Государственное управление/ 2.Современные технологии управления

К.е.н. Гладченко А. Ю.

докторант, Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського

Функції державного управління в концепціях антициклічної політики за рівнями економічної системи

Ефективний розвиток економічних систем в сучасних умовах значною мірою залежить від вирішення завдання забезпечення переходу динамічного економічного зростання в певних фазах прогресивного розвитку. Дослідження цих проблем показує, що серед головних закономірностей розвитку світового господарства і міжнародних економічних відносин особливе місце займає циклічність та його регулювання з боку державних органів влади. Дане твердження пояснюється тим, що саме рівень пізнання циклічності розвитку економіки обумовлює ефективність розробки державних механізмів прогнозування соціально-економічних процесів і їх регулювання. Це дозволяє якщо не уникнути економічних криз в цілому, то звести до мінімуму наслідки, викликані ними. Економічний розвиток являє собою динамічний процес переходу з одного типу економічної нерівноваги в іншій. Причому, розвиток відбувається по спіралі, нерівномірно, будучи результатом взаємодії різноманітних циклічних і нециклічних економічних процесів. Основна характерна риса криз, в тому числі і економічних, полягає у повторюваності станів через певний період часу. Тому розкриття державних механізмів функціонування окремих інструментів антициклічного регулювання, встановлення взаємозв'язку між ними дозволять, по-перше, прогнозувати розвиток економічних відносин і, по-друге, проводити більш ефективну антициклічну політику. Також слід відзначити, що новітні тенденції поширення негативних наслідків і масштабів економічної кризи підкреслюють важливість вивчення базових передумов і основних механізмів запобігання розгортанню кризових фаз економічного циклу з урахуванням проблем і перспектив розвитку світового ринку. Досвід державного управління розвинених країн з ринковою економікою багато в чому відтіняє і виявляє причини криз в розвитку різноманітних економічних систем. Все це свідчить про те, що економічна наука в сфері державного управління в даний час має потребу в додаткових дослідженнях, що дозволяють уникнути в практичній діяльності серйозних економічних потрясінь і забезпечити раціональне використання ресурсів суспільства для досягнення головної мети функціонування держави і розвитку економіки - найбільш повного задоволення потреб суспільства, що визначає актуальність і проблетатику.

Способи подолання кризових ситуацій в економіках зарубіжних країн висвітлені в працях: Дж. М. Кейнса, Дж. Р. Хікса, Ї. Шумпетера, С. Кузнеця, Дж. Робінсона, Е. Хансена, П. Самуельсона, М. Фрідмена, а також нових напрямів неокласичної школи А. Маршалла, Р. Мізес, У. Мітчелла. Однак, незважаючи на численні дослідження різних аспектів державного регулювання анти циклічною політикою, у новітній економічній науці не склався цілісний антициклічний підхід до антикризового регулювання. Багато теоретичних положень носять описовий та дискусійний характер і не знайшли достатнього застосування на практиці, тому нагальною потребою є узагальнення результативності інструментів та державного стратегій антикризового регулювання за рівнями економічної системи.

В процесі систематизації сучасних концепцій державної антициклічної політики за рівнями економічної системи, було обґрунтовано, що на сьогодні класичні теоретичні та аналітичні концепції акцентують увагу на національному рівні антициклічної політики, проте як свідчать вище зазначені факти світогосподарські зв’язки мають тенденцію до стрімкої трансформації суспільно-економічних відносин і світ дуже змінився за роки формування нового світового порядку після другої світової війни. Наявні механізми реагування на економічні кризи були розроблені як раз в період формування післявоєнної системи міжнародних економічних відносин, проте с того часу пройшло 70 років, інструменти, якими по інерції користуються країни світової економіки застаріли. На основі авторського аналізу можна стверджувати, вихід з економічної кризи у багатьох випадках за допомогою фіскальної і монетарної політики не можливий. На сьогодні більш дієвими інструментами анти циклічної політики є рівень наддержавної регламентації антикризових дій, що формується в регіональних інтеграційних угрупованнях та рівень глобальної регламентації анти циклічної політики, що реалізується міжнародними фінансовими та іншими організаціями. Проте, інституційна система глобального реагування на економічні кризи зокрема та циклічність економічного розвитку в цілому має досить фрагментарний характер. Тому подальший розвиток проблематики ефективності існуючої інституційної системи анти циклічної політики на міжнародному рівні має значний науковий потенціал та актуальність.