Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Мунька С.С.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Формування конкурентного середовища як чинник розвитку підприємництва

Конкурентний розвиток підприємництва є необхідною умовою ефективного розвитку національної економіки загалом. Незважаючи на певні позитивні зрушення у цьому напрямі, конкурентне середовище на внутрішньому ринку України розвивається повільно і фрагментарно, конкурентна боротьба суб‘єктів ринку є малоефективною, а конкурентні позиції переважної більшості вітчизняних підприємств є слабкими. Тому проблема формування ефективного конкурентного середовища залишається вкрай актуальною навіть після двадцяти років формування в Україні сучасної ринкової економіки. У зв‘язку з цим виникає необхідність науково- методологічного обґрунтування процесів конкурентного розвитку підприємництва в Україні.

Рівень монополізації вітчизняної економіки є невиправдано високим. За офіційними даними Антимонопольного комітету України, на сьогодні частка ринків з конкурентною структурою становить менше 50 %. При цьому значна частина підприємств, які функціонують на одному товарному ринку, дуже часто належить одному власнику або кільком власникам. Очевидно, що такий ринок є монополізованим, або олігопольним, але за чинною методикою він належить до конкурентних ринків. Монополізована структура товарних ринків в Україні накладає відбиток на закономірності та пріоритети розвитку підприємництва.

На нашу думку, розвиток підприємництва в Україні має неконкурентний характер. Це пояснюється наступними обставинами. По-перше, в Україні зберігається і навіть поглиблюється проблема доступу потенційних конкурентів до обмежених ресурсів [1]. По-друге, на відміну від країн з ринковою економікою, де зростання монополізації економіки супроводжується збільшенням витрат на інновації, українські монополісти зазвичай лише перерозподіляють наявне національне багатство на власну користь, і замість створення нових активів намагаються максимально вилучити корисні властивості з придбаних підприємств, нехтуючи їх модернізацією. По-третє, багато українських підприємств надають пріоритет отриманню неринкових переваг (шляхом лобіювання податкових пільг, встановлення тарифних і технічних бар‘єрів для імпорту продукції тощо). В той час, як їх зарубіжні конкуренти активно інвестують у підвищення якості виробництв та зменшення затрат, така політика може призвести до втрати навіть внутрішнього ринку [2].

Причинами такого становища, на нашу думку, є: неефективність і непрозорість більшості державних і приватних інституцій; відсутність у країні прозорого обліку власності та ефективного захисту прав інвесторів; можливість незаконного відчуження власності; недосконалість державної конкурентної політики; високий рівень адміністративних бар‘єрів; неефективна система подолання стратегічних бар‘єрів на монополізованих ринках; нерозвиненість фінансової, транспортної, енергетичної інфраструктури; неефективне регулювання фінансових ринків (зокрема, фондового) тощо.

Серед невідкладних заходів, які були б спрямовані на розвиток ефективного конкурентного середовища в Україні, слід назвати такі: дерегуляція та скасування недієвих та обтяжливих дозвільних процедур; зниження бар‘єрів виходу з ринку на основі спрощення процедур припинення господарської діяльності, зокрема, розвитку інституту банкрутства; оптимізація порядку нагляду та контролю у сфері підприємницької діяльності; введення прозорого обліку об‘єктів власності через відкриті кадастри та реєстри; налагодження дієвого механізму захисту прав власності та контрактних прав; активізація заходів по адвокатуванню конкуренції.

Слід зауважити, що формування конкурентних умов розвитку бізнесу перебуває у безпосередній залежності від стану економіки в державі, функціонування фінансово-кредитної системи, прибутковості діяльності підприємств, дохідної політики бюджетів усіх рівнів та доходів населення. В цій площині першочерговим є питання удосконалення правової та організаційної бази щодо підприємницької діяльності й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. В сучасних складних умовах трансформації економіки держава перш за все повинна гарантувати захист інвестицій незалежно від форм власності та джерел інвестування, включаючи й іноземні інвестиції. Серед державних гарантій підприємницької діяльності виділяються загальні гарантії (держава гарантує суб'єктам підприємницької діяльності однакові права і створює рівні можливості для доступу до різних ресурсів) та майнові гарантії (держава шляхом прийняття відповідного законодавства, створення спеціальних структур гарантує недоторканність майна та захист права власності). При цьому економічна політика держави повинна забезпечувати вигідні умови для розвитку всіх сфер народного господарства і формувати сприятливе середовище для розвитку підприємницької діяльності, що є необхідним елементом стабілізації економіки та виходу із кризового становища, а в подальшому - забезпечення сталого економічного зростання та структурної трансформації економіки України.

Література:

1. Точка біфуркації. Чітке відмежування влади від бізнесу може розблокувати потенціал для розвитку України / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://tyzhden.ua/Politics/56999

2. Економіка України після кризи: орієнтири стратегічних реформ / / Я. А. Жаліло, Д. С. Покришка, Я. В. Белінська [та ін.]; за ред. Я. А. Жаліла. – К.: НІСД, 2014. – 104 с.