Педагогічні науки/2. Методичні основи виховного процесу

Махновський С. С.

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Про формування лідерської позиції студентів в освітньому середовищі класичного університету

Сьогодні перед класичним університетом як флагманом вищої освіти постає важливе завдання підготовки фахівців, які відрізняються високим рівнем сформованості професійної компетентності, моральної культури та лідерської позиції, а як наслідок – спроможністю нести відповідальність і за себе, і за подальшу долю країни. Зазначимо, що в процесі проведення наукового пошуку було визначено педагогічні умови формування лідерської позиції студентів в освітньому середовищі класичного університету.

Так, першою з них є цілеспрямоване використання для досягнення вищевказаної мети інноваційно-рефлексивного потенціалу створеного середовища. Уточнимо, що в дослідженні під освітнім середовищем класичного університету розуміється система засобів, соціальних та матеріально-предметних чинників, міжособистісних взаємодій, яка забезпечує професійно-особистісне становлення майбутнього фахівця, зокрема формування його лідерської позиції. З урахуванням поглядів різних науковців (А. Баль, В. Оржеховська, Т. Федорченко та ін.) було зроблено висновок про те, що структура цього середовища включає такі компоненти: просторово-предметний, комунікативно-духовний та змістово-діяльнісний.

Просторово-предметний компонент зазначеного середовища передбачав оптимальне використання в процесі формування лідерської позиції студентів матеріально-технічної бази університету (будівлі, матеріально-технічне оснащення та інші матеріальні цінності). Формування цього компонента середовища вимагало також розробки потрібного для забезпечення подальшого становлення лідерської позиції майбутніх фахівців науково-методичного забезпечення, що включало нормативні документи, які регламентують здійснення навчання й виховання студентів у класичному університеті, а також відповідні навчальні й науково-методичні матеріали.

Зауважимо, що комунікативно-духовний компонент освітнього середовища пов’язаний із створенням сприятливої психологічної атмосфери в університеті, підтриманням домінування в ньому соціально значущих корпоративних цінностей, традицій, ідеалів та норм поведінки, створенням ефективної мережі вертикальних та горизонтальних комунікативних зв’язків, необхідних для успішної реалізації педагогічної взаємодії на основі прояву всіма її учасниками поваги й толерантності до інших людей. Варто підкреслити, що викладачі у своїй практичній роботі намагались повною мірою реалізовувати виховні можливості цього компонента освітнього середовища в плані формування лідерської позиції студентів.

Змістово-діяльнісний компонент освітнього середовища забезпечував реалізацію сукупності форм і методів організації навчально-виховного процесу, спрямованих на професійно-особистісне становлення студентів, опанування ними суспільно важливих особистісних якостей, формування в кожного з них чітко вираженої лідерської позиції. Уточнимо, що реалізація інноваційно-рефлексивного потенціалу змістово-діяльнісного компонента виховного середовища передбачала використання різних методів і форм роботи зі студентами, спрямованої на формування їхньої лідерської позиції. Причому педагогічна взаємодія охоплювала як аудиторну, так і позааудиторну діяльність молодих людей.

Другою педагогічною умовою формування лідерської позиції студентів університету визначено забезпечення оптимального співвідношення між педагогічним керівництвом діяльністю різних постійних і тимчасових за складом студентських спільнот та їх самодіяльністю. Варто уточнити, що на початку проведення педагогічної діяльності з метою формування лідерської позиції студентів викладачі та куратори груп виконували достатньо активну роль в організації їхньої життєдіяльності.

Однак навіть на першому етапі реалізації цієї діяльності педагоги не намагались нав’язувати молодим людям власну волю стосовно вибору способів досягнення поставлених цілей. Ще більше свободи майбутні фахівці отримували під час організації позааудиторної діяльності. Зокрема, вони активно залучались до розробки плану виховної роботи на рівні академічної групи, факультету та університету, складання плану-конспектів різних заходів, а також їх проведенню. Отже, чим вище ставав рівень сформованості лідерської позиції студентів, тим в більшій мірі спостерігалась зміна ролі педагога від керівника їхньої діяльності на роль модератора, консультанта, порадника, який забезпечував педагогічний супровід професійно-особистісного становлення майбутніх фахівців.

Реалізація третьої визначеної педагогічної умови вимагала залучення майбутніх фахівців до різних видів суспільно корисної діяльності з метою збагачення їхнього досвіду прояву лідерської позиції. Як визначено, основною формою суспільно корисної діяльності студентів є студентське самоврядування (студентські ради, профспілкові організації студентів, громадські об’єднання), що охоплює різні царини життєдіяльності студентської громади вишу та всі його структурно-організаційні рівні. Студентське самоврядування слід сприймати як «школу вчинків, середовище спілкування та спільної творчої діяльності, котру можна здійснювати тільки разом, лише в команді» (Ю. Кращенко).

Таким чином, ефективність формування лідерської позиції студентів в освітньому середовищі класичного університету забезпечувалось за таких умов: цілеспрямоване використання для досягнення поставленої мети інноваційно-рефлексивного потенціалу створеного середовища; досягнення оптимального співвідношення між педагогічним керівництвом діяльністю різних постійних і тимчасових за складом студентських спільнот та їх самоорганізацією; залучення майбутніх фахівців до різних видів суспільно корисної діяльності з метою збагачення їхнього досвіду прояву цієї позиції.