Восколович Л.В., студ. 4-го курсу напряму підготовки 6.030507 "Маркетинг"

Національний університет харчових технологій

ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ТОВАРНОГО АСОРТИМЕНТУ

 

Необхідним і важливим елементом товарної політики є вибір оптимальних для підприємства номенклатури й асортименту продукції.

До основних показників, які характеризують зміни в асортименті, належать коефіцієнт оновлення та процент асортиментності. Перший визначається як питома вага нових видів продукції у вартісному вимірі у загальній сумі товарної продукції, а другий дорівнює відношенню фактичного випуску в межах планового асортименту до планового завдання.

Найбільш поширеними методами аналізу номенклатури є:

1. Аналіз за матрицею БКГ. Матриця будується за двома факторами: показники  темпів зростання ринку (обсягів збуту) та відносної ринкової частки відносно найбільшого конкурента. Інтерпретація результатів даного аналізу дає можливість оцінити ступінь збалансованості товарного портфеля. Існує декілька різновидів цього методу: модифікована та адаптована матриці БКГ, які видозмінені з метою використання їх на основі внутрішньої інформації підприємства.

2. Метод Дібба-Сімкіна дозволяє розподіляти  товарний асортимент, використовуючи дані про динаміку продаж і собівартості продукції (що включає тільки змінні витрати, без урахування постійних). Отримувана в результаті аналізу класифікація товарів дозволяє визначити основні напрями розвитку певних товарних груп, виявити пріоритетні позиції в асортименті, оцінити ефективність структури тощо.

4. Рейтинговий аналіз асортименту. Він передбачає розподіл асортиментних позицій (ліній) на 4 групи, шляхом порівняння величин рейтингів (рангів) випуску та рентабельності продукції.

4. Частотний аналіз. Він дає можливість визначити товари, які не приносять великого прибутку і (або) не входять до числа найбільш дорогих, але потреба в яких може бути невеликою за кількістю, але частою. Варто володіти запасом подібних товарів, задля утримання покупців або забезпечення безперебійної роботи виробництва.

5. АВС-аналіз. За методом АВС-аналізу на основі обраного критерію продукція підприємства поділяється на 3 групи, для кожної з яких розробляються та визначаються оптимальні управлінські рішення:

1. Група А – незначна кількість об’єктів (20%) із високим рівнем питомої ваги (80%) за обраним показником. Це дуже цінна група товарів для підприємства, яка забезпечує найбільшу частку прибутку. Наявність в асортименті товарних позицій даної групи необхідно жорстко контролювати;

2. Група В – це середня кількість об’єктів із середнім рівнем питомої ваги за обраним показником. Ця група є для підприємства значимою. Контроль наявності щодо товарних позицій цієї групи може бути поточним;

3. Група С – велика кількість об’єктів із незначною величиною питомої ваги. Вона є найменш цінною для підприємства. Контроль наявності по відношенню до товарів даної групи може бути періодичним. Зазвичай для продукції групи «С» розглядається варіант вилучення їх з виробничої програми підприємства. Однак варто пам’ятати, що непродумане скорочення товарів групи «С» (20% доходу) може призвести до того, що через деякий час товари, які залишилися прийдеться розподіляти за тим же принципом, і загальний результат діяльності підприємства може знизитися на 50%.

Існує декілька недоліків даного методу:

1. Унаслідок випадковості у продажах товари можуть «переходити» із однієї групи в іншу. Товар групи «А», випадково потрапивши у групу «В», втратить потрібну увагу, і внаслідок цього з часом може переміститися у групу «С» і навіть бути вилученим.

2. Не врахування зв'язку між товарами під час прийняття рішення щодо їх вилучення. Тобто, внаслідок відсутності товару групи «С», споживач не купить товар, який знаходиться у групі «А» або «В». Необґрунтоване вилучення товарів з класу «С» може призвести до відсутності вибору та/або наявності товару однієї або двох марок.

Для повноти дослідження, додатково проводять уточнення XYZ-аналіз. Коли АВС-аналіз дає змогу визначити внесок конкретного елементу у підсумковий результат, то XYZ-аналіз визначає відхилення й нестабільність збуту.

Характеристика груп за XYZ-аналізом: група «Х» – це об’єкти з високим рівнем стабільності попиту та можливістю точного прогнозування (коефіцієнт варіації до 20%); група «Y» – це об’єкти з середнім рівнем стабільності та середньою ймовірністю прогнозування (коефіцієнт варіації від 20 до 50%); група «Z» – це нестабільні об’єкти із низьким рівнем прогнозованості (коефіцієнт варіації від 50%).

Для підвищення ефективності системи управління товарним асортиментом та клієнтською базою підприємства; виявлення ключових товарів та причин, що впливають на кількість товарів, що зберігаються на складах; підвищення частки високоприбуткових товарів без порушення принципів асортиментної політики варто комбінувати АВС та XYZ-аналіз.

Метод ABC дозволяє більш ефективно керувати накладними витратами, адже дає можливість проаналізувати причини виникнення витрат в рамках підприємства. Застосування даного методу дозволяє більш точно визначити не лише рентабельність окремих видів продукції, але і вигідність клієнтів, сегментів ринку та каналів збуту. У той же час, ABC-метод досить складний і допускає певні умовності в застосуванні. Його використання і заміна ним традиційних методів групування витрат в управлінському обліку повинні бути економічно і методологічно обґрунтованими.

Для підвищення обґрунтованості результатів аналізу товарного асортименту варто застосовувати комбінацію декількох із розглянутих методів.