщеплення м'язових волокон передує перебудова їх моторної іннервації, в результаті чого на гіпертрофованих волокнах формуються одне—два додаткових моторних нервових закінчення. Завдяки цьому після розщеплення кожне нове м'язове волокно має власну м'язову іннервацію. Кровопостачання нових волокон здійснюється, ново-утворюються капілярами, які проникають у щілини поздовжнього поділу. При явищах хронічної перевтоми одночасно з виникненням нових м'язових волокон відбувається розпад і загибель вже наявних.

Важливе практичне значення при перетренованості має руховий режим. Встановлено, що гіподинамія діє негативно на м'язи. При поступовому ж зменшенні навантажень небажаних явищ у м'язах не виникає.

Література:

1. Крючек Е. С. Зміст і методика проведення оздоровчих занять. - М: Терра-Спорт, 2001

2. Васильев Г.В.; Значение общей физической подготовки для спортсмена. ФиС 2004.

3. Фурманов А.Г, Болдырев Д.М.; Волейбол-М.: Физкультура и спорт,2001.