Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н. Михайличенко Н.М., Петренко А.В.

Донбаська державна машинобудівна академія, Україна

УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ШЛЯХИ ЙОГО МАКСИМІЗАЦІЇ

Результатом діяльності будь-якого підприємства є прибуток. І саме прибуток є головним показником ефективності його діяльності, а також основним джерелом для забезпечення стабільного оновлення та розширення виробництва, соціальних та матеріальних потреб колективу. Та в сучасних умовах стрімкого розвитку ринку пропонованих товарів та послуг, підприємство, щоб виграти в змаганні за споживача, повинно не просто бути стабільним виробником, а й постійно шукати шляхи поліпшення своєї діяльності.

В українській економічній літературі проблемам управління прибутком на підприємстві та шляхам його максимізації присвячені праці С.Ф Покропивного, Г.М. Азаренкової, А.М. Подєрьогіна, В.М Опаріна, А.Б. Гончарова, Є.М. Вишниченка, Э.А.Кузнецова, І. А. Бланка, В.І. Блонської та ін.

Метою дослідження є визначення сутності прибутку як економічної категорії та побудова системи ефективного управління прибутком підприємства.

Прибуток за К. Марксом – це перетворена форма додаткової вартості, результат відношення між необхідним і додатковим часом. Дж.М. Кейнс розглядав прибуток у системі макроекономічних показників регулювання соціально-економічних процесів у державі за допомогою ефективного попиту [1]. А ось яке визначення прибутку подається в економічній енциклопедії: «Прибуток – перевищення доходів від продажу товарів і послуг над витратами на виробництво і продаж цих товарів; узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності і суми витрат факторів виробництва на цю діяльність у грошовому вираженні» [2].

Якщо узагальнити різні погляди зарубіжних та вітчизняних дослідників, можна зробити наступні висновки щодо ролі і значення прибутку підприємства в умовах ринкової економіки: прибуток є основним мотивом будь-якого виду бізнесу; виступає критерієм ефективності діяльності суб’єктів господарювання; прибуток є постійним джерелом формування фінансових ресурсів підприємства та що саме прибуток виступає головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства.

Дослідивши роль і значення прибутку підприємства можна дійти висновку про безумовну необхідність у ефективному та безперервному управлінні ним. Але принципи управління прибутком є індивідуальними для кожного підприємства, оскільки на їх формування здійснюють вплив багато факторів, головні з яких – це особливості галузевої приналежності, спеціалізація підприємства, його організаційна форма і форма власності, цілі стратегічного розвитку та етапи реалізації стратегії та ін. [3].

Проаналізувавши теорію та практику економічного управління різними економічними об’єктами можна виділити наступні наукові підходи до управління прибутком на підприємстві: системний, комплексний, інтеграційний, маркетинговий, функціональний, динамічний, відтворювальний, процесний, нормативний, кількісний (математичний), адміністративний, поведінковий та ситуаційний. Перераховані підходи відображають чи характеризують один з аспектів управління прибутком підприємства чи їх сукупність.

При застосуванні системного підходу прибуток підприємства сприймається як сукупність взаємозалежних елементів. При комплексному підході мають враховуватися соціальні, економічні, психологічні, а при необхідності й інші аспекти управління прибутком та їх взаємозв’язок. Інтеграційний підхід має на меті дослідження та посилення взаємозв’язків між: елементами прибутку, стадіями формування і розподілу прибутку, рівнями управління прибутку по вертикалі, суб’єктами управління прибутком по горизонталі. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію інструмента управління на споживача. Функціональний підхід полягає в тому, що управління прибутком розглядається як сукупність необхідних функцій. Сутністю альтернативного підходу є удосконалення існуючого об’єкту, що дозволяє поліпшити структуру об’єкта, напрямки розподілу і формування. Якщо застосовується динамічний підхід, то прибуток розглядається у розвитку, розглядаються причинно-наслідкові зв’язки його формування, проводиться аналіз за минулі роки та робиться прогноз. Відтворювальний підхід орієнтований на безперервне оновлення власного капіталу підприємства. Процесний підхід розглядає функції управління як взаємозалежні. Кількісний підхід – перехід від якісних оцінок прибутку до кількісних за допомогою статистичних, математичних методів, розрахунків та ін. Сутність адміністративного підходу полягає в регламентації прав, функцій, обов’язків (стандарти, накази, розпорядження, інструкції та ін.) у процесі управління прибутком. Ситуаційний підхід є новим у прийнятті управлінських рішень в області управління прибутком і полягає в тому, що придатність різних методів управління визначається певною ситуацією [4].

На підставі проведеного дослідження можна зробити висновок, що для ефективного управління прибутком підприємства як економічним об’єктом та для його максимізації необхідно застосовувати дієві інструменти управління. Управління прибутком підприємства – це процес розробки та прийняття ефективних управлінських рішень за всіма аспектами його формування та розподілу і використання на підприємстві з метою максимізації прибутку в поточному та перспективному періодах.

Література:

1. Кузнецов Э.А., Столбуненко Н.Н. Экономика: Учебное пособие. – Х.: Одиссей, 2003. – 408 с.

2. Экономическая энциклопедия / Науч.-ред. совет из-ва «Экономика»; Гл. ред.Л.И. Абалкин. – М.: Из-во «Экономика», 1999. – 1055 с

3. Бланк, И.А. Управление прибылью [Текст] / И.А. Бланк. – К.: Ника-Центр,1998. – 544 с.

4. Блонська, В.І. Вдосконалення формування та використання прибутку підприємства [Текст] / В.І. Блонська, О.І. Вужинська // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008. – № 18.1. – С. 122–128.