Економічні науки/10. Економіка підприємства

К.е.н. Рилєєв С.В., к.е.н. Романчук А.Л.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Еколого-економічні ризики підприємства: концептуальні засади та принципи управління

Сучасні промислові підприємства виступають об’єктами підвищеної екологічної небезпеки для людини та оточуючого середовища. Негативні впливи пов’язані як зі штатним функціонуванням підприємства, так і з виникненням надзвичайних ситуацій та аварій на виробництвах, що супроводжуються викидами в навколишнє середовище забруднюючих речовин.

Еколого-економічні ризики (ЕЕР) утворюються у результаті переходу екологічних ризиків в економічні при взаємодії економічних агентів (джерела та реципієнта ризику) з оточуючим природним середовищем.

Концепція ризику як в цілому, так і ЕЕР зокрема, включає два елементи: оцінку ризику й управління. Оцінка ризику – це науковий аналіз генезису і масштабів ризику в конкретній ситуації, тоді як управління ризиком – аналіз ризикової ситуації і розробка рішення, спрямованого на мінімізацію ризику [5, с. 71]. Загалом під управлінням ризиком мається на увазі процес раціонального розподілу витрат на зниження різних видів ризику в умовах обмеженості матеріальних ресурсів суспільства, що забезпечує досягнення найвищого з можливих в існуючих у даному суспільстві економічних і соціальних умовах та технологічних можливостях рівня безпеки населення і навколишнього [1, с. 152].

Управління ЕЕР підприємства – е діяльність, спрямована на зниження рівня ймовірних економічних втрат суб’єктів господарювання, обумовлених деградацією оточуючого середовища. Така діяльність повинна здійснюватися в рамках системи екологічного менеджменту на стадіях планування, організації і реалізації екологічних дій та заходів, сприяючи оптимізації прийнятих управлінських рішень.

Систематизація концептуальних підходів до управління (менеджменту) ЕЕР промислових підприємств на основі досліджень праць вітчизняних і зарубіжних вчених наведена на рис. 1.

.

Рис. 1. Концептуальні підходи до управління ЕЕР промислового підприємства

При реалізації управлінських рішень в екологічній сфері використовуються принципи та підходи, наукове обґрунтування яких розроблено загальною теорією ризику. Але при цьому враховуються і певні особливості (табл. 1).

Таблиця 1

Основні принципи управління ЕЕР підприємства

№ з/п	Автор (джерело)	Принципи (зміст)
1	2	3
1.	Теліженко О.М., Алібекова Ю.Т. [4, с. 27]	1. Аналіз ризиків з погляду єдності їх екологічної, економічної та соціальної складових. 2. Оцінка наслідків виникнення ризиків на населення, економічну систему та довкілля за рівнями деталізації аспектів прояву ризиків. 3. Урахування можливих якісних форм прояву ризиків. 4. Науково-методичні основи оцінки інтегрального й індивідуального рівнів ризиків. 5. Розробка заходів оптимізації рівня ЕЕР у напрямі збалансованого екологічного, економічного та соціального розвитку.

Продовження табл. 1

1	2	3
2.	Тарєв А.М. [3, с. 45-46]	1. Опора на екологічну свідомість. Завдання виконання плану виробництва продукції не можуть бути протиставлені завданням забезпечення екологічної безпеки. Ці два завдання мають вирішуватися комплексно і спільно один з одним. 2. Принцип мотивації підприємства до екологічної діяльності. Адміністративні або суто організаційні методи управління ще залишаються ефективними у військовій сфері, але малоефективні на підприємствах. 3. Принцип випередження або попередження у вирішенні проблем. В екологічній безпеці багато процесів швидко стають незворотними. Система управління екологічними ризиками повинна бути спрямована на попередження виникнення небезпечних і кризових ситуацій. 4. Принцип цілеспрямованості та стратегічності. Реалізація його передбачає розробку точних, чітких і певних цілей та стратегії. 5. Принцип послідовності у вирішенні проблем. Для підприємств таким критерієм має бути пріоритетність природоохоронних заходів перед виробничими завданнями.
3.	Мурзін А.Д. [2, с. 626]	1. Принцип суспільної доцільності управлінської діяльності – безпека сучасної людини досягається не за рахунок порушення екологічної безпеки майбутніх поколінь. 2. Принцип соціальної доцільності управлінської діяльності – управління не може розглядатися як ефективне, якщо рівень ризику для людей є надмірним, навіть якщо суспільство при цьому отримує певну вигоду. 3. Принцип економічної доцільності управлінської діяльності – управлінська діяльність не може бути визначена як ефективна, якщо витрати на неї перевищують розміри зниження екологічних втрат (збитку).

Врахування, прийняття та реалізація концептуальних принципів управління екологічними ризиками підприємств у комплексі забезпечать оптимізацію їх рівня з точки зору екологічного стану, соціальної напруженості та рівня економічного розвитку.

Література:

1. Акимов В. А. Риски в природе, техносфере, обществе и экономике : монография / Акимов В. А., Лесных В. В., Радаев Н. Н. – М. : Деловой экспресс, 2004. – 352 с.

2. Мурзин А. Д. Принципы моделирования принятия решений по управлению социо-эколого-экономическими рисками развития городских территорий / А. Д. Мурзин // Инженерный вестник Дона. – 2012. – № 3. – С. 626-629.

3. Тарев А. М. Управление экологическими рисками предприятий автомобильной промышленности: дис. … кандидата економ. наук : 08.00.05 / Тарев Андрей Михайлович. – Москва, 2014. – 182 с.

4. Теліженко О. М. Аналіз теоретичних підходів до визначення сутності ризиків забруднення атмосферного повітря / О. М. Теліженко, Ю.Б. Алібекова // Механізм регулювання економіки. – 2011. – № 1. – С. 24-33.

5. Шмаль А. Г. Факторы экологической опасности & экологические риски : монография / А. Г. Шмаль. – Бронницы : Издательство МП «ИКЦ БНТВ», 2010. – 191 с.