Физическая культура и спорт.

Махунько О.Д.

Національний технічний університет України «КПІ ім. Ігоря Сікорського»

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ ВНЗ ЗАСОБАМИ МІНІ-ФУТБОЛУ

Актуальність. У зв'язку з європейською орієнтацією та входженням України до Європейського освітнього і наукового простору системою вищої освіти України реалізується ідеї Болонського процесу. Зміцнення державності України і інтеграція її в світове співтовариство неможливі без реформування національної Системи вищої освіти, яка повинна бути спрямована на розвиток особистості майбутнього спеціаліста, забезпечення його мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності в умовах ринкової економіки. Згідно нормативних документів, до основних завдань предмету фізичне виховання в вищих навчальних закладах відноситься розвиток у студентів основних фізичних якостей та рухових здібностей, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь, виховання морально-вольових і психологічних якостей особистості.

Важливого значення для активізації студентів у процесі фізичного виховання набуває державне тестування й оцінювання фізичної підготовленості різних груп і категорій населення, до яких кожного року в Україні залучається близько 8 млн. людей, населення для студентів обов’язкових заліків з фізичного виховання, які передбачають звіт з теоретичної, методичної і фізичної підготовленості. Значну роль відіграє також залучення студентів до занять масовим спортом через багатоетапну систему спортивних змагань різних рівнів.

У багатьох вищих навчальних закладах керівництво намагається посилити оздоровчу результативність фізичного виховання шляхом розширення спортивних відділень та введень «спортивної спеціалізації».

На сьогодні розроблені нові підходи щодо покращення якості фізичного виховання в вищих навчальних закладах.

Отже, у сучасних умовах проводяться різноманітні дослідження питань вдосконалення фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах.

У той же час урахування бажання студентів займатися фізичними вправами досить важливе, оскільки при обмеженому виборі форм і видів
фізкультурно-спортивних і оздоровчих занять без опори на конкретні інтереси студентів, значно знижується чисельність осіб, залучених до
них.

Одним з універсальних засобів вирішення цих завдань, з нашої точки зору,є використання міні-футболу в фізичному вихованні студентів вищих навчальних закладів. Міні-футбол належить до універсальних видів спорту, які сприяють різнобічному фізичному розвитку людини. Заняття, що проводяться зі студентами як на свіжому повітрі, так і в умовах спортивного залу, забезпечують оздоровчий вплив, що сприяє зміцненню нервової системи, розвитку рухового апарату, покращенню роботи серцево-судинної і дихальної системи, покращенню обміну речовин в організмі. Міні-футбол розширює діапазон функціональних можливостей організму.

Не дивлячись на особливу популярність міні-футболу серед студентів, як серед юнаків, так і серед дівчат, та наявність наукових досліджень з
міні-футболу, потрібно зазначити, що в силу об’єктивних і суб’єктивних причин міні-футбол, як ефективний засіб підвищення рівня фізичної підготовленості, рухової активності та підтримання постійного інтересу до занять, не знайшов свого використання в програмах з фізичного виховання студентів ВНЗ.

Автори підкреслюють, що основна їх спрямованість - оздоровча, за умови раціонального дозування навантажень відповідно до індивідуальних показників фізичного стану.

Для повноцінного використання цінностей фізичної культури, з метою формування основ здорового способу життя, підвищення рівня фізичної підготовленості студентів вищої школи необхідним є використання різноманітних форм та варіативності змісту фізичного виховання у ВНЗ, які дозволяють, в свою чергу, організувати фізичну активність згідно його ціннісних орієнтацій,інтересів, потреб. На жаль, ми повинні констатувати той факт, що науково обґрунтовані дослідження, присвячені теоретичному і методичному обґрунтуванню міні - футболу як самостійного виду спорту і можливостей його застосування в фізичному вихованні студентської молоді, дуже не багато.

Необхідно відзначити той факт, що проведення пар по існуючим правилам потребує наявності доброї матеріальної бази, якісного інвентарю та обладнання. Невелика кількість годин, відведених для спортивних ігор на навчальних заняттях. також заважає їх проведенню зі студентами. Все це вказує на те, що на сучасному етапі розвитку вищої школи в Україні доцільно розвивати серед студентів міні-футбол, по суті, спрощений варіант великого футболу, тобто гру на майданчику менших розмірів і з меншим числом гравців в командах. Ця гра вибаглива. Міні-футбол можна проводити на баскетбольних і гандбольних майданчиках. в спортивних залах, в хокейній коробці (влітку) та на футбольному полі (поперек поля з його половин), а також на будь-якій, місцевості, при необхідності по спрощеним правилам. Розміри майданчика можна вибирати виходячи з того, що є в наявності з матеріальної бази, а також з кількості тих хто займається.

Педагогічну оцінку малому футболу дає С.М. Андрєєв (1989), що один з перших оцінив заслуги цієї гри: «Міні-футбол - гра дуже приваблива, захоплююча. Граючи в міні-футбол, кожен значно частіше, ніж, скажімо, в футболі торкається м’яча і приймає участь в загальних ігрових діях. Та і голів в міні-футболі забивається набагато більше, і це теж цікаво.

Міні-футбол - спрощений варіант великого футболу - невибагливий. В цю гру можна грати на майданчиках малих розмірів і з меншою кількістю гравців в командах. Отже, для цього можна пристосувати будь-яку галявину. В міні-футбол з успіхом можна грати в шкільних спортивних залах, в хокейних « коробках », на найпростіших майданчиках, в жилих кварталах. Словом, можна сміливо стверджувати, що міні-футбол це універсальна гра, немов спеціально створена для загального захоплення. Це не така атлетична і жорстка гра, як сучасний-футбол. І все ж достатньо інтенсивна, захоплююча і видовищна, вимагає від гравців високої техніки, уміння добре орієнтуватися і взаємодіяти з партнерами в умовах постійного дефіциту часу і простору. З допомогою систематичних занять міні-футболом можна розвинути не тільки швидкість, спритність, силу і витривалість, а ще й такі риси характеру, як взаємодопомога, колективізм, відповідальність, відчуття поваги до суперників. Гра в міні-футбол пред'являє до свої прихильників достатньо високі вимоги. Невеликі розміри ігрового майданчика заставляють всіх гравців активно діяти на будь-якій його ділянці. Нападаючі в ході гри часто «викочують роль захисників, а гравцям оборони, яким доводиться періодично вклинюватися в захисні порядки суперників, треба вміти діяти як нападаючим.

В міні-футболі приваблює стрімкий біг, швидка зміна техніко-тактичних маневрів гравців на майданчику, а також непередбачуваність їх ідей. Все це змушує глядачів слідкувати за грою протягом всього матчу.

В багатьох ВНЗ створені команди майстрів, які успішно виступають в різних лігах, при чому в змаганнях - приймають участь не тільки чоловічі, а й жіночі команди. Міні-футбол включений в програму по спортивним іграм для студентів факультетів фізичної культури. А.А. Смірнов відзначає, що перевага використання міні-футболу перед великим футболом заклечається в тому, що міні-футбол потребує менше матеріальних витрат і в нього можна грати круглий рік, тоді як змагання з футболу проводяться в основному в літній час, коли у студентів канікули. При проведенні спортивних змагань ВНЗ найпопулярнішим видом у студентів є міні-футбол, так що за
міні-футболом - велике майбутнє.

ВИСНОВКИ

Отже, використання міні-футболу характеризує його як один з найбільш ефективних засобів фізичної підготовки студентів. Ось чому детальний аналіз використання засобів міні-футболу в якості базового виду спорту, характеристика його засобів і сполучень з іншими видами спорту, з врахуванням їх «енергоємності» і оздоровчої ефективності, суттєво могла сприяти оптимізації навчального процесу з фізичного виховання студентів вищого навчального закладу.

Застосування методики фізичної підготовки студентів засобами міні-футболу доводить її ефективність. У студентів підвищуються показники фізичної підготовленості, рухової активності, зростає мотивація до занять фізичним вихованням, що позитивно впливає на їхній спосіб життя. Він розвиває здібність долати певні напруження і труднощі. В процесі занять
міні-футболом у студентів формується ряд важливий морально-вольових якостей: колективізм, цілеспрямованість, витримка, дисциплінованість, сміливість. Міні-футбол може широко використовуватись як засіб професійно − прикладної фізичної підготовки студентів різних спеціальностей.

Підбиваючи підсумки, відзначаємо, що міні-футбол для студентської молоді є грою захоплюючою, цікавою і необхідною для зміцнення їх здоров'я та рекомендує гру в міні-футбол впровадити в навчально-педагогічний процес кафедр фізичного виховання і спорту ВНЗ.

Список використаної літератури і джерел

1. Андреев С. Н. и др. Футбол: Поурочная программа для учебно-тренировочных групп спортивного совершенствования ДЮСШ и СДЮШОР. – М., 1986. - 262 с.

2. Базильчук В. Б., Жданова О. М. Проблема здоров¢я і формування мотивації у студентів до навчальних занять // Вісник Технологічного університету Поділля: Наук. журнал. – 2002. – №5. – Ч.3. – С. 59-60.

3. Бекас О. О. Рівень фізичного стану молоді 12–24 років і його залежність від фізичної активності // Фізіологічний журнал НАН України. – 2002. – № 2. – С.170.

4. Вовк В. М. Пути совершенствования физического воспитания студентов. – Луганск, 2000. – 176 с.

5. Домашенко А. В. Організаційно-педагогічні засади системи фізичного виховання студентської молоді України: Автореф. дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту. - ЛДІФК, Л. 2003. – 20 с.