Економічні науки / 13. Регіональна економіка

К.е.н. Трофименко Г.С., Якубовський Є.О.

Національна металургійна академія України

Вибір моделі економічного розвитку України

Ринкова економіка є основою життєздатності соціально-економічної системи будь-якої сучасної країни. Однією із головних складових перемоги країн, які здійснили значний економічний підйом і забезпечили своєму народові гідне існування, є вибір ними ефективної економічної моделі розвитку. Для економіки України є актуальним і навіть обов’язковим вивчення досвіду країн-лідерів, щоб із урахуванням особливостей нашої країни (історико-національних і соціально-економічних) запровадити найбільш придатну модель економічного розвитку.

У світі існує велика різноманітність економічних моделей (називають їх за країною впровадження), які працюють у багатьох країнах. Найбільш відомі: американська, шведська, французька і японська моделі. Кожна з них має свої позитивні та негативні особливості. Яка з них має право на існування на теренах України в контексті геополітичної та геоекономічної проблематики нашої країни? За американською моделлю державна власність в економіці мінімізована, податки менші ніж в багатьох інших країнах світу, але існує жорстокий контроль за їх сплатою. На державному рівні досить малі за обсягом кошти ідуть на пенсійне забезпечення, охорону здоров я, освіту та утримання дитячих та шкільних закладів. У шведській моделі максимальний наголос зроблено на соціальній політиці. Левову частку витрат громадян на шкільне навчання, професійну освіту, соціальне забезпечення держава бере на себе. Модель передбачає постійний перерозподіл зібраних податків на користь мало забезпечених верств населення. Французька модель передбачає планування економіки, робиться ставка на великі міжнаціональні проекти. За наповненням ця модель нагадує шведську. Японська модель економічного розвитку країни уособлює в собі модель з високим рівнем автоматизації, роботизації, компю’терізації та якості продукції, які забезпечують добре розвинуті підприємства як малого і середнього бізнесу, так і транснаціональних компаній (мегабізнесу). Господарська діяльність підприємств підпорядковується загальнонаціональним цілям та інтересам.

Можна зазначити, що для умов економіки України жодна з поширених економічних моделей не підпадає. Питанню формування моделей економічного розвитку присвячено досить багато наукових праць вітчизняних науковців, таких як А. Гальчинський [3], Г. Башнянина [5], Л. Корнійчук [6], М. Михальченко [7], С. Мочерний [8] та закордонних: Л. Бальцерович [1], А. Бузгалин [2], С. Глазьев [4], Д. Норт [9] та А. Ослунд [10].

Сьогодні в Україні одночасно можна виділити три моделі економічного розвитку: 1) модель державного соціалізму; 2) модель державно-монополістичного капіталізму; 3) модель народного капіталізму. Кожній із зазначених моделей притаманно своє ідеологічне підґрунтя, модель влади, характер розвитку, способи реалізації, управлінські інститути, носії і прибічники. Модель державного соціалізму базується на державній власності та надмірній ролі держави як диктатора, що керує всіма економічними процесами у країні. Ця модель дісталася нам у спадщину від радянської держави, складовою частиною якої була Україна. Модель державного соціалізму орієнтована на всебічний розвиток державної власності та державного сектора економіки.

Модель державно-монополістичного капіталізму – передбачає створення олігархічних груп, які базуються на державно-монополістичній власності та орієнтуються на переважаючий розвиток експортної та сировинної частин економіки. Сутність цієї моделі полягає в тому, що до влади приходить клан, який захоплює й перерозподіляє державну власність в особистих інтересах. Рушійною силою такої економічної моделі є кастова олігархія. Державно-монополістичний капіталізм становить велику небезпеку для нашої держави, тому що спрямований на побудову нерівноправного суспільства з принципами корупції та антиморалі. Однак попри зазначені загрози саме ця модель найбільш прижилася і розвинулася в останні роки в Україні. Владні структури і пов’язані з ними олігархічні клани, які створюють фінансове підґрунтя, разом зацікавлені у практичній реалізації її принципів.

Модель народного капіталізму – і ми в цьому переконані, найбільше відповідає національним інтересам України, забезпечує її політичну і економічну незалежність. Основними параметрами моделі народного капіталізму є:

- здійснення кадрової революції в уряді, на підприємствах ключові позиції мають зайняти економічно підготовлені, високоосвічені, ефективні фахівці, які дотримуються принципів моралі в повсякденному житті;

- запровадження простої і прогнозованої моделі оподатковування;

- зміцнення національної грошової одиниці, прив’язка гривні до декількох основних валют;

- формування економічних відносин між суб’єктами господарювання на принципах відкритої конкуренції;

- створення великої кількості малих та середніх приватних суб’єктів господарювання;

- усунення передумов для існування і розвитку в нашій країні державно-монополістичної і кланово-олігархічної економічних моделей.

Економічна модель народного капіталізму має чимало прихильників як серед представників державної влади, так і політичних партій України. Утім, об єднання і розвиток цих сил штучно гальмується пануючими в Україні фінансово-олігархічними утвореннями.

Моделі державного соціалізму і державно-монополістичного капіталізму вступають в непримиренну суперечність із економічною моделлю народного капіталізму. Доки перші дві будуть панувати, третя буде в занепаді та між ними буде іти нерівна боротьба. Цивілізовані відносини між носіями різних моделей економічного розвитку і їх представниками у владних структурах неможливі, бо йдеться про перерозподіл прибутків на користь різних економічних груп.

Література:

1. Бальцерович Л. Социализм, капитализм, трансформация: очерки на рубеже эпох. – М.: Наука, 1999. – 352 с.

2. Бузгалин А., Колганов А. Теория социально-экономических трансформаций. – М.: ТЕИС, 2003. – 616 с.

3. Гальчинський А. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи. Методологічні аспекти: Наук. вид. – К.: Либідь, 2006. – 312 с.

4. Глазьев С. Ю. Выбор будущего. – М.: Алгоритм, 2005. – 352 с.

5. Економічні системи: Монографія. Т. 1. / За ред. д.е.н., проф. Г. І. Башнянина. – Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. – 484 с.

6. Історія економічних учень: Підручник / Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко, А. М. Поручник та ін.; за ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. – К.: КНЕУ, 2001. – 564 с.

7. Михальченко М. І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи / НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. – Дрогобич; К.: Видавнича фірма "Відродження", 2004. – 487 с.

8. Мочерний С. В. Методологія економічного дослідження. – Львів: Світ, 2001. – 416 с.

9. Норт Д. Інституції. Інституційна зміна та функціонування економіки. – К.: Основи, 2000. – 198 с.

10. Ослунд А. Строительство капитализма: Рыночная трансформация стран бывшего советского блока / Пер. с англ. Н. А. Ранневой, А. Ю. Молоканова; под ред. И. М. Осадчей. – М.: Логос, 2003. – 720 с.